Які методи може застосувати банк для управління валютною позицією?
У деяких країнах функцію управління ВП виконують ЦБ, установлюючи нормативні вимоги щодо їх макс допустимого розміру. У США валютна позиція банків централізовано не регулюється.
В Ук розмір ВП банків регулюється централізовано НБУ. До березня 1995 Р°КУ банки повинні були мати закриту валютну позицію. Далі розмір валютної позиції визначався диференційовано у відсотковому від-иенні до розміру статутного фонду банку. Починаючи з 1998 контроль за рівнем валютного ризику КБ (ійснюється через установлення обов'язкових нормативів відкривші ютної позиції Нормативи відкритих валютних подій за окремими іноземними валютами визначаються щодня відано розміру капіталу банку на підставі балансових звітів. До зрахунку береться сума капіталу, зафіксована за балансом попе-Інього дня.
У чому полягає економічний зміст хеджування?
Під хеджуванням (від англ.hedge- захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати) розуміють діяльність, яка спрямована на створення захисту від можливих втрат у майбутньому. Х-загальний термін, який використовується для опису дій з мінімізації цінових ризиків.
Стратегія хеджування відбива загальний підхід, концепцію управління А і П, зміст якої визначається як обмеження або мінімізація ризиків.
У мжн банк пра-іі найпоширенішим підходом до управління ціновими ризиками є Х.
-широкому розумінні Х вважають будь-які дії, спря-Іі на обмеження чи мін цінових ризиків. До Х належать способи впливу на структуру балансу з метою обмеженя цінових змін та створення систем захисту від ризиків укладанням дод фін угод, які дозволяють компенсувати фін втрати.)
До методів Х:
1) структурне балансування;
2) управління розривом між чутливими активами та зов'язаннями (геп-менеджмент);
3) управління середньозваженим строком погашення (дюрація);
4) укладення форвардних та ф'ючерсних угод з метою створення копенсуючої позиції;
5) проведення операцій страхування за допомогою опціонів;
6) обмін платежами згідно з балансовими хар-и учаників угоди (своп-контракти).