• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етика бізнесу

Етика допомагає пізнати, що варто робити і від чого варто утриматися.

Аристотель

Спочатку треба розібратися з чітким формулюванням того, що, власне, входить у компетенцію етики як науки. Сам термін "етика" для позначення навчання про моральність був введений ще Аристотелем. Причому багатовікові спроби встановити поведінкові рамки торкаються не тільки загальнолюдських відносин. Паралельно з загальною етикою розвивалася етика приватна, яка розглядає можливість застосування загальних моральних принципів до того або іншого виду діяльності (будь-то медицина, банківська справа або підприємництво) з поправкою на його особливості. Тією чи іншою мірою етика присутня у всіх сферах людського життя, нехай навіть у вигляді негласних норм. Бізнес-діяльність – не виняток. Більше того, там, де кожна зі сторін прагне до власної вигоди, іноді поступаючись при цьому моральними принципами, розгляд етичної сторони вчинків особливо необхідний. За визначенням, запропонованому однією з економічних енциклопедій, "етика підприємництва ґрунтується на відкритості, чесності, вірності слову, повазі законів і умінні вести бізнес". Зрозуміло, що стосунки в сучасному бізнес-світі, на жаль, далекі від ідеалу. Проте необхідність цивілізованого підходу у веденні справ усвідомлена, перші істотні кроки на шляху до "світлого майбутнього" зроблені, інше – справа часу.

На думку деяких фахівців-теоретиків, як галузь знань етика бізнесу зародилася в США в 70-х рр. XX століття (термін "етика бізнесу" був прийнятий саме в той час). Поштовхом послужив цілий ряд скандалів, пов'язаних з нечесними діями великих корпорацій (зокрема, продаж неякісних, дефектних товарів), викриттям чиновників (хабарництво, підкуп). Питання етичної свідомості професійних бізнесменів при проведенні ними ділових операцій ставало все більш актуальним. Утім, спочатку реакція бізнесу на суспільну тривогу носила лише формальний характер, обмежуючись обговореннями проблеми в різних формах, начебто організованими різними групами Національної торговельної палати США. У семінарах і конференціях брали участь представники ділового світу, викладачі шкіл бізнесу, юридичних шкіл та інші фахівці. Подібні заходи посприяли створенню теоретичної бази, взятої за основу в підготовці навчальних програм, спеціалізованої літератури. З'явилися професійні спілки, журнали, у коледжах і університетах вводили спеціальні курси з цього предмету. Згодом окремі компанії почали застосовувати внутрішньофірмові етичні правила, починати пробні кроки по створенню кодексів, що регулюють етику поведінки співробітників і корпорації в цілому. Кількість таких компаній істотно зросла до кінця 80-х років минулого століття. Багато хто з них відкрив "гарячі лінії" для прийому від персоналу скарг, пов'язаних із проблемами моральності, створив на рівні ради директорів спеціальні комітети з етики, ввів у практику навчальні програми з дотримання етичних норм. Піком цього руху в ті роки, мабуть, стала так звана "справа про "Тайленол", яка викликала великий резонанс у суспільних колах. Тоді корпорація "Джонсон енд Джонсон" продемонструвала ідеальну поведінку компанії в ситуації, коли вибір доводиться робити між фінансовою вигодою і моральністю.

До початку 90-х років ХХ ст. обговорення питань етики бізнесу вийшло на світовий рівень. Міжнаціональними організаціями різного рівня впливу були розпочаті численні спроби узагальнення норм поведінки в бізнесі. В результаті на світ з'явилися стратегічні для світової бізнес-політики документи, такі як:

*Сім принципів ведення бізнесу Ко (1994 р.; Саux, Швейцарія). Принципи глобальної корпоративної відповідальності. – Орієнтири оцінки ведення бізнесу (остаточний варіант був затверджений у 1998 р.). Документ склав 60 принципів, що формують можливу основу відповідальної поведінки корпорацій.

*Глобальні принципи Салівана (1999 р.) – кілька директив загального характеру, що стосуються ділової етики, трудових відносин, впливу діяльності транснаціональних компаній на навколишнє середовище.

