Склад лімфи.

Лімфа – це рідина, яка міститься в лімфатичних капілярах, лімфатичніх судинах.

Склад лімфи залежить від органу та його функціональної активності, тобто від якого органу відтікає лімфа. Наприклад, в лімфі від печінки більше білків, від ендокринніх органів- гормонів.

Склад лімфи похожий на склад плазми крові, але не постійний. У голодаючих людей лімфа прозора, в період травлення в ілусі визначається велика концентрація жирів.

До складу лімфи входять:

-Вода, електроліти, ліпіди, амінокислоти, глюкоза

-Білки – 2-3%.

-Лімфоцити ≈ 8*10⁹ л.

-Метаболіти, клітини, інорідні частинки, мікроорганізми, від яких звільняється тканина.

Основні відмінності складу лімфи від плазми це:

-низький вміст білка

-наявність клітин (лімфоцитів)

Механізми лімфоутворення. Рух лімфи посудинах.

Лімфа разом із кров’ю та міжклітинною рідиною складає внутрішнє середовище організму.

Утворення лімфи відбувається за участі судин гемомікро-циркулярного русла. В основі цього процесу лежить різниця між процесами фільтрації та резорбції рідини в кровоносних капілярах: за добу об’єм фільтрації складає біля 20 л, об’єм резорбції біля 18 л. Різниця – біля двох літрів на добу – повертається в систему кровообігу за допомогою лімфатичної системи, за 1 годину в крупні лімфатичні судини поступає 150 – 180 мл лімфи.

Утворення лімфи. Головну роль в утворенні лімфи відіграють лімфатичні капіляри: на відміну від кровоносних вони сліпі, більш широкі, у них ширші міжклітинні щілини, відсутня базальна мембрана і проникність стінок лімфатичних капілярів дуже висока.

Існує два механізми утворення лімфи:

- рух рідини в лімфатичних капілярах з міжклітинного простору за градієнтом гідростатичного тиску; ця сила дуже маленька, але збільшується при збільшенні фільтрації рідини з капілярів (кровоносних); цей механізм лімфоутворення посилюється при підвищенні функціонування тканин;

- рух рідини в лімфатичний капіляр за градієнтом онкотичного тиску, який створюється, завдяки активному транспорту білків з інтерстиціальної рідини в капіляр (за механізмом піноцитозу).

Рух лімфи, швидкість 0,4-0,5 м/сек

1.Рух лімфи починається з моменту її утворення в лімфатичних капілярах. Причиною є збільшення гідростатичного тиску в лімфатичних капілярах, який необхідний для переміщення лімфи із капілярів в посткапіляр і відвідні судини.

2. Основною силою, яка сприяє рухові лімфи від місця утворення до впадіння у вени шиї є ритмічне скорочення лімфангіонів (трубчасті лімфатичні мікросерця).

Лімфатичні капіляри переходять в лімфатичні судини, які мають клапани. Особливістю руху лімфи лімфатичними судинами є те, що цей рух відбуваєть проти градієнту тиску (тобто, тиск лімфи в крупних судинах більший, ніж в капілярах дрібнішого калібру). Локальні (місцеві) градієнти тиску необхідні для руху лімфи, створюються лімфангіоном, структурно-функціональною одиницею лімфатичних судин, який є ділянкою судини між двома клапанами. Вона виконує функцію насосу. В центральній частині лімфангіону є велика кількість клітин гладеньких м’язів, розвинена манжетка), частина з яких має автоматичну активність. За рахунок скорочення гладеньких м’язів тиск в лімфангіоні підвищується відбувається закриття дистального клапана та відкриття проксимального і рух порції лімфи в проксимальному напрямі (в напрямі крупних судин). Частина гладеньких м’язів скорочується тонічно, забезпечуючи тонус лімфатичних судин (тонус визначає ємність лімфатичних судин).

Таким чином, скорочення лімфангіом сприяє перміщенню порції лімфи в наступний лімфонгіон. Цікл лімфангіона, як серця, має систолу і діастолу. Міоцити лімфангіонів чутливі до гормонів, БАР, концентрації метаболітів, підвищення температури.

Додаткові фактори, що сприяють рухові м’язів.

3.Скорочення м’язів, між якими знаходяться лімфатичні судини, підвищують внутрішньолімфатичний тиск і видавлюють лімфу в напрямку клапанів. При іммобілізації кінцівки відток лімфи зменшується, а при активном русі, масажі мязів переміщення лімфи збільшується.

4. Від’ємний тиск в крупніх венах і грудній порожнині, збільшення об’єму грудної клітки при вдохі.За добу в вени вливається ≈2л лімфи, при інтенсивній фізичній роботі лімфообіг підсимоється в 10-15 разів.Порушення прохідності лімфатичних судин приводить до набряку відповідної частини тіла.

Значення лімфатичної системи.

1.Повернення із тканиної рідини в кров білків, води, електролітів. За добу лімфа повертає в кровоток 100 г білка

2.Участь в транспорті поживних речовин. Транспортує продукти, які всмоктуються в ШКТ: жири із кишечника.

3.Захисна роль. Транспортує із тканин метаболіти, фрагменти клітин, інородні частинки мікроорганізми, чужородні частинки (пил) щілини лімфокапілярів пропускають частинки розміром до 100 нм.

Бар’єрна і захисна функція лімфатична системи пов’язана із функцією лімфатичних вузлів і лімфоідних утворень, які затримуються і знешкоджуються мікроорганізми, атипові клітини, здатні стерилізувати «інфіковану» лімфу.

Лімфатичні вузли продують лімфоцити і інші фактори клітинного та гуморального імунітету.

4.Участь в перерозподілі рідини в тілі.

В клінічній лімфології застосовують різні методи введення лікарських препаратів в лімфатичну систему.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізіологія лімфатичної системи.	\|	Интегрирование четной и нечетной функции

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.