Зміст понять вакансія, посада, професія, спеціальність.

Вакансія – від лат. vacans – порожній вільний, незаняте робоче місце, посаду, на яке може бути прийнятий новий працівник Вакансія – незаміщена посаду в організації, незайняте службове місце. Вакантне: незайняте, пусте, порожне, вільне, бездіяльне.

Посада – певна формальна позиція в інституційній службової ієрархії і пов'язані з нею права й обов'язки.

Посадова особа завжди наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями, що надає їй можливість визначати завдання та напрями діяльності організаційної структури, шляхом прийняття управлінських рішень і організовувати інших осіб на їх виконання. Зовнішнім проявом таких повноважень є правоможність здійснювати адміністративно-господарські або інші обов'язки, які пов'язані з можливістю проводити дії юридичного значення. При цьому слід зробити застереження, що йдеться лише про правомірні дії посадової особи.

Посадова особа є суб'єктом, наділеним певними виконавчо-розпорядчими повноваженнями, що забезпечує здійснення управлінських функцій відповідного органу. Виконуючи свої повноваження, посадова особа одночасно реалізує компетенцію цього органу і здійснює управління людьми, "впливаючи на їх поведінку за допомогою юридично-владних дій". Наявність права вчиняти юридично-владні дії є важливою ознакою, що дає можливість відмежувати посадову особу від інших службовців. І ця позиції не викликає жодних заперечень серед науковців.

Професійна діяльність – це активна взаємодія з професійною дійсністю, в ході якої суб’єкт цілеспрямовано виконує встановлені кваліфікаційною характеристикою трудові функції в тій чи іншій сфері, а саме: у виробничо-технологічній, проектно-конструкторській, науково-дослідній, організаційно-управлінській.

Професійна діяльність визначається як «вид трудової активності людини, яка володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, придбаних у результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи»; як діяльність, що має власну мету, продукт, норми та засоби, що визначаються соціальною функцією та технологією сфери суспільного життя, яку дана діяльність обслуговує.

У сучасній економічній літературі існує багато визначень поняття «професія». У самому загальному вигляді професія розглядається як рід роботи. Міжнародна організація праці визначає професію як конкретну діяльність, ремесло, комплекс функцій, рід роботи, що виконується індивідом і складає частину будь-якого трудового процесу.

У вітчизняній літературі під професією розуміють широкий і стійкий рід трудової діяльності, який потребує певної сукупності теоретичних знань, умінь, навичок, що здобуваються в результаті загальної і спеціальної освіти та практичного досвіду.

У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні трудові пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття «професія» і «спеціальність». Поняття «професія» ширше за поняття «спеціальність». Професія – це визначений вид трудової діяльності, що виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона визначається характером створюваного продукту, використовуваними знаряддями праці і специфічними умовами виробництва.

Професії виникли і розвиваються в результаті суспільного поділу праці, який поступово зумовлює появу ще вужчої сфери діяльності людей – спеціальності. Професія є групою споріднених спеціальностей. Спеціальність – підтип професії, що визначається подальшим розподілом праці у її межах. При виборі професії бажано конкретизувати вид майбутньої діяльності до певної спеціальності. Спеціальність – це комплекс знань, умінь, необхідних для конкретного виду діяльності у рамках тієї чи іншої професії.

Необхідно визнати відсутність загальноприйнятих критеріїв ідентифікації і розпізнання професій і спеціальностей. Часто ці поняття використовуються як синоніми.

Всебічне і глибоке вивчення різних видів професійної діяльності є необхідною умовою вирішення і ряду інших науково практичних завдань, спрямованих на ефективну зайнятість населення, надійність праці спеціалістів, оптимізацію процесу підготовки і перепідготовки кадрів, раціоналізацію режимів і умов праці, зниження травматизму і профзахворювань, обґрунтування припустимих варіантів переорієнтації людини з однієї професії на іншу та оволодіння суміжними спеціальностями.

Основою і необхідним етапом вирішення організаційних та методичних питань категорії «професійна компетентність» є вивчення конкретних видів професійної діяльності і визначення вимог, які вони ставлять до людини як суб’єкта праці.

Основна мета вивчення різних видів професійної діяльності – дати соціально-економічну і санітарно-гігієнічну характеристику професії, визначити вимоги, які вона ставить до психофізіологічних і особистісних характеристик людини, тобто окреслити сукупність професійно важливих якостей.

Кожний вид професійної діяльності передбачає певні характеристики, які відрізняють один вид діяльності від іншої, наприклад виробничу від технологічної чи організаційно-управлінської. Ця складова професійної діяльності визначається державними стандартами, диференціюється на професійні дії, а вони, в свою чергу, на відповідні знання та навики.

Як свідчить дефініційний аналіз, «компетенція» є похідним поняттям від поняття «компетентність», яке є семантично первинною категорією та являє собою систему, сукупність, певний «багаж» знань людини. Звернемось до джерел понять і зазначимо, що термін «компетенція» – латинського походження: від соmpetentia, що означає «здібний», або від соmpetento – прагну, відповідаю, підхожу, або соmpeten – досягати, відповідати.

Компетентність – це здатність виконувати професійну роль відповідно до визначених вимог з урахуванням реальної робочої ситуації, її можна розглядати і в більш широкому сенсі – як сукупність знань у дії. Якщо особа завдяки професіональним знанням і вмінням виконує необхідні завдання, компетентність вважається досягнутою. Компетентність передбачає свідоме й відповідальне ставлення до виконання професійних і соціальних ролей.

«Компетенція» – це поняття, яке містить суспільні ознаки, тоді, коли «компетентність» – в більшій мірі характеризує рівень підготовки суб’єкта діяльності.

Пропонуємо таке визначення компетентності – це встановлений формальними кваліфікаційними вимогами, сформований суспільною практикою обсяг знань і умінь, необхідний для успішного виконання суб’єктом суспільно-значимих задач. Іншими словами «компетентність» – володіння суб’єктом певними компетенціями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 18	\|	Добір кадрів. Особливості процесу набору, добору, підбору кадрів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.