*Глобальний Пакт ООН (формально вступив у дію в 2000 р.) – дев'ять принципів, рекомендованих до використання у діяльності транснаціональних компаній.

Усі ці документи закликають до прийняття ділових рішень з урахуванням моральних цінностей і фактично є необов'язковими, проте є постулатами, що рекомендуються до виконання, згідно з якими може бути визначена бізнес-поведінка окремих компаній. Причому акцент робиться на те, що незалежно від виду діяльності кожна компанія має моральні зобов'язання перед:

− суспільством у цілому (проблеми навколишнього середовища);

− покупцями (право на безпеку, на одержання інформації про товар, право вибору і право висувати свої вимоги);

− співробітниками (умови праці, оплата, охорона здоров'я);

− власниками й інвесторами (доступ до інформації, гарантія чесного розподілу прибутку на вкладений капітал, недопустимість обману при маніпуляціях із грошима);

− постачальниками;

− конкурентами.

По суті, висловлюючись мовою теоретиків науки, етичні проблеми бізнесу мають на увазі протиріччя в інтересах цих так званих зацікавлених груп. (Як приклад можна привести протиріччя в інтересах компанії і споживача у випадку, коли компанія прагне до максимально вигідного поширення свого товару, навіть якщо він не відрізняється кращою якістю, і залученню клієнтів в інтересах процвітання фірми. Споживач же зацікавлений в об'єктивному повідомленні про споживчі якості товару.) Одне з найбільш важливих завдань, розв'язаних етикою бізнесу, – звести ці протиріччя до мінімуму, знайти шляхи узгодження інтересів сторін, по суті, які знаходяться по різних сторонах барикад.

Що ж стосується етики торгівлі, її варто розглядати як підвид етики бізнесу з напрямом на пріоритетність груп, перед якими компанія несе відповідальність, зокрема, перед постачальниками, покупцями, конкурентами.

Народжений у 70-х роках XX століття рух нині продовжує набирати швидкості, особливо на практичному рівні. Чималу увагу компанії приділяють розробці корпоративної етичної політики – такий собі набір принципів, що допомагає співробітникам розрахувати моральну значимість кожної ситуації і вирішити, наскільки далеко вони можуть зайти у веденні справ, зберігши здоровий глузд. Етична політика – досить громіздке поняття, вона охоплює питання дистриб'юторських взаємин, рекламних стандартів, обслуговування клієнтів, ціноутворення.

Серед заходів, що розпочинаються компаніями для підвищення етичного рівня співробітників, великим успіхом користуються, зокрема, такі:

Навчання етичній поведінці керівників і рядових співробітників.З початку 90-х рр. минулого сторіччя і донині етика бізнесу масово приймається навчальними закладами різного рівня (починаючи від курсів і закінчуючи найбільшими вузами) як предмет, обов'язковий для вивчення при підготовці економістів, менеджерів, фахівців у сфері керування громадськими організаціями і державною службою.

Етичне консультування– різновид консалтингу, спрямованого на вирішення внутрішніх етичних проблем компанії незалежними експертами. У ряді випадків допомагає істотно поліпшити моральний клімат всередині компанії, а таким чином, і продуктивність праці співробітників. Такі послуги надаються консалтинговими компаніями, попит на них особливо великий на Заході.

Комітети з етики.Постійна структура в складі компанії, в яку входять, як правило, керівники вищого рівня (приміром, рада директорів). На них покладається завдання вироблення суджень з етичних питань, пов'язаним з діями компанії.

