• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Орієнтовна модель анкети

Вступна частина анкети: розробляється інструкція для досліджуваного з метою створення позитивної мотивації і пояснення правил роботи з анкетою.

Основна частина анкети: розкриває зміст досліджуваної теми і пропонує блоки питань, в яких враховуються психологічні особливості досліджуваних.

Демографічна частина: заповнюється в разі необхідності знати додаткові відомості про респондента: вік, освіта, місце роботи тощо.

Опитування — це метод збору первинної вербальної інформаїї в психолого-педагогічних дослідженнях з метою виявлення відомостей про стан індивідуальної і суспільної свідомості чи об'єктивних фактів подій шляхом одержання в групі опитуваних осіб (респондентів) письмових або усних відповідей на упорядкований набір питань, які об'єднані загальною темою дослідження.

Вимоги до складання і відбору запитань для опитувального листа.

В опитувальний лист треба включати ті питання, відповіді на які неможливо отримати іншим методом.)

Сутність запитань, їх формулювання, лексика повинні бути зрозумілими респонденту, відповідати рівню його освіти і культури.

Запитання повинні бути сформульовані так, щоб респондент міг на них відповісти.

Формулювання питань, обсяги і структура опитувального листа повинні формувати позитивне ставлення в респондента, бажання дати повну і достовірну інформацію.

Структура і послідовність запитань повинні бути підпорядковані зам данням одержання найнеобхіднішої інформації для досягнення мети доі слідження.

Запитання повинні задаватися нейтрально — так, щоб в них не переслідувалась думка дослідника.

Формулювання запитань не повинно примушувати давати асоціальні відповіді.

У закритих і напівзакритих запитаннях необхідно прогнозувати варіанти відповідей, рівноймовірні й достовірні за змістом.

Рекомендації щодо розробки опитувальної карти

Опитувальна карта містить у собі питання, які класифікуються зі змістом, формою і функціями. За змістом: можуть відображати факти за питаннями в минулому і теперішньому, відомості про предмети, мотиви, інтереси, потреби, відношення, наміри індивіда тощо.

Питання за змістом повинні відображати об'єктивні відомості про його, кого опитують (що знає, що думає, як оцінює).

Питання, пов'язані з діяльністю, можуть бути спрямовані на ефективність, на характер діяльності, на проектування діяльності, можуть бути ситуативні, що відображають реальні життєві ситуації.

За формою:

- відкриті — передбачають відповідь у вільній формі;

- закриті — передбачають перелік альтернативних відповідей (так, ні, інколи). Закриті запитання можуть бути прямими і непрямими. Прямі вимагають жорсткої відповіді, а непрямі призначені для уточ­нення інформації.

За функціями:

- фільтруючі — з метою "відсіювання" деяких респондентів;

- контрольні — використовуються переважно для перевірки досто­вірності відповідей.

Вимоги щодо розробки запитань:

- питання складаються так, щоб вони були доступні й зрозумілі рес­понденту для відповіді на них;

- не повинно бути двозначних питань;

- стиль постановки запитань визначається характером дослідження і характеристиками респондентів;

- не повинно бути штампованих, газетних питань;

- необхідно дотримуватися принципу раціональності: не повинно бути зайвих питань, питань на всякий випадок і т. ін., що усклад­нюють обробку результатів;

- послідовність питань будується таким чином, щоб зберегти інтерес і бажання відповідати;

- необхідно чергувати питання позитивних і негативних суджень;

- необхідно дотримуватися годинного режиму при складанні опитувальної карти;

- при складанні додаткових запитань необхідно уникати психічного тиску на респондента і нав'язувати точку зору, що вигідна дослідникові;

- оформлення анкети повинно бути естетичним з використанням різних шрифтів, різних формулювань, а також може бути кодування відповідей;

- анонімність анкети підвищує відвертість і надійність інформації.

Інтерв'ювання (від англ. "зустріч", "бесіда") — метод отримання 1нформації під час безпосереднього спілкування. Передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на запитання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.

На відміну від звичайної бесіди процедура інтерв'ювання має чітка мету, передбачає попереднє планування дій збирання інформації, обробки отриманих результатів.

