Взаємодія з ЛП інших фармакологічних груп

Сумісне застосування алохолу з холеретиками, синтетичними або рослинного походження, посилює жовчоутворення; комбінація препарату з проносними препаратами призводить до ліквідації закрепів; препарат сприяє кращому всмоктуванню жиророзчинних вітамінів; застосовування алохолу з антисептиками або хіміотерапевтичними засобами при інфекційних процесах у печінці або жовчних шляхах покращує терапевтичну ефективність останніх.

Кислота дегідрохолевапокращує всмоктування жиророзчинних вітамінів, посилює дію оксафенаміду.

Комбінування холензиму з проносними препаратами призводить до ліквідації закрепів і зменшення всмоктування токсичних речовин з кишечника. Холензим можна застосовувати з антисептиками чи хіміотерапевтичними засобами при інфекційних процесах у печінці чи жовчних шляхах.

Ліпоєва кислотаможе знизити ефективність циспластину. Ліпоєва кислота може зв"язувати метали, тому її не варто призначати з препаратами, що містять метали, наприклад, препаратами заліза, магнію, молочними продуктами, оскільки вони містять кальцій. Оскільки препарат може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну або пероральних протидіабетичних засобів, рекомендується регулярний контроль цукру, особливо на початку терапії.

Глутаргінпри одночасному застосуванні з амінофіліном і тіазидними діуретиками потенціює підвищення концентрації ендогенного інсуліну у крові. Естроген і пероральні контрацептиви можуть викликати підвищення рівня гормону росту, викликане глутаргіном, і ослабити глюкагонову і інсулінову відповідь на глутаргін. Одночасне застосування глутаргіну із спіронолактоном викликає важку гіперкаліємію. Глутаргін може потенціювати ефект дипіридамолу і ослабляти ефект вінбластину. Лів 52 з обережністю слід призначати пацієнтам з гострими захворюваннями ЖКТ. Тіотріазолін не слід призначати одночасно із засобами, що мають кислу реакцію, оскільки можлива його інактивація.

Не дозволяєтьсявикористовувати для розведення есенціалерозчини електролітів.

Орніцетил здатний викликати алергічні реакції, нудоту, блювання.

Орніцетил несумісний з пеніциліном, вітаміном К, рифампіцином, мепробаматом, діазепамом, фенобарбіталом, етіонамідом.

Тіотриазолін, хофітолне мають встановленоївзаємодії з іншими препаратами.

Оксафенамід застосовується одночасно зі спазмолітиками, холінолітиками та антибіотиками.

Урсодезоксихолева кислотане може бути застосовувана одночасно з холестираміном, холестиполом або антацидними препаратами, які містять алюмінію гідроксид та (або) смектит (алюмінію оксид), оскільки ці препарати зв’язують урсодезоксихолеву кислоту в кишечнику і таким чином знижують її поглинання й ефективність. Якщо ж застосування препаратів, що містять одну з цих речовин, все ж є необхідним, їх потрібно застосовувати принаймні за 2 години до або після прийому урсодезоксихолевої кислоти.В окремих випадках урсодезоксихолева кислота може знижувати всмоктування ципрофлоксацину.Урсодезоксихолева кислота може посилити поглинання циклоспорину з кишечника, підвищує ефект пероральних протидіабетичних засобів. Урсодезоксихолева кислота знижує максимальну концентрацію в плазмі і площі під кривою кальцієвого антагоніста нітрендипіну.

Тривале введення білігнінуможе порушити всмоктування жиророзчинних вітамінів.

Адеметіонінмає кислу рН (що може викликати неприємні відчуття в ділянці епігастрію), тому слід уникати паралельного прийому препаратів з кислою рН. При зміні кольору ліофілізованого розчину або таблеток адеметіоніну слід утриматися від їх використання.

Токсичність гепасолупідвищується при хронічній нирковій недостатності, цукровому діабеті. Одночасне призначення гепасолу зі спіронолактоном викликає важку гіперкаліємію. Гепасол несумісний з тіопенталом, ізоніазидом, пеніциламіном, пероральними контрацептивами.

Ербісолпотенціює дію антибактеріальних засобів й інтерферонів, його не слід приймати разом з алкоголем (нейтралізує репаративну дію макрофагів), а також імуномодуляторів, які можуть стимулювати гуморальний імунітет, що перешкоджає дії Т-кілерів.

Тиквеолне рекомендується приймати одночасно з Н₂-гістаміноблокаторами, інгібіторами протонного насосу, препаратами вісмуту.

Цинарінпідсилює дію етанолу, ноотропних, седативних, гіпотензивних і судинорозширювальних ліків.

При застосуванні флумецинолуслід враховувати, що у зв'язку з індукцією ферментів печінки препарат може прискорити метаболізм одночасно вживаних інших ліків.

Антибіотики (неоміцин) та антациди, що не абсорбуються, знижують ефект нормазе.

Вітамін В₁ послаблює ефект деполяризувальних міорелаксантів. Піридоксин гальмує перетворення тіаміну у тіамінопірофосфат, посилює алергізацію. Тіамін фармакологічно несумісний (в одному шприці) з пеніциліном, стрептоміцином, нікотиновою кислотою.

Хлорпромазин, іміпрамін, амітриптилін порушують (блокада флавінокінази) включення вітаміну В₂ (рибофлавіну) у флавін-мононуклеотид, флавін-аденін-динуклеотид і збільшують його виведення з сечею. При одночасному застосуванні з тиреоїдними гормонами прискорюється метаболізм рибофлавіну. Під впливом М-холіноблокаторів збільшується його всмоктуваність і біодоступність (через уповільнення перистальтики кишечника). Прийом рибофлавіну можна поєднувати з протианемічними засобами, антигіпоксантами, анаболіками. Препарат попереджує або зменшує небажані ефекти хлорамфеніколу (порушення гемопоезу, неврит зорового нерва). У разі одночасного застосування з тетрациклінами можливе зниження їхньої активності.

Вітамін В₅(пантотенат кальцію) підвищує ефективність серцевих глікозидів, зменшує токсичний вплив стрептоміцину та інших протитуберкульозних засобів. Вітамін В₅ необхідний для нормального засвоєння і метаболізму фолієвої кислоти.

Вітамін Е посилює ефект стероїдних засобів та НПЗП, серцевих глікозидів, знижує токсичність останніх, а також вітамінів А і D.

α-інтерферон порушує метаболізм циметидину, фенітоїну, варфарину, теофіліну, діазепаму, пропранололу. Слід уникати комбінацій з препаратами, що діють на ЦНС, з імунодепресантами. Протягом всього курсу необхідно контролювати вміст формених елементів крові і функцію печінки. Для пом'якшення побічної дії (грипоподібних симптомів) рекомендується одночасне призначення парацетамолу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Спільне застосування ЛП, які впливають на функцію гепатобіліарної системи	\|	Особливості використання ЛП при наявності супутньої патології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.