Найбільше поширення одержали кодекси корпоративної етики(ККЕ – документально зафіксоване зведення моральних норм), існуючих поряд із професійними (медичні, юридичні та інші) кодексами. Сьогодні наявність ККЕ в компанії стає загальносвітовим стандартом ведення бізнесу. За оцінками фахівців у цій сфері, близько половини європейських фірм і більше 90% з двох тисяч найбільших американських компаній вже встановили етичні кодекси діяльності для своїх службовців (див. "Із кодексу етики ІSSА"). Власні кодекси багатьох компаній зараз перебувають у стадії розробки. У Росії, до речі, подібна практика користується усе більшим успіхом. Торік, приміром, ряди "свідомих" великих російських компаній поповнила ТНК (друга за обсягом запасів і четверта за рівнем видобутку нафтова компанія в Росії, у складі якої більше 130 підприємств у 15 регіонах Росії й України), прийнявши власний ККЕ. Про значимість події свідчив підвищений інтерес з боку громадськості, у багатьох ЗМІ відслідковувався фактично весь піврічний процес розробки кодексу.

В Україні ж аналогічні спроби врегулювання етичної сторони діяльності компаній почастішали з початку 90-х років ХХ ст. Частково це пов'язують з появою в країні підприємств з іноземними інвестиціями, власники яких, дотримуючись світових стандартів, обзавелися власними аналогами ККЕ ще на початковому етапі свого існування. Для вітчизняних же компаній створення подібних нормативних документів, на жаль, поки є "розкішшю", яку можуть собі дозволити не всі. Утім, як стверджують оптимісти, у не настільки віддаленому майбутньому ситуація, безсумнівно, повинна змінитися на краще. І українське підприємництво вийде на той рівень, коли питання етики і вигоди будуть враховуватися в бізнес-діяльності в однаковій мірі.

Про призначення й ефективність корпоративних кодексів суперечки ведуться і зараз, так само як і про можливості сумісності таких понять, як "етика" і "бізнес". На думку скептиків, наявність у ряді компаній ККЕ носить формальний характер – кодекси використовуються як засіб зміцнення іміджу. Не будемо заперечувати існування такого підходу. Проте більшість фахівців, зокрема, у сфері менеджменту схиляється все-таки до тієї думки, що дотримання в бізнесі визначених етичних норм дійсно приносить компаніям практичну користь, а корпоративні кодекси – не тільки інструменти корпоративного РК. Оскільки вони – кодекси – виконують ще й управлінську функцію. А саме у них утримується регламентація поводження співробітників у складних етичних ситуаціях; опис політики у відношенні замовників, споживачів; вказівка на неприйнятні форми поведінки – усе це, безсумнівно, допомагає контролювати діяльність співробітників компанії. Крім цього, кодекс, що дає єдине розуміння місії і цінностей компанії для кожного співробітника, сприяє розвиткові корпоративної культури. Цілком резонно вважається, що етичний розвиток – привілей компаній-"неодноденок". Закладаючи основи для морального розвитку людського фактора, компанія тим самим створює умови для стабілізації морального клімату в колективі.

Наприклад:

СПРАВА ПРО «ТАЙЛЕНОЛ»

30 вересня 1982 р. у Чикаго від отруєння ціанідом, який містився в капсулах препарату "Тайленол посиленої дії", померли три чоловіка. За невеликий проміжок часу кількість смертей з аналогічної, як було відразу ж встановлено, причини досягла семи. Виробникові "Тайленолу" – компанії "Джонсон енд Джонсон" – загрожував повний крах; препарат, що лідирував на той час на ринку анальгетиків (37% ринку), забезпечував 7,4% виторгу компанії і 17% її доходу. З огляду на відсутність офіційних обвинувачень з боку влади, з реакції на інцидент компанія могла почекати. Тим більше, що зняття "Тайленолу" із продажу означало для компанії збитки в розмірі $100 млн., втрату репутації, падіння курсу акцій (який уже за перший тиждень жовтня знизився на 15%). Проте саме таке рішення – зняти препарат із продажу – було прийнято керівництвом "Джонсон енд Джонсон", що поставило на перше місце не фінансову вигоду, а безпеку споживачів. Більше того, компанія зуміла майстерно справитися з наслідками – надавши громадськості інформацію про інцидент, вона протягом 18 місяців повернула собі 96% колишньої частки ринку.

ІЗ КОДЕКСУ ЕТИКИ ISSA

ISSA – Міжнародна асоціація суднових постачальників,

існує вже 50 років.