Інтерв'ю використовується в роботі з представниками різних наукових шкіл та напрямів. Одночасно інтерв'ю вважається одним з найбільш суб'єктивних методів сучасного наукового пізнання. У ньому досить великий ризик отримання недостовірного чи випадкового повідомленням Інтерв’ю —дещо ускладнена форма бесіди. Дослідник задає відповів ну тему для з'ясування позиції досліджуваного по відношенню до питання, яке вивчається, його компетентності. Для продуктивності усних методів дослідження (бесіда, інтерв'ю) необхідні відповідні умови, які сприяють діалогу, перш за все етика обох сторін. Інакше кажучи, тут необхідна певна методика, яка потребує психологічного настрою, позитивного контакту з обох боків, взаємної поваги. Цей метод дає можливість більш глибоко проникнути в результати проведеного дослідження, відобразити ті зміни, що відбулися в поведінці та пізнавальній діяльності досліджуваних до початку і в кінці експерименту.

Різновиди інтерв'ю Залежно від умов проведення процедура інтерв'ю може бути:

- одиничною чи багаторазовою;

- індивідуальною чи груповою. За метою організації:

- дослідницьким;

- діагностичним — використовується в психотерапії;

- клінічним — терапевтична бесіда, спосіб допомоги людині у випадку, коли потрібна допомога та ін.

За формою спілкування:

– вільним;

– стандартизованим;

– напівстандартизованим.

Вільне інтерв'ю — це бесіда, в якій дослідник має можливість самостійно змінювати спрямованість, порядок та структуру запитань тощо.

Суттєвим недоліком є ускладнення зіставлень усіх отриманих результатів, що зумовлюються широкою варіативністю запитань. Перевагою вільного інтерв'ю є надання респондентам найкращих можливостей для формування власних точок зору і більш вільного висловлювання своїх позицій. 1

Стандартизоване інтерв'ю передбачає проведення опитування за чітко розробленою схемою, однаковою для всіх респондентів.

Усі умови процедури регламентовані, не дозволяється змінювати, формулювання чи порядок запитань, а також ставити нові запитання.

Для такого виду інтерв'ю характерним є дещо формальний характер, який ускладнює досягнення хорошого контакту між дослідником і опи­туваними.

Напівстандартизоване інтерв'ю ґрунтується на використанні двох видів запитань. Одні з них — обов'язкові, основні — повинні задаватися кожному опитуваному, інші — "підзапитання", які використовуються в бесіді або вилучаються з неї тим, хто проводить інтерв'ю, в залежності від відповідей на основні запитання.

Тим самим досягається певна варіативність опитування, можливість врахування індивідуальних особливостей респондентів та зміни комуні­кативної ситуації.

У процесі організації інтерв'ю виділяють такі етапи:

- підготовчий;

- комунікативний;

- аналітичний.

Підготовчий етап передбачає таку послідовність:

визначення предмета та об'єкта опитування, постановка дослідниць­ких завдань, вибір того чи іншого виду інтерв'ю;

проектування інструментарію дослідження, у тому числі й складан­ня плану інтерв'ю, формулювання орієнтовної сукупності запитань, розроблення інструкцій, підготовка технічних засобів реєстрації та обробки даних;

пілотне інтерв'ювання;

уточнення програми дослідження, редагування запитань, аналіз поми­лок та невідповідностей, які виникли під час пілотного інтерв'ювання;

складання підсумкового варіанта сукупності запитань, способів аналізу збирання інформації, текстів інструкцій респондентам.

Правила складання запитань для інтерв'ю:

- кожне запитання повинне бути логічно однозначним, не містити в собі декілька відносно автономних частин, які потребують різних відповідей;

- слід уникати вживань мало розповсюджених іншомовних слів, спеці­альних термінів тощо;

- перевагу надавати конкретним запитанням, перед абстрактними чи узагальненими;

- в разі необхідності одержання відомостей дискусійного характери доцільно надати питанню маскуючий відтінок. Це досягається введенням в обговорення відповідної ситуації, що стосується самого опитуваного або невизначеної особи (наприклад, "одного студені та", ідентифікація з яким не завдавала б йому особливих утруднень)!

відносно складні запитання, нецікаві для респондента або ті, ці сприймаються ним як дуже особисті, не слід виносити на початої] інтерв'ю;

якщо йдеться про те, у чому респондент не досить компетентний іноді бажано зробити відповідну передмову.

Комунікативний етап — це процес спілкування з респондентом. Вщ має таку орієнтовну структуру:

введення в бесіду: встановлення контакту, інформування про ці опитування тощо;

основний вираз інтерв'ю: детальне дослідження, яке здійснюється за раніше розробленим планом;

завершальний етап бесіди: зняття напруження, яке могло виникне ти під час інтерв'ю, висловлювання подяки та вдячності за участі у роботі.

На аналітичному етапі інтерв'ювання проводиться розробка інтерпретація зібраної інформації, її аналіз, а також зіставлення результатів татів усного опитування з даними, які отримані за допомогою інших методів дослідження.

