• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття норм і нормативів, їх значення у плануванні діяльності підрозділів підприємства

Обґрунтування планів розвитку підприємства і його підрозділів здійснюють на підставі системи прогресивних техніко-економічних норм та нормативів.

Застосовані техніко-економічні норми й нормативи повинні бути прогресивними, тобто при їх розробці треба враховувати сучасний рівень розвитку науки й техніки, технології, організації виробництва та праці, найбільш повно використовувати виробничі потужності та передовий досвід.

Норма – це максимально припустимі витрати труда на одиницю продукції, або вид роботи, або мінімально припустимий вихід корисного ефекту на одиницю ресурсу, що витрачається.

Норматив – відносний показник, що характеризує співвідношення елементів виробничого процессу.

У своїй сукупності виробничі норми є розрахунковою базою для планування виробництва та його організації, основи обліку та контролю використання виробничих ресурсів. Їх класифікація наведена в табл. 2.2, а вимоги, що до них ставляться − на рис. 2.8.

Таблиця 2.2 – Класифікація норм і нормативів за видами ресурсів і призначенням

Рис. 2.8. - Вимоги, що ставляться до норм і нормативів

Основні норми й нормативи залишаються незмінними протягом тривалого часу. Вони є базою для порівняння фактичних витрат виробництва протягом декількох років з тим самим нормативом, що дозволяє визначити ступінь ефективності використання факторів виробництва за певний період часу та тенденції їх розвитку.

Ідеальні норми – це норми для діяльності в ідеальних умовах господарювання. Вони відображають мінімальні витрати ресурсів, які можливі в умовах найбільш ефективної діяльності.

Поточні норми відображають витрати факторів виробництва, які повинні виникнути в умовах ефективної діяльності. При їх встановленні визначають припустимі відхилення від встановлених норм.

Найбільш важливе призначення нормативів - це визначення собівартості продукції.

Незважаючи на специфіку нормування окремих видів ресурсів, виділяють три основні методи встановлення норм і нормативів (рис. 2.9).

Рис. 2.9 - Методи розроблення норм і нормативів

Тема 4. Внутрішні ціни й методи їх формування (4 години)

4.1. Поняття ціни з точки зору виробника і споживача.

4.2. Витрати виробництва і практика їх обліку на рівні підрозділів.

4.3. Поняття внутрішньої ціни. Особливості їх формування в підрозділах основного й допоміжного виробництва.

4.4. Методи встановлення внутрішніх цін, їх характеристика та особливості використання.

Рекомендована література: [6, с. 45-58], [7, с. 6-7], [10, с. 186-187], [13, с. 350-370], [17, с. 53-59], [8, с. 403-412], [9, с. 120-121], [20, с. 45-50]

4.1. Поняття ціни з точки зору виробника і споживача

Існує загальний підхід до визначення ціни, який схематично

Внутрішня ціна в практиці внутрішнього обігу виконує ті самі функції, що і ринкова ціна (рис.2.11).

Рис. 2.11 - Функції внутрішніх цін

Основна мета внутрішніх розрахунківдосягається в тому разі, якщо рівень внутрішніх цін забезпечує найбільш ефективне функціонування існуючої системи управління підприємством

Кожне підприємство формує свою власну систему внутрішніх цін. Однак можна виділити два основні чинники, що впливають на вибір системи внутрішньофірмового ціноутворення:

- стиль управління вищого керівництва;

- професійна орієнтація керівництва підприємства.

В умовах розширення економічної самостійності структурних підрозділів виникає потреба у використання внутрішніх цін як економічного елемента управління структурними підрозділами з боку адміністрації підприємства

Внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв'язку загальнозаводських критеріїв оцінки роботи з критеріями, що характеризують роботу окремих підрозділів. Через систему внутрішніх цін визначаються орієнтири для роботи структурних підрозділів, цим опосередковано регламентуються всі дії підрозділів.

4.2. Витрати виробництва і практика їх обліку на рівні підрозділів

Облік витрат структурними підрозділами підприємства включає три основні напрямки (рис. 2.12, 2.13).

Рис. 2.12 - Напрямки обліку витрат структурними підрозділами

Рис. 2.13 - Види витрат

Цей розподіл легко застосовується до будь-якої індивідуальної виробничої операції, яка здійснюється в кожному структурному підрозділі, оскільки кожна з них пов’язана з використанням сировини або матеріалів, потребує витрат робочого часу, який повинен бути оплачений, і тягне за собою появу накладних видатків, що пов'язані з використанням енергії, інструментів, обробкою виробів і контролем.

Прямі витрати – це витрати, величина яких залежить від обсягу виробництва або від часу, що витрачений на виготовлення продукції.

Непрямі витрати -мають більш загальний характер.

Такий розподіл витрат дозволяє визначити не тільки виробничу (за прямими витратами), але й повну собівартість одиниці продукції даного виду.

Вважається, що витрати виробництва (собівартість) краще за все контролювати за місцем виникнення, центрами витрат та центрами відповідальності.

4.3. Поняття внутрішньої ціни. Особливості їх формування в підрозділах основного й допоміжного виробництва.

Внутрішня ціна в умовах децентралізованої організації виробництва формується тоді, коли різноманітні підрозділи часто обмінюються між собою товарами та послугами, тобто відносно автономні центри відповідальності здійснюють взаємні закупки й продажі.

Склад витрат, що плануються підрозділу, залежить від специфіки його діяльності і місця у структурі підприємства.

План витрат у складі показників кошторису (собівартості продукції) іпланових калькуляціях виробів розробляється на основі виробничої програми підрозділу і норм використання ресурсів. Загальна схема цієї процедури показана на рис. 2.13, 2.14.

Рис. 2.13 - Загальна схема складання плану витрат підрозділу підприємства (цеху)

Рис. 2.14 - Метод формування внутрішніх витрат

Цей процес закінчується складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції, що показано на рис. 2.15.

Рис. 2.15 - Спрощена схема формування витрат підприємства (підрозділів)

4.4. Методи встановлення внутрішніх цін, їх характеристика й особливості використання

Ціна передачі (внутрішня ціна) виражає або продажну ціну, що віднесена на кредит (Кт) підрозділу, який продає, або вартість придбання, що віднесена на дебет (Дт) підрозділу, який купує, у процесі внутрішньофірмової (внутрішньовиробничої) передачі готового виду виробу або послуги.

Ціна внутрішньофірмової передачіповинна призначатися з таким розрахунком, щоб за її допомогою можна було визначати реалістичний і чіткий показник прибутку для кожного підрозділу.

Рис. 2.16 - Вимоги до встановлення внутрішніх цін (цін передачі)

Внутрішня ціна повинна бути реалістичною і сприяти підвищенню ефективності функціонування не тільки підприємства в цілому, але й його структурних підрозділів, а тому повинна відповідати вимогам, наведеним на рис 2.16. Методи її встановлення представлені на рис. 2.17.

Рис. 2.17 - Методи встановлення цін передачі

У практиці внутрішньофірмових відносин внутрішні ціни формуються на рівні ринкових відносин, на договірній основі й на основі витрат виробництва.

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. II. Поняття соціального процесу.
6. IV група- показники надійності підприємства
7. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
8. Iсторичне значення революції.
9. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
10. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
11. Ocнoвнi визначення здоров'я
12. V. Питання туристично-спортивної діяльності

Переглядів: 1117