До складу організації входять 35 національних асоціацій суднових

постачальників з усього світу, а також асоційовані члени з 46 країн.

НЕЕТИЧНО:

обманювати або дезінформувати покупців рекламою, маркуванням або іншим шляхом про вид, кількість, розмір

або масу виробу;

поставляти один виріб замість іншого, якщо ця заміна може привести до обману або ввести в оману покупця;

публікувати прайс-лист, який може обманювати

або вводити в оману покупця;

продавати або пропонувати вироби нижче їхньої вартості або за необґрунтовано низькими цінами з наміром зменшити конкуренцію, завдати шкоди конкурентові

або створити монополію;

заманювати працівників або представників служби збуту конкурента з наміром послабити конкуренцію, за умови,

що це правило не перешкодить працівникам у пошуках

більш підходящого заняття.

Етика бізнесу з погляду світових релігій. Етичні принципи в конкретних культурно-історичних умовах, які, в свою чергу, формуються під впливом традиційних для даного регіону релігійних уявлень. Спробуємо розібратись, як та чи інша зі світових релігій ставиться до бізнесу і в якій мірі це відношення може впливати на реальну практику бізнесу.

ІСЛАМ. З практикою сучасної "східної" роздрібної торгівлі багато наших співгромадян уже змогли познайомитися – взяти хоча б туристичні поїздки. Іноді складається враження, що завдання обманути "іновірця" сприймається східним торговцем ледве чи не як моральний обов’язок. Тому відразу виникає бажання погортати Коран, чи немає там якоїсь спеціальної інструкції на цей випадок. Треба, однак, зрозуміти, що зараз ми маємо справу, по суті, із залишками єдиного колись мусульманського економічного простору. Більше того, в міру все більшої американізації цих залишків і втягування їх в орбіту глобальної економіки вплив традиційних цінностей, у тому числі, й релігійних, зводиться нанівець. Але ж колись ісламський світ створив і протягом ряду сторіч підтримував безпрецедентну за своїми масштабами торговельну систему. Навіть зараз географія її товаропотоків вражає – від Китаю до берегів Атлантичного океану. Важко припустити, що усталена робота такого складного економічного механізму була можлива б без ретельно проробленого кодексу ділової етики. І такий кодекс існував (та й зараз існує, тільки дотримується не всіма і не занадто завзято).

Взагалі, як нам здається, із засновників світових релігій найбільшу увагу питанням комерції приділяв саме Магомет. Може вся справа в тім, що був він сином торгівця і сам значну частину свого життя займався торгівлею. Тому, природно, прекрасно уявляв собі, яке значення цього заняття для життя суспільства, так і проблеми, небезпеки і спокуси, що переслідують професійного комерсанта. Як би там не було, але правовірний, який вирішив присвятити себе торговельній діяльності, був (та й лишається) озброєним досить стрункою системою етичних норм, рекомендацій і обмежень.

Зокрема, виявляється, "торгівля є дуже цінною і є діянням, що винагороджується".В одному з хадисів (хадиси – це цитати або приклади з життя Пророка, передані "по ланцюжку" безпосередньо від людей, близьких до нього, стали основою Священного переказу Ісламу – Сунни) сказано: "Є деякі гріхи, від яких можна очиститися тільки міркуваннями над поліпшенням матеріального становища ".

Важливо, однак, пам'ятати, що займатися торгівлею потрібно для того, щоб не просити милостині, забезпечувати необхідним родину, а також робити добре для мусульман, бажати їм того ж, що й собі, і не бажати того, що не бажаєте собі. Такий торговець в очах Аллаха прирівнюється до того, хто знаходиться на газаваті. Більше того, один із хадисів обіцяє: "Чесний, справедливий продавець у Судний День буде поруч із пророками, сиддикінами, шахідами".

Це, з одного боку, демонструє глибоко поважне ставлення до ремесла комерсанта, а з іншого боку – розуміння того, наскільки ж непросто торгівцеві залишатися чесним і справедливим.

