МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Термічні та хімічні пошкодження верхніх шарів шкіриОпіки– це пошкодження тканин термічними факторами, хімічними речовинами, електричним струмом, сонячним промінням чи радіацією. Найчастіше зустрічаються опіки шкіри, але можливі хімічні опіки порожнини рота і дихальних шляхів, рідше - стравоходу й шлунка. Термічні опіки за своєю тяжкістю поділяють на 4 ступені: I ступінь (легкий) – уражається епідерміс – поверхневий шар – почервоніння, набряк шкіри і біль. II ступінь – уражається епідерміс і лежачі під ним шари шкіри. До вище описаних ознак додаються міхурі, наповнені прозорою рідиною. III А – частковий некроз шкіри, який самостійно епітелізується. III Б – некроз шкіри по всій глибині. IV ступінь – обвуглення не тільки шкіри, але і підшкірно-жирової клітковини. Хімічні опіки виникають при попаданні на шкіру, слизові чи всередину сильних неорганічних кислот, основ, солей тяжких металів. Кислоти викликають коагуляційний (сухий) некроз, основи – колікваційний (вологий) некроз. Клінічна картина складається з місцевих розладів і загальної інтоксикації від всмоктування хімічної речовини. За ступенем тяжкості опіки є легкими, середньої тяжкості, тяжкі і крайнє тяжкі. Має значення і площа опеченої поверхні, вік, супутні захворювання. При опіку 10% поверхні тіла розвивається опіковий шок. Для розрахунку площі попеченої поверхні використовують правило долоні – площа долоні складає 1% загальної поверхні тіла. При зверненні за допомогою провізор повинен з’ясувати інформацію про наступне: у кого виникла проблема (пацієнт, члени сім’ї, знайомі — діти чи дорослі); тип опіку (термічний, хімічний, променевий, електричний); як давно виникло він виник і скільки часу триває; яких заходів вжито перед зверненням до аптеки; які ліки вже застосовувались для полегшення стану. Будь-які опіки у дітей (особливо до 1 року) потребують звернення до лікаря! “Загрозливими” симптомами при опіках, які вимагають втручання лікаря при термічному чи хімічному опіках є: 1. опіки ІІІ – IV ступенів; 2. утворення великих міхурів (більше 5см в діаметрі) на обширній площі; 3. поверхневі опіки більше 10% поверхні тіла; 4. ознаки опікового шоку – нудота, зміна АТ, озноб, блювання, задишка, тахікардія, збуджений стан; 5. опіки у дітей; 6. хімічні опіки глотки, гортані, очей, стравоходу. При сонячних опіках уваги лікаря потребують особи з порушеною свідомістю, сухістю у роті, порушеним сечовипусканням (оліго-, анурія), підвищення температури тіла до 39о С, зморщена шкіра, великі міхурі на обширній площі, сильний біль в місці опіку. Обмороження– це місцеве пошкодження тканин, викликане низькими температурами. Спазм судин, формування внутрішньосудинних тромбів, порушення обміну речовин у тканинах – основні патогенетичні механізми розвитку некрозу тканин при обмороженнях. Обморожуються при температурі нижче 0о С пальці рук і ніг, ніс, вуха, підбородок, при температурі, вищій 0о С в поєднанні з високою вологістю, можливі також контактні обмороження, коли був дотик до сильно охолоджених металевих предметів. У залежності від глибини ураження шкіри існує 4 ступені обмороження (як і опіки). На відміну від опіків про істинну ступінь обмороження можна судити через кілька днів після зігрівання хворого. “Загрозливими” симптомами при обмороженнях, що потребують консультації лікаря, є: - біль, що не зменшується після зігрівання; - набряк, поколювання і печіння шкіри; - синюшний колір (після білого і червоного); - міхурі, втрата пам’яті, зміна мови. Акне(вугрова висипка)– це хронічне запальне захворювання сальних залоз і волосяних фолікулів, яке найчастіше зустрічається у підлітків і осіб молодого віку у вигляді що виступають над рівнем шкіри, невисоких за розмірами (d=3-5мм), часто з дрібними гнійниками та чорними цятками (камедонами). Як правило, виникають у людей з жирною шкірою. Сприяють розвитку вугрової хвороби генетична схильність, кількість сальних залоз, їх чутливість до андрогенів, активація сапрофітної флори у період статевого дозрівання у юнаків, гормональні зміни в організмі жінок (передменструальний період), підвищена вологість і to приміщень, що сприяють інфікуванню й пітливості обличчя, видавлювання гнійників, вживання галогеновмісних препаратів чи продуктів, жирних косметичних засобів, прийом контрацептивів, протисудомних препаратів. Клінічно вугрі бувають у такому вигляді: відкритих комедонів (чорних точок в устях сальних залоз), закритих камедонів (білих просовидних підшкірних вузликів), папул (випуклих елементів червоного кольору), пустул (гнійничків), вузлів (підшкірних запалених елементів), кист (підшкірних порожнин з гноєм), рубців. “Загрожуючими” симптомами, що вимагають лікарської допомоги, при вугровій хворобі є ураження обширних ділянок шкіри з підвищенням температури чи з розвитком регіонального лімфаденіту, чи депресивний стан пацієнта у зв’язку з хворобою, а також великі і болючі папули чи пустули. При появі на шкірі яскравого кольору папул, що зливаються; міхурів великих розмірів (міхурниця), глибоких вузлів та інфільтратів із зміною кольору шкіри над ними (вузлувата еритема), ерозії та виразок; гнійників та гнійних кірок (імпетіго, стрепто- і стафілодермія, фурункул, карбункул), стійкої еритеми, келоїдних рубців необхідно звернутись за допомогою до спеціаліста-дерматолога. Такі симптоми можуть виникати при власне шкірних захворюваннях і бути проявами серйозних уражень, або системних патологій (червоний вовчак, туберкульоз, склеродермія, ревматизм) і потребують кваліфікованої діагностики і лікування не тільки місцевого, але й загального. Читайте також:
|
||||||||
|