Економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат виробництва

План

Тема 8. Витрати виробництва

Мета:розкрити особливості формування витрат виробництва фірми на різних часових інтервалах

1. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат виробництва

2. Витрати виробництва: визначення, їх сукупні, середні та граничні показники

3. Витрати виробництва у короткостроковому, довгостроковому та середньостроковому періодах

Література:[1, с. 116-121], [2, с.88-103], [3, с. 45-47; 50-61], [4, с. 195-201; 204-207], [5, с.187-196; 201-220], [6. с. 187-209]

Витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг.

Економічні витрати – це ті виплати, що фірма зобов’язана зробити, або ті прибутки, що фірма повинна забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

З погляду економіки, усі витрати можна розділити на дві групи: явні і неявні.

Явні (зовнішні) витрати – це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів.

Неявні (імпліцитні, внутрішні) витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми (або знаходяться у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Фірми не відбивають імпліцитні витрати у своїй бухгалтерській звітності.

Неявні витрати включають:

1) витрати втрачених можливостей, тобто недоотриманий прибуток;

2) нормальний прибуток.

Нормальний прибуток – це мінімальна плата, необхідна, щоб утримати підприємницький талант у межах даного підприємства.

Економісти і бухгалтери по-різному розуміють значення терміна “прибуток”.

Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минулий час. У свої розрахунки бухгалтери включають явні витрати у вигляді грошових витрат, які пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фізичним та юридичним особам, з якими вона має економічні відносини. Якщо у фірми є прибуток після відрахування від виручки прямих грошових витрат, то вважається, що фірма працювала добре.

Економічний підхід базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів. В аналізі економісти беруть до уваги не тільки явні, а й неявні витрати порівнюючи прибуток, який фірма отримала, та прибуток, який вона могла б отримати, якщо б використала свої ресурси в альтернативному напрямку.

Бухгалтерський прибуток являє собою сукупний доход (виручку) фірми за відрахуванням зовнішніх витрат.

Економічний прибуток – це сукупний доход (виручка) за відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця). Економічний прибуток не входить у витрати, тому що, по визначенню, це прибуток, отриманий понад нормальний прибуток, необхідний для зберігання зацікавленості підприємця в даному напрямку діяльності. Економічний прибуток пов’язаний з прийняттям на себе ризику і з володінням монопольною владою. Розкриття сутності економічного прибутку сприяє виявленню відмінності між бухгалтерським і економічним підходами при оцінці діяльності фірми.

Неповернені витрати – це витрати, які не будуть фірмою повернені ніколи, навіть при її закритті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Граничні витрати ресурсу і максимізація прибутку виробника	\|	Поняття та історія становлення нотаріату

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.