• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика методів дослідження

Змістовний модуль 3. Методи науково-педагогічних досліджень

План

Змістовний модуль 2. Методологія, науковий метод, методика

План

Наукового дослідження

Змістовний модуль 1. Загальна характеристика

Основи

науково-педагогічних досліджень

1. Поняття «наукове дослідження».

2. Ознаки наукового дослідження.

3. Вимоги до наукового дослідження.

4. Рівні наукового дослідження.

5. Види науково-методичного дослідження.

Вищою формою організації пізнавальної діяльності людини є науко-дослідження.

НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ - це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді систе­ми понять, законів і теорій.

Таким чином, під науковим дослідженням розуміють процес вивчення певного об'єкта, предмета чи явища з метою розкриття закономірностей його виникнення, розвитку та перетворення його в інтересах суспільства. Це — теоретична розробка будь-якого нового питання, що проводиться за всіма правилами доказу.

Основними ознаками наукового дослідження є:

1. Новизна питання, яке вивчається, та новизна отриманих у результаті дослідження висновків, або виявлення з вивченого раніше питання нових даних, що дає можливість його нової трактовки.

2. Доказовість висновків та запропонованих дослідником положень. Відсутність однієї з вищезазначених ознак робить неможливим віднесення дослідження донаукового.

Для наукового дослідження з позиції сучасної методології науки характерним є:

1. Наявність конкретного об'єкта дослідження, яким виступає не тільки окреме явище, конкретна ситуація, а цілий клас схожих явищ і ситуацій, їх сукупність.

2. Диференційоване рішення емпіричних (виявлення фактів, роз­робка методів вимірювання), логічних (виведення одних положень з інших, встановлення зв'язку між ними) і теоретичних (з'ясування причин, констатація принципів, формулювання гіпотез та законів) пізнавальних завдань.

3. Чітке розрізнення між встановленими фактами і гіпотезами.

4. Пояснювання і прогнозування фактів та явищ.

Наукове дослідження здійснюється на двох основних, взаємопов'язаних рівнях:

- емпіричному;

- теоретичному.

Емпіричний рівень пов'язаний з отриманням і первинною обробкою вихідного фактичного матеріалу, який поділяють на:

- факти дійсності;

- наукові факти.

Факти дійсності — це події та явища, які насправді мали або ма­ють місце; це — різні боки, властивості, відношення об'єктів, які ви­вчаються.

Наукові факти — це віддзеркалені свідомістю об'єктивні властивості речей, процесів, фактів дійсності, які обов'язково перевірені, осмислені та зафіксовані мовою науки у вигляді емпіричних суджень. Наукові факти ха­рактеризуються такими властивостями, як новизна, точність, об'єктивність і достовірність. Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, невідомий до цього часу предмет, явище або процес. Це не обов'язково нау­кове відкриття, але нове знання про те, чого ми досі не знали.

Дані виконаного дослідження тільки тоді стають фактами науки, коли вони входять до складу в уже відому теорію як органічне прирощення знань, коли знайдено притаманне лише цим даним місце в загальній сис­темі знань про досліджуваний об'єкт. '

Емпіричний рівень дослідження реалізується через здійснення двох стадій роботи:

1. Процесу збору та отримання фактів.

2. Первинної обробки і оцінки фактів в їх взаємозв'язку, що передбачає:

- осмислення та чіткий опис отриманих фактів за допомогою науко­вої термінології;

- класифікацію фактів за різними ознаками та виявлення основних залежностей між ними.

На цій стадії емпіричного рівня вивчення дослідник здійснює:

- критичну оцінку і перевірку кожного факту, звільнення його від випадкових та несуттєвих домішок;

- опис кожного факту в певних термінах тієї науки, в межах якої ве­деться дослідження;

- відбір із всієї маси типових фактів, які повторюються найчастіше і виражають основні тенденції розвитку;

- класифікацію фактів за видами явищ, що вивчаються, за ознакою їх значущості, приведення їх в систему;

- встановлення найочевидніших зв'язків між відібраними фактами. Таким чином, на емпіричному рівні досліджуються закономірності,

які характеризують ті явища, що вивчаються.

Теоретичний рівень дослідження пов'язаний із глибоким аналізом фактів, із проникненням у сутність явищ, що досліджуються, з пізнан­ням та формулюванням законів, тобто з поясненням явищ.