Тестування — метод дослідження, який дуже часто застосовується в психолого-педагогічних дослідженнях. За допомогою тестів порівнюються рівні оволодіння будь-якими видами діяльності.

Наприклад, навчальної діяльності: тести дозволяють визначити особистісні характеристики суб'єктів спілкування в системі освіти виявити наявність певних знань, умінь та навичок, здібностей чи інших психологічних характеристик — інтересів, мотивації, емоційних реакцій тощо.

Для тестування як метода наукового дослідження характерні та особливості:

§ відносна простота процедури й необхідного обладнання;

§ безпосередня фіксація результатів;

§ можливість використання як індивідуально, так і для цілих груп;

§ зручність математичної обробки;

§ короткочасність;

§ наявність встановлених стандартів (норм).

Розрізняють:

- тести успішності навчальних досягнень;

- тести здібностей;

- тести особистісні.

Перевагою тестування є те, що при використанні цього методу стає можливим одержання зіставлених даних у великих масивах досліджу­ваних.

Складність використання тестів полягає в тому, що не завжди мож­ливо виявити, як і за рахунок чого був досягнутий отриманий у процесі тестування результат.

Процес тестування складається з трьох етапів:

• вибір тесту — визначається метою тестування і ступенем достовір­ності та надійності тесту;

• проведення тестування — визначається інструкцією до тесту;

• інтерпретація результатів — визначається системою теоретичних припущень відносно предмета тестування.

Обов'язковими умовами реалізації завдань дослідження за допомогою тестування є:

• обов'язковість для всіх досліджуваних комплексу випробувальних завдань;

• наявність стандартної системи оцінювання.

Тестові оцінки мають відносний характер: вони вказують лише на місце, яке займає досліджуваний щодо відповідної норми за певною віко­вою, статевою або фаховою категорією.

Процес стандартизації передбачає однаковість процедури проведен­ня іі оцінки виконання тесту. Він містить:

– точні вказівки відносно використовуваних матеріалів;

– часові обмеження;

– усні інструкції досліджуваному;

– попередній показ завдання;

– урахування способу трактування питань із боку досліджуваного. Об'єктивна оцінка тестів — це, перш за все, визначення їх валідності, надійності, репрезентативності, які є показниками якості психолого-педагогічного дослідження.

Об'єктивність — це особливо важлива вимога до тесту. Проведене в Різних групах тестування при отриманні певних умов дає значно більшу впевненість в об'єктивності одержаної інформації, ніж оцінювання знань студентів викладачем. При порівнянні ефективності навчання за різними підручниками або за різними методиками саме тести є найбільш зручним і адекватним методом.

Важливою ознакою тесту є його надійність. Він чим надійніший, тин більш однорідний.

З кількох завдань та як саме має складатися тест, щоб він був надійним?

Статистичний аналіз показує, що при мінімально допустимому значенні критерію придатності тесту, тобто коли коефіцієнт кореляції дорівнює 0,3, у тесті мас бути щонайменше 10 завдань, щоб коефіцієнт надійності був не нижчим за 0,8. Будь-яка інтерпретація статистичної розробки результатів допускається лише тоді, коли для аналізу взято велике кількість даних.

Важливою вимогою є забезпечення валідності тесту, тобто відповідність його своєму призначенню. Валідність тесту може бути впве-1 дена лише при зіставленні результатів тестування з якимось критерієм оцінкою, показником, що перебуває поза тестом. Такий критерії називають "зовнішнім". Його вибір є одним з найскладніших завдань. Найнадійнішим зовнішнім критерієм тесту за змістом є результат експертного опитування студентів. Бажана кількість вибірки для експертного опитування складає близько 30 респондентів. Результати експертного опитування зіставляють, порівнюють з результатами тестування і виводять коефіцієнт валідності.

Метод експертних оцінок

Експертний метод — це спосіб вивчення громадської думки науковців. викладачів і фахівців з якогось конкретного питання, засіб всебічного і глибокого вивчення психолого-педагогічних проблем. Коректне застосування експертного методу дає можливість виявити приховав інформацію про психолого-педагогічні процеси, необхідну для подальшої теоретичної і дослідно-експериментальної роботи.

Розширення досліджень проблеми реформування національної системи освіти, створення нових типів навчальних закладів, розвиток прогностичної функції педагогіки, організація навчання й виховання талановитої молоді зумовлюють потребу серйозно опанувати експертним методом і ефективно його використовувати в системі інших методів психолого-педагогічного дослідження.

