Структура світового фінансового ринку

Короткотермінові кредити

Світовий грошовий ринок

Світовий грошовий риноквизначає співвідношення попиту і пропозиції на коротко та довготермінові платіжні кошти. Це, як правило, міжнародний комерційний кредит, який надається для закупівлі товарів і оплати послуг. Середньо- та довготермінові кредити як частина світового кредитного ринку одночасно є невіддільним елементом світового ринку капіталів.

Світовий ринок капіталіврегулює рух довготермінових активів у формі інвестицій. Рух довготермінових капіталів включає усі переміщення капіталів, які надаються зарубіжним країнам на тривалий період, і передбачає зворотні платежі( відсоток за погашення основного боргу).

Основними постачальниками капіталу на міжнародному ринку є ТНК, держави та міжнародні фінансові інституції. До інституційних посередників належать :

приватні національні й міжнаціональні фінансово-кредитні установи( банки, страхові компанії);
Міждержавні банки і валютні фонди.

Вивіз капіталу здійснюється у трьох основних формах :

*експорт підприємницького капіталу;

* експорт позичкового капіталу;

* міжнародна економічна допомога.

Вивіз підприємницького капіталу здійснюється такими шляхами :

За рахунок будівництва за кордоном власних підприємств;
Через придбання або контрольного пакету, або просто частини акцій діючих підприємств;
Шляхом відкриття за кордоном власних філій або дочірніх компаній.

Вивіз підприємницького капіталу здійснюється у двох формах:

У вигляді прямих або портфельних інвестицій.

Прямі інвестиції – це вкладення капіталу у виробництво, які дають право інвестору контролювати управління підприємством країни, де воно знаходиться. У міжнародній практиці саме такі вкладення називаються зарубіжними інвестиціями.

Портфельні інвестиції – представлені цінними паперами, які іноземному інвестору не забезпечують повного контролю над підприємствами країни, в які вкладено капітал.

Вивіз позичкового капіталу здійснюється у вигляді приватних і державних позик через систему міжнародного кредиту. Головними посередниками на світовому ринку позичкових капіталів є транснаціональні банки(ТНБ), фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні фінансово-кредитні організації.

Міжнародна економічна допомоганадається у вигляді грандів, субсидій та інших форм фінансування для отримання безоплатних консультацій, економічної та інженерної допомоги, поставки обладнання, стажування і навчання за кордоном.

-5-

Інтернаціоналізація виробництва й обміну, всього господарського і духовного життя людства набуває всесвітньо-історичного характеру. Проте світове господарство розвивається нерівномірно і деякі країни перебувають на різних етапах інтернаціоналізації. У другій половині ХХ ст. окремі сектори світового господарства починають помітно виділятись на його загальному фоні. Зв’язки між групами країн стають інтенсивнішими, набувають комплексного характеру, тобто охоплюють економіку, політику, культуру, соціальне життя. У надрах інтернаціоналізації починає визрівати регіональна економічна інтеграція як якісно нова, вища її форма.

Інтеграція означає міцний взаемозв’язок національних економік і формування спільного економічного простору. Вона передбачає вільне переміщення між державами капіталів, товарів, робочої сили, інших ресурсів, використання їх на основі взаємо узгоджених економічних і юридичних норм.

Інтеграційні процеси проходять три стадії.

На початковому етапі формуються різні торгові та економічні спільноти, в яких головним каналом внутрішньої взаємодії стає зовнішня торгівля. Сюди можна віднести Європейську асоціацію вільної торгівлі, Спільний ринок країн Західної Європи, Центрально-Американський спільний ринок, Арабський спільний ринок тощо.

Торгова спільнота держав ґрунтується переважно на загальному і частково міжнародному поділі праці, тобто коли переважає міжгалузева спеціалізація і взаємодія відбувається переважно на макроекономічному рівні.

Друга стадія інтеграції передбачає не тільки торговий обмін, а й широке взаємо доповнення національних економік, коли вони одна без одної практично не можуть розвиватись. На цій стадії закріплюються міжгалузева спеціалізація , частковий поділ праці. Водночас починає поширюватись внутрішньогалузева спеціалізація, одиничний поділ праці виходить за межі окремих підприємств і реалізується в міжнародному масштабі.

На третій стадії відбувається глибока структурна взаємодія національних економік, їхнє взаємопроникнення і взаємо переплетіння. Широко розвивається внутрішньогалузева по детальна, постадійна спеціалізація виробництва.

Історично першою і найбільш успішною формою економічної інтеграції стало Європейське економічне співтовариство ( ЄЕС), або «Спільний ринок». Співтовариство виникло у 1957 році шляхом об’єднання шести західноєвропейських країн – Бельгії, Голландії, Італії, Люксембургу, Франції, ФРН. Пізніше до них приєднались Англія, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія.

До моменту створення ЄЕС між цими європейськими країнами склався стійкий поділ праці, встановились тісні економічні зв’язки. Головною метою, яка ставилась у 1957 році було створення об’єднаного ринку товарів, послуг, капіталів, робочої сили.

В основі співтовариства знаходиться митний союз , згідно якого відмінені будь-які обмеження на торгівлю товарами і сформований єдиний митний бар’єр для захисту спільного ринку від конкурентів.

З 01.01.94- Європейський союз.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Що спонукає країни до поглиблення міжнародного поділу праці, міжнародної взаємодії?	\|	Педагогіка як наука про виховання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.