На цьому рівні здійснюється прогнозування можливих подій або змін в явищах, що вивчаються, розроблюються принципи дії, рекомендації про практичний вплив на ці явища.

Теоретичний етап складається з низки послідовних стадій роботи, на яких наукове знання приймає різні форми, існує і розвивається в них і через них.

Дослідження, яке здійснюється на теоретичному рівні, використо­вується для:

- узагальнення результатів дослідження, виявлення загальних закономірностей шляхом обробки та інтерпретації дослідних даних;

- розширення результатів дослідження на низку подібних об'єктів, без повторення всього обсягу досліджень;

- вивчення об'єкта, який є недосяжним для дослідження;

- підвищення надійності експериментального дослідження об'єкта: визначають, що і як треба спостерігати, на які параметри необхідно звернути увагу, а якими знехтувати, які показники і з якою точніс­тю вимірювати, в яких умовах здійснювати їх спостереження.

Сполученою ланкою між емпіричним і теоретичним етапом дослідження є постановка проблеми. Цей процес включає:

· визначення відомого і невідомого; факторів, які мають пояснення і вимагають пояснення; фактів, які відповідають теорії і суперечать їй;

· формулювання питання, що висвітлює основну сутність проблеми, обґрунтування його правильності і важливості для науки;

· планування конкретних завдань, послідовності їх вирішення і методів, які при цьому будуть використовуватися.

Таким чином, наукове дослідження в кожному циклі здійснює посування від емпірії до теорії і від теорії — до практики, що її перевіряє.

Це посування включає певні стадії і характерні форми, в яких існує і розвивається наукове знання:

- одержання і опис фактів — постановка наукових проблем;

- висування гіпотез, нових ідей і положень;

- формування теорії, органічне включення в неї доведених положень.

Завершення кожного циклу одночасно виступає і початком нового циклу, що веде до подальшого розвитку і збагачення теорії.

Наукове дослідження складається з двох взаємопов'язаних частин:

1. Сам процес дослідження проблеми, що розробляється, включає:

- збирання матеріалів, що характеризують досліджувану проблему;

- накопичення фактичних даних про неї;

- систематизацію даних;

- формування певних уявлень про проблему, висування тієї чи іншої гіпотези;

- перевірку висунутих положень і гіпотез за допомогою експеримен­ту або на практиці;

- аналіз і узагальнення отриманих даних.

2. Виклад або літературне оформлення результатів наукового пошуку. Ця частина витікає з процесу дослідження і завершує його.

Дослідження і виклад — єдине ціле. Це — дві сторони одного проце­су, їх неможливо розрізняти або протиставляти.

У залежності від цільового призначення виділяють такі види психолого-педагогічних досліджень:

– фундаментальні;

– прикладні;

– розробки.

Фундаментальні дослідження направлені на відкриття і вивчення нових явищ і законів природи, на створення нових принципів дослі­дження, закономірностей процесу виховання й навчання або функціону­вання психічних явищ. Вони спрямовані на поглиблення наукових знань, розвиток методології науки, відкриття її нових напрямів, встановлення того, що може бути використано в практичній діяльності людини.

Наприклад:

- модернізація системи вищої і післядипломної освіти з метою підго­товки спеціалістів до надійної, безпомилкової, гуманної професійної діяльності;

- розвиток особи в процесі навчання і виховання;

- гуманізація освіти.

Прикладні дослідження спрямовані на знаходження способів вико­ристання законів природи для створення нових і удосконалення існую­чих засобів і способів людської діяльності. Мета цього дослідження — вста­новлення того, як можна використовувати наукові знання, що були отримані внаслідок фундаментальних досліджень, в практичній діяль­ності людини. Прикладні дослідження зв'язують науку і практику, фун­даментальні дослідження і розробки. Прикладами є:

- формування змісту виховання;

- визначення змісту освіти;

- розробка педагогічних технологій;

- поетапне формування розумових дій.

У результаті фундаментальних та прикладних досліджень формується нова наукова і науково-технічна інформація. Цілеспрямований процес перетворення такої інформації у форму, придатну для використання в закладах освіти, називають розробкою. Кінцевою метою розробки є підготовка матеріалів прикладних досліджень до впровадження. У пе­дагогіці та психології ці дослідження називаються науково-методични­ми і передбачають створення:

- програм;

- підручників та посібників;

- інструктивно-методичних рекомендацій з виховання і навчання, структури занять, форм і методів організації діяльності студентів і викладачів, управління навчально-виховними системами;

- тестових програм;

- тренінгів;

- ділових ігор.