Під час проведення експертиз варто зосереджувати увагу не лише на рішеннях експертів, а й, головним чином, на аргументації, яка об­ґрунтовує певне рішення, на виявленні справжніх психолого-педагогіч­них чинників і відношень, необхідних для подальшої теоретичної та дослідно-експериментальної роботи, тобто не слід підмінювати думкою фахівців теоретичний аналіз досліджуваної психолого-педагогічної діяльності.

Існують різні експертні методи, які містять індивідуальні й колек­тивні оцінки. Найчастіше в психолого-педагогічних дослідженнях за­стосовують метод експертних оцінок (метод Делфі), коли створюють­ся умови, що виключають безпосереднє спілкування між членами експертної групи. За допомогою методу експертних оцінок здійсню­ються:

– аналіз психолого-педагогічних явищ, процесів, ситуацій, що характеризуються, в основному, якісними показниками та ознаками, які не піддаються формалізації;

– визначення і ранжування за заданим критерієм найістотніших фак­торів, які впливають на функціонування і розвиток освітньої системи;

– оцінка альтернативних рішень і вибір найбільш вдалих варіантів;

– прогнозування розвитку певної галузі знання, процесів навчання й виховання та їх взаємодії із зовнішнім середовищем.

Основні етапи реалізації методу експертних оцінок:

- організація експертизи, формулювання проблеми і мети експерименту;

- встановлення відповідальності та прав робочої групи;

- добір експертів, проведення їх опитування;

- аналіз і обробка результатів.

При доборі експертів враховується їх компетентність, відсутність схильності до конформізму, креативність, аналітичність, широта й кон­структивність мислення тощо. При виборі методів педагогічних дослі­джень слід враховувати, що при груповій експертній оцінці важко буває враховувати вплив на експертів дослідника. Це може призвести до підміни всебічного і глибокого вивчення психолого-педагогічного явища підтасовуванням фактів, які підтверджують сформульовані заздалегідь рішення.

При застосуванні експертних методів дослідження треба оцінювати с умінь надійності результатів експертизи. Узгодженість думок експертів є необхідною умовою надійності колективної оцінки. Отже, при статистичному аналізі інформації, одержаної від експертів, потрібно визначити ступінь узгодженості індивідуальних експертних оцінок. Методи математичної статистики, які мають використовуватись майже на кожному етапі проведення експертизи, основані на ранжруванні, тобто розміщенні факторів у порядку зменшення (або зростання) їх відносної значущості! Кількісна оцінка узгодженості думок експертів здійснюється з використанням багатьох методів.

Вивчення документів

Основною передумовою успішного аналізу документів є чітко сформульована мета дослідження і теоретичні вихідні дані. Підхід до проведення аналізу, його направленість обумовлені науковою проблемою.

Документи, які використовує дослідник, самі по собі не переслідують наукових цілей. Робота з ними — складна і трудомістка. Вона перед­бачає детальне вивчення у відповідності до досліджуваної проблеми з ї основними поняттями.

При цьому треба обрати такий спосіб роботи з матеріалом, який би забезпечив можливість аналітичного підходу до нього. Необхідно провести опис документів, розподіл їх за змістом, забезпечити класифікацій інформації, яка вивчається та її інтерпретацію. Цей якісний аналіз відкриває шлях до проведення кількісного аналізу. Спосіб якісного дослідженій документів визначає можливості і ефективність дослідження кількісного

Метою вивчення важливих документів перш за все є те, що це повинна бути їх змістовна інтерпретація, а ні в якому разі не формальна класифікація!

При аналізі змісту документа необхідно розробити систему категорій у відповідності з якими будуть класифікуватися дані.

Кількісний аналіз певних документів у соціальних дослідженнях визначається поняттям "контент-аналіз", або "кількісна семантика" Він є основою класифікації текстового матеріалу. У психолого-педагогічному дослідженні контент-аналіз виступає важливим джерелом пізнання.

Документи можуть бути або головним джерелом пізнання, або вихідним матеріалом подальшого дослідження. У цьому випадку аналіз їх може слугувати конкретизації проблеми, що вивчається, і уточненню наукової гіпотези. На підставі вивчення документів формулюються пункти таблиць, запитання анкет тощо.

Читайте також:

1. G2G-модель електронного уряду
2. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
3. Абстрактна модель
4. Абстрактна модель
5. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
6. Американська модель соціальної відповідальності
7. Англійський економіст У. Бріджез пропонує модель організаційних змін за такими напрямками.
8. Англо-американська модель
9. Англо-американська модель
10. Багатомірна лінійна модель регресії.
11. Багатосегментна модель
12. Багатоцільова багатокритеріальна модель обґрунтування рішень в полі кількох інформаційних ситуацій

Переглядів: 4293