Серйозна увага приділяється також питанням захисту прав споживача. Так, заборонено виставляти на продаж товар, який має недоліки. Якщо ж такий товар виставлений, покупця необхідно поінформувати про всі слабкі місця. Як ілюстрація наводиться такий приклад. Один раз Пророк знайшов, що хліб, який він збирався купити, знизу сирий. Продавець спробував виправдатися, мовляв, йшов дощ, товар і змокрів. На що Магомет відповів: "Чому ж у такому випадку ти не поставив хліб змоклою стороною догори? Той, хто обманює, не з нами".

Не можна недоважувати товар. У Корані є айат ("вірш", з яких складаються сури – "глави"), що конкретно обіцяє "прірву пекла і горя" тим, хто обважує покупця. Також торгівцеві необхідно точно називати покупцеві ціну товару.

Ще про етичне ставлення до покупця: "Якщо та людина, з якою ти ведеш торгівлю, прийшла до тебе засмученою, бажано виконати її бажання". З хадисів: "Всевишній Аллах прощає в Судний День помилки тому, хто, виконуючи бажання мусульманина, порушує торговельну домовленість".

Дуже цінна заповідь для рекламістів: можна розповідати про кращі сторони товару, але не можна хвалити його, возвеличуючи не властиві йому якості (як на наших телеекранах – випив пиво визначеного сорту або там ще який слабоалкогольний напій – і всі дівчата твої. Або пральний порошок – гарантія твого сімейного щастя).

Абсолютно недопустима і брехлива клятва. Не варто бути впертим у процесі торгу і бути дріб'язковим. З хадисів: "Нехай Аллах пожалкує надтими, хто поверхневий у продажу або купівлі, в узятті боргу і його поверненні".

Досить, помітимо, корисні і рекомендації у значенні турботи про власне здоров'я.

"Не можна постійно думати над збільшенням статку", "Не можна заздрити тому, що в інших товар розкуповується". У хадисі сказано: "Ви не думайте, що ваші кошти затримуються. Ніхто не залишить цей світ без того, щоб не одержати сповна ті блага, які йому запропоновані. Тому, не поспішаючи, красиво, дозволеним шляхом шукайте свої блага. Остерігайтеся забороненого ".

Однозначно негативне ставлення висловлює Коран до спекулятивних операцій. Категорично заборонено робити так званий "іхтикар" – відкладання якого-небудь продовольчого товару до подорожчання у той час, коли народ його потребує. Хадис говорить: "Якщо хто-небудь на сорок днів відкладе продовольчий товар, а потім усе це роздасть як милостиню, усе рівно милостиня не спокутує той гріх, у який потрапила ця людина".

Ну, і про модну зараз концепцію "соціальної відповідальності бізнесу": той, хто займається торгівлею, "зобов'язаний вивчити умови "закату" (це обов'язкова милостиня, податок на користь нужденних мусульман – 2,5% вартості домоволодіння і доходу від торгівлі і ремесла), а також наприкінці кожного фінансового року платити незаможним покладену частину прибутку". Оскільки, якщо не платити захід, "торгівля позбавиться бараката ("бар-кат" означає благословення Аллаха); накликає лиха і на цьому світлі, і у Вічному Житті". Поряд із цим рекомендується робити пожертвування грішми, їжею, одягом, наданням послуг і житла, прощенням боргу і зобов'язань.

ІУДАЇЗМ.Серед 613 міцвот (365 заборон і 248 розпоряджень), що нараховує єврейська релігійна традиція і яким у щоденній практиці повинен слідувати віруючий єврей, є декілька, що мають безпосереднє відношення до торгівлі. Наприклад, "не обманювати в мірі і вазі", "Не робіть неправди в суді, у вазі й у мірі" (Левіт. 19:35); "не тримати в себе різні гирі і міри", "не повинні бути двоякі гирі, великі і менші" (Второзаконіє, 25:13). Є ще "Закон мір і ваг", присвячений тим же проблемам. Тобто нагадувати торгівцям про це доводиться завзято...