1. Поняття «методологія», «методика», «науковий метод»

2. Підходи до психолого-педагогічних досліджень

Важливими пізнавальними процедурами при плануванні й організації дослідницького процесу є визначення методологічних основ досліджен­ня, вибір методів і перетворення їх у конкретні дослідницькі методики.

Об'єктивність отриманого знання обумовлюється насамперед вибо­ром методології дослідження.

МЕТОДОЛОГІЯ (від грец. шлях дослідження або пізнання, теорія, вчен­ня і— слово, поняття):

1) система принципів і способів органі­зації і побудови теоретичної і практичної діяльності;

2) вчення про науковий метод пізнання;

3) сукупність методів, що застосовуються у будь-якій науці.

Методологія — це вчення про метод, теоретичне обґрунтування з позицій певного (визначеного) світогляду, вихідних принципів пізнання і практики.

Принцип — це правило, що виникає в результаті суб'єктивно осмисленого досвіду людей.

Методологія виступає як система певних теорій, які виконують роль керівного принципу, знаряддя наукового аналізу, засобу реалізації ви­мог цього аналізу.

Прийнято виділяти чотири рівні методології.

Рівні методології

Ці рівні знаходяться у взаємозв'язку і повинні розглядатися з позицій системного підходу.

У методології виявляються дві взаємопов'язані функції:

1. Загальна функція — обґрунтування правил використання світогляду до процесу пізнання та перетворення світу.

2. Часткова функція — визначення підходу до явищ дійсності.

Загальна функція базується на узагальненні системи поглядів людини на світ у цілому, на місце окремих явищ у світі і на своє власне місце в ньому. У залежності від сукупності наукових, політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних переконань узагальнена система поглядів може мати ідеалістичний або матеріалістичний характер.

Радянська наука завжди керувалася філософією діалектичного та історичного матеріалізму. Відступ від такого підходу не допускався сьогодні наукова діяльність позбавлена ідеологічного диктату. В її методологічну основу тепер закладаються критерії об'єктивності, відповідності істині, історичній правді, моральним критеріям.

Часткова функція лежить в основі задач виявлення причин зміни і розвитку конкретних явищ і процесів.

Об'єктивність отриманого в процесі наукового дослідження знання зумовлюється перш за все вибором методології дослідження. Для дослід­ника відсутність чітко сформульованих методологічних, а часто й теоретичних, основ дослідження призводить до недостатньо чіткого пла­нування всього процесу психолого-педагогічного дослідження, вибору його логіки, до формулювання часткових, другорядних дослідницьких завдань.

Вихідний принцип, вихідна позиція науковця визначається через його власний дослідницький підхід. У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях реалізують:

системний підхід — орієнтує дослідника на розкриття об'єкта як системи, дослідження його як єдиного цілого з узгодженим функ­ціонуванням усіх елементів і частин. Це вимагає вивчення кожно­го елемента системи в його зв'язку та взаємодії з іншими елемента­ми, виявлення впливу властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому, встановлення властивостей системи і визна­чення оптимального режиму її функціонування;

комплексний підхід — передбачає розгляд групи явищ у сукупності;

цілісний підхід — забезпечує цілісність об'єкта, коли ціле не зводить­ся до простої суми частин. Це вимагає обережного підходу до ви­ділення, з метою спеціального вивчення, окремих елементів відно­шень освітянського процесу. Саме виділення рекомендується здійснювати лише умовно, тимчасово, постійно співвідносячи отри­мувані результати з розвитком всього процесу в цілому і з його результатами. Необхідність цілісного підходу обумовлюється ще й тим, що структура навчання й виховання характеризується як динамічна, що базується на відносно динамічній рівновазі її проти­лежних, внутрішніх сил і тенденцій, які зрозуміти ізольовано не­можливо;

особистісний підхід — припускає відношення до того, хто навчаєть­ся, як до особистості, як до самосвідомого суб'єкта власного роз­витку і як до суб'єкта педагогічного спілкування;

діяльнісний підхід — вимагає визнання єдності психіки і діяльності, єдності структур внутрішньої і зовнішньої діяльності, діяльнісного опосередкування міжособистісних відношень.

