• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розділ 1

Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

25

(сьогоднішні кооперативи), повне товариство, товариство на ві­рі та акціонерне товариство. В 1910 р. приймається «Звід законів цивільних», окремі норми якого присвячені товариствам. До то­го часу було ухвалено також значну кількість спеціальних зако­нів, які регулювали окремі аспекти діяльності торгових това­риств, зокрема, Правила про організацію і скликання загальних зборів і ревізійних комісій акціонерних кредитних установ, тор­гово-промислових товариств і пайових товариств тощо. З кінця 1917 р. економіку країни зруйнували революційні події в Росії.

Розвиток корпоративного права в Австро-Угорській імпе­рії, до складу якої входили західноукраїнські землі (XIX — по­чаток XX ст.) У 1786 р. патентом від 1 листопада було опри­люднено першу частину Цивільного кодексу, яка мала назву «Йозефінський кодекс законів». Вона містила п'ять розділів, в яких ішлося про права осіб. Цей кодекс у Галичині набув чин­ності у травні 1787 p., але продовження йому не було.

Після кількох переробок у 1811 р. було затверджено і з 1812 р. уведено в дію Загальне цивільне уложення Австрійської імперії (Allgemeines biirgerliches Gesetzbuch — ABGB), що пошири­лось і на західноукраїнські землі, які перебували у складі Австро-Угорської імперії у 1772—1918 рр. Його джерелами були: пан-дектне право, тобто пристосоване до капіталістичних відносин римське право, Пруське земське уложення 1794 р. і провінційне право деяких австрійських країв. З деякими змінами, внесени­ми у роки Першої світової війни, Австрійський цивільний ко­декс (Загальне цивільне уложення) продовжував діяти на тери­торії Галичини і після її включення до складу Польщі — аж до прийняття Польського кодексу зобов'язань 1933 р.

У розділі другому «Про майнові права» (ст. 291) речі, як і в римському праві, поділяються на тілесні і безтілесні. При цьо­му у ст. 311 йдеться про те, що всі тілесні і безтілесні речі, які утворюють предмет правового обороту, можуть бути і предме­том володіння, а за ст. 353 — власністю особи, яка нею володіє. У Цивільному уложенні глава XXVII була присвячена догово­ру спільності майна. Товариство створюється з метою спільного надбання, коли двоє чи кілька осіб погоджуються договором об'єднати свою працю або також і свої речі для спільного досяг­нення загальної користі.

Проте у Загальному цивільному уложенні Австрійської ім­перії ще не було поділу товариств на окремі види, а тільки за-

значалося про різні види товариств (ст. 1176). Натомість багато його положень присвячено договору товариства, який регулює різні сторони його діяльності: питання внесення вкладів, відпо­відальності товариша за шкоду, завдану ним товариству, розпо­ділу прибутку товариства, питання управління його справами, припинення діяльності товариства, виходу з нього, поділ майна торгового товариства, яке припинило свою діяльність, тощо.

Крім Загального цивільного уложення, діяли також особ­ливі цивільні закони, зокрема, Торгове уложення (1862 p.); Век­сельний статут (1850 p.). Цивільне уложення потребувало онов­лення, однак уся робота створеної для цього комісії звелася до зміни окремих положень шляхом видання урядових новел у 1914—1916 pp. Важливого значення у розвитку корпоративного законодавства набув австрійський закон «Про виробничі і гос­подарські товариства» (1873 p.). Зауважимо, що вже у проекті 1911 р. його було значно модернізовано, і вдвічі збільшено його обсяг. У Проекті були детально врегульовані положення щодо діяльності правління, спостережної ради, загальних зборів, роз­поділу чистого прибутку за звітний період, набуття та припи­нення членства у товаристві тощо.

Угорське торгове уложення 1875 р. охоплювало регулюван­ня діяльності торгових товариств: повного, товариства на вірі, товариства на акціях і товариства артільного. За визначенням, наведеним у ньому, артільним вважається товариство, яке при необмеженій кількості членів засновується для сприяння кре­диту, виробництву чи господарству своїх членів, причому такі товариства утворюються на засадах здійснення спільних опера­цій чи на засадах взаємності.

Привертає увагу той факт, що значна частина уложення бу­ла присвячена угодам та законодавчому регулюванню правовід­носин, які в сучасному розумінні називають корпоративними.

Корпоративне законодавство України у складі СРСР.По­жвавлення приватної ініціативи в господарському житті на по­чатку 1920-х pp. (період НЕПу) зумовлювалось появою та ді­яльністю різного роду товариств і кооперативів. Це знайшло закріплення в Цивільному кодексі У РСР 1922 p., розділ X якого містив норми про повні та прості товариства, товариства на ві­рі та з обмеженою відповідальністю, акціонерні (паєві) товари­ства; статті 276—366 цього Кодексу закріпили порядок їх ство­рення, функціонування і ліквідації. Пізніше правовий статус

26

Розділ 1