Проблема обважування покупця була актуальна й у далекій давнині, і в Середньовіччі, нікуди не ділася вона і зараз. Причому не допомагали ні гнів Божий, ні контрольні закупівлі ОБХСС. І нарешті, ближче за все до теми етики взаємин у бізнесі "Закон про купівлю і продаж": "Якщо будеш продавати щось ближньому своєму або будеш купувати щось у ближнього свого, не кривдьте один одного" (Левіт, 25:14). (Тут використані назви Книг із синодального перекладу Старого Завіту, що, в основному, можна вважати християнським еквівалентом Танах або Письмової Тори. Є ще Усна Тора, основу якої складає Талмуд).

Іудаїзм у значній мірі орієнтований на "земне" життя (релігійні знання потрібні для безпосереднього використання в реальному світі). Старий Завіт повний прикладами підприємницької кмітливості і гнучкої інтерпретації етичних норм. Найбільш, напевно, відомий – напуття Господа Мойсеєві, дане перед виходом євреїв з Єгипту: "Скажи народу, щоб кожний у ближнього свого і кожна в ближньої своєї випросили речей срібних і речей золотих" (Вихід, 11:2). Новаторська ідея була успішно реалізована: "І зробили сини Ізраїлеві по слову Мойсея, і просили в єгиптян речей срібних і речей золотих і одяг. Господь же дав милість народу Своєму в очах єгиптян; і вони давали йому, і обібрав він Єгипет" (Вихід, 12:35,36).

ХРИСТИЯНСТВО.Як відомо, авторитети християнської церкви (до Реформації) до торгівлі ставилися, м'яко кажучи, холодно. Та й як ще сприймати заняття, спрямоване на одержання багатства? Відомо ж, що "легше верблюдові...". Правда, деякі дослідники думають, що спочатку в цьому вислові мався на увазі звичайний канат, а верблюд з'явився в результаті помилки переписувача, яка згодом було розтиражовано. Як би там не було, але перший перекладач Біблії на латинь Святий Ієронім про торгівлю відгукувався цілком недвозначно: "Купець навряд чи може догодити Богові". Іце ще “квіточки”. Святий Августин використовував більш відточені формулювання: "Торговельна справа саме по собі є зло". Природно, про етику торгівлі батьки церкви особливо не задумувалися – яка така етика у злі? Втім, це зовсім не заважало виникненню могутніх купецьких формацій і навіть держав, начебто католицьких, Генуї або Флоренції. Хіба що придавлені перманентним усвідомленням своєї гріховності, торгівці піддобрювали Господа великими грошовими сумами. Звісно, через його служителів (тобто, просто кажучи, давали хабара). Цілком зрозуміла вітчизняному підприємцеві традиція – бути навкруги безнадійно винуватим. Успіхи ж промислової революції, небувалий розквіт торгівлі і підприємництва прийнято пов'язувати з так званою "протестантською етикою". Пам'ятається, у постперебудовні роки нам вуха продзижчали розповідями про те, що у всіх наших лихах винуватий "совковий менталітет", а от будь у нас вроджена протестантська етика... Ну, тоді, напевно, "Таврія" вважалася б найпрестижнішим автомобілем у світі...

Взагалі ж, розмови про "протестантську етику" та її вплив на економічний прогрес почалися з опублікованої в 1905 р. у Німеччині книги Макса Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму". Відповідно до логіки Вебера, усе пішло від догматів кальвінізму. У першу чергу – від навчання про приречення, відповідно до якого Бог ще до створення світу якихось визначних людей обрав для порятунку в Христі, а інших, відповідно, "присудив до вічної смерті". І ніхто і ніщо вже не може допомогти потрапити в число обраних. Це уявлення, на думку Вебера, мало як результат "відчуття нечуваної внутрішньої самітності окремого індивіда". Вебер також згадує разюче часто повторюване, особливо в англійській пуританській літературі, застереження "не покладатися ні на допомогу людей, ні на їхню дружбу". Природно, кожному дуже хотілося ще при житті знати: обраний він чи проклятий. Сам-то Кальвін у своїй вибраності не сумнівався, а іншим радив "задовольнитися знанням про існування Божого рішення і постійним сподіванням на Христа". Зрозуміло, що психіка нормальної людини не в змозі довго витримувати такої невизначеності, і згодом знайшовся вихід. Відповідно до Вебера, як засіб для знаходження впевненості в порятунку розглядається невтомна діяльність у рамках своєї професії. Успішність людини стала непрямою ознакою її вибраності. І навпаки. Згадайте хоча б одну із найпопулярніших в американських фільмах смертельних образ: "Невдаха!". Природно, якесь співчуття до проклятих не тільки безглузде, але і в певному змісті гріховне. У підсумку був "виведений" новий тип підприємця – аскетичного і дуже скупого, не знаючого ледарства і насолод трудоголіка, для якого збагачення є самоціллю, а кожна загублена хвилина або нераціонально витрачена копійка, точніше, пфеніг (або цент) – чи ледве не святотатство.

Саме достаток цих нещадних "лицарів збагачення" і забезпечує суспільству той самий "дух капіталізму", що веде до прогресу і процвітання. В епоху первинного накопичення капіталу і після неї протестантський (за Вебером) підприємець мав величезні переваги перед своїми зіпсованими "соборними" релігіями конкурентами. За рахунок більшої цілеспрямованості, працездатності, ощадливості, відсутності традиційних етичних обмежень (добити полеглого – чи ледве не моральний обов’язок) і здатності до безжалісної експлуатації найманого персоналу. Правда, і тут є деякі обмовки.

По-перше, дотепер у релігійній періодиці час від часу зустрічаються нарікання на те, що Макс Вебер все-таки не цілком адекватно відобразив зміст навчання Кальвіна, і в результаті в широких масах склалося зовсім невірне уявлення про протестантську етику. Втім, у цих богословських тонкощах "сам лихий ногу зломить". Крім того, саме вираз "протестантська етика", мабуть, має на увазі наявність етичного кодексу, єдиного для декількох тисяч самостійних деномінацій – церков і напрямків, сукупність яких і являє собою сучасне протестантство. Загальне ж у всього цього різноманіття в декількох ідеях: незалежність Церкви від держави, вищий авторитет Писання, порятунок особистою вірою і священство усіх віруючих. В іншому, у тому числі й у конкретній "розшифровці" цих ідей, – величезна розмаїтість поглядів.

Епіцентр кальвінізму – Женева – світовим промисловим центром так і не стала. Більше того, ще років через сто після смерті Кальвіна основним продуктом швейцарського експорту, наскільки пам'ятається з курсу історії, були наймані солдати. Протестантська Голландія теж чомусь не виступила локомотивом промислової революції. А от Великобританію (в тому числі, і через її величезні колоніальні володіння) і США ніяк не назвеш ідеологічно однорідними. Крім того, у промисловому підйомі обох цих держав (як і Німеччини – до Першої Світової війни) величезну роль відігравала потужна фінансова еліта, яка складалася не тільки з осіб протестантського віросповідання.

У сучасному ж світі найбільшу динаміку економічного розвитку показують деякі мусульманські і буддистські країни (Китай, Таїланд, Малайзія, Індонезія та ін.). У Європі в останні роки вагомі результати демонструє католицька Італія. Для реалізації сучасної тенденції до "гуманізації" суспільства взагалі і бізнесу зокрема, а також концепції соціальної відповідальності бізнесу і необхідності спільними зусиллями вирішувати глобальні проблеми, можливо, кориснішими виявляться етичні цінності "соборних" релігій (і побудованих під їх впливом культур), ніж протестантський (за Вебером) індивідуалізм. Більше того, в останні десятиліття спостерігається прогресуюча "гедонізація" і Великобританії, і Німеччини, і тим більше – США.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
3. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
4. Апологетика і патристика
5. Арифметика
6. Арифметика II
7. Аскетична етика в православної культурі Сходу
8. Атомная энергетика
9. БІОЕНЕРГЕТИКА:УТВОРЕННЯ АТФ
10. БІОЕНЕРГЕТИКА:УТВОРЕННЯ АТФ
11. Бітова арифметика.
12. Види міжнародного бізнесу

Переглядів: 1332