У практиці психолого-педагогічних досліджень здійснюють також такі підходи:

- особистісно-діяльнісний — містить ідею цілісного формування осо­бистості в діяльності;

- змістовний — звернений до змісту досліджуваних явищ;

- формальний — дозволяє виявляти стійкі зв'язки елементів розгля­нутого процесу;

- логічний — передбачає вивчення психолого-педагогічного явища в тому стані його розвитку, якого воно досягло на момент дослідження;

- історичний — орієнтує на вивчення конкретно-історичного генези­су і розвитку об'єкта дослідження;

- якісний — спрямований на встановлення своєрідності досліджува­ного явища, його відмінності від інших;

- кількісний — передбачає аналіз і оцінку явищ і процесів за ступеня­ми розвитку або інтенсивністю притаманних їм властивостей, які виражаються в розмірах і числах;

- феноменологічний — його метою є опис характеристик досліджува­ного явища, які спостерігаються зовні;

- сутнісний — спрямований на виявлення стійких характеристик, внутрішніх зв'язків, механізмів і рушійних сил досліджуваного явища.

Найбільш правильно при визначенні власних методологічних про­позицій, методів дослідження психолого-педагогічних явищ і побудови наукових теорій виходити з конкретно-наукової, педагогічної та Психо­логічної методологій, у ролі яких виступають фундаментальні психолого-педагогічні теорії.

При проведенні науково-педагогічного дослідження необхідно дотримуватись таких методологічних принципів:

§ виходити з об'єктивності і детермінованості психолого-педагогічних явищ — вони існують і розвиваються в силу дії внутрішніх об'єкти них законів, протиріч, причинно-наслідкових зв'язків;

§ забезпечувати цілісний підхід у вивченні педагогічних явищ і процесів;

§ вивчати явище в його розвитку;

§ вивчати дане явище в його зв'язках і взаємодії з іншими явищами

§ розглядати процес розвитку як саморух і саморозвиток, обумовлений властивими йому внутрішніми протиріччями, що виступають як рушійна сила і джерело розвитку.

Результативність психолого-педагогічного дослідження, загальну методологічну орієнтацію, форми організації роботи значною мірою визначає метод дослідження.

МЕТОД (від грец. — шлях дослідження або пізнання) це шлях пізнання; спосіб побудови й обґрунтування наукового знання; спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки.

Метод – це й певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які застосовують дослідники для досягнення мети і завдань дослідження, план, яким вони керуються при організації наукової роботи і її окремих етапів. Метод розглядають і як сукупність прийомів теоретичного чи прак­тичного освоєння психолого-педагогічної дійсності, підпорядкованих роз­в'язанню конкретного завдання у сфері освіти, комплекс інтелектуальних дій, логічних процедур, за допомогою яких психологічна і педагогічна науки прагнуть встановити істину, перевірити чи спростувати її.

МЕТОДИКА — це сукупність прийомів, способів дослідження, по­рядок їх використання та інтерпре­тації одержаних за їх допомогою ре­зультатів.

Методика наукового дослідження залежить від таких складових:

- характеру об'єкта дослідження;

- методології;

- мети дослідження;

- розроблених методів;

- загального рівня кваліфікації дослідника.

Методика дослідження, незважаючи на її індивідуальний характер, при вирішенні конкретного завдання має певну структуру.

Основними компонентами методики наукового дослідження є:

- теоретико-методологічна частина, концепція, на базі якої будуєть­ся вся методика;

- явища, процеси, ознаки, параметри, що досліджуються;

- субординаційні і координаційні зв'язки та залежності поміж ними;

- сукупність використовуваних методів, їх субординація і координація;

- порядок використання методів і прийомів;

- послідовність і техніка узагальнення результатів дослідження;

- склад, роль і місце дослідників у процесі реалізації дослідницького задуму.

Дослідницька методика має пройти багаторазову перевірку до початку експериментального дослідження. Це може здійснюватися шляхом її обговорення в компетентних колективах і попередньої перевірки на практиці в обмеженому експерименті з метою вилучення з методики необґрунтованих тлумачень, елементів невизначеності тощо. Рівень опрацювання й попередньої апробації дослідницької методики характеризуй підготовленість науковця до організації і проведення психолого-педагогічного дослідження, є мірою успішної реалізації наукового задуму.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
10. Актуальність дослідження
11. Алгоритм дослідження кон’юктури
12. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ

Переглядів: 2934