ІХ. ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ

Особабер-и / стій (з нульовим закінченням)бер-іть / стій-те

Однина Множина

Особа подару-єподару-ють

Особа подару-єш подару-єте

Особа подару-юподару-ємо

Однина Множина

Особа носити-м-еносити-м-у-ть

Особа носити-м-ешносити-м-е-те

Особа носити-м-уносити-м-е-мо

Однина Множина

Особабуд-уть

Особабуд-ете

Особабуд-емо

Множина + носити, питати, ходити, говорити, співати, читатитощо.

Особабуд-е

Синтетична форма майбутнього часу утворюється внаслідок приєднання до інфінітива недоконаного виду суфікса майбутнього часу -м- (можуть додатково з’являтися дієслівні суфікси -у- або -е-) і особових закінчень: розмовлятиму, розмовлятимеш.

б) Майбутній час ДОКОНАНОГО ВИДУ утворюються від основи інфінітива доконаного виду (форми збігаються із формами теперішнього часу, відрізняються тільки доконаним видом):

3. Минулий час

Він ходи-в

Вона ходи-л-а Вони ходи-л-и

Воно ходи-л-о

5. Давноминулий час

Він ходи-в був

Вона ходи-л-а була Вони ходи-л-и були

Воно ходи-л-о було

VІІІ. КАТЕГОРІЯ СПОСОБУ

Граматична категорія, що виражає відношення дії до дійсності є категорією способу дієслова. Вона охоплює всі дієслова і пов’язана з категорією модальності (тобто вираженням власної думки про щось, особистого ставлення тощо). В українській мові виділяють 3 способи:

1) дійсний спосіб, що не має спеціальних граматичних засобі вираження свого значення, крім значення категорії часу. Його значення – це реальна дія або її заперечення (за допомогою частки НЕ.). Дієслова у межах цого способу змінюються за часами, числами, у теперішньому та майбутньому часі – за особами, у минулих часах – за родами;

2) умовний спосіб означає дію не реально виражену, а можливу за певних умов. З категорією часу він не пов’язаний. Утворюється поєднанням форм минулого часу з часткою Б (БИ): читав би, читала б, читало б, читали б;

3) наказовий спосіб означає ірреальну дію, необхідну з погляду мовця і виражає прохання, наказ, дозвіл, побажання, запрошення, пораду тощо:

1 особа ― бер-імо / стій-мо

3 особа ― ―

За характером особових закінчень теперішнього часу дієслова поділяються на дієвідміни: першу і другу.

До ПЕРШОЇ ДІЄВІДМІНИ належать дієслова з особовими закінченнями, що містять голосні У / Ю, а у формі 3 особи множити теперішньго часу мають закінчення -УТЬ / -ЮТЬ: вити, жити, мити, біліти, писати, гнати, будувати, намалювати, полоти, глянути, нести, булькотати, жати, хотіти тощо.

До ДРУГОЇ ДІЄВІДМІНИ належать дієслова з особовими закінченнями, що містять голосні А / Я, а у формі 3 особи множити теперішньго часу мають закінчення -АТЬ / -ЯТЬ: бачити, доїти, сидіти, кричати, летіти, варити тощо.

2. ДІЄПРИКМЕТНИК

Дієприкметник – це дієслівна форма, яка виражає онаку пердмета за дією, що виконує предмет або яка на нього спрямована: співаючий птах, политі квіти.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особабуд-еш	\|	ГРАМАТИЧНІ ОЗНАКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.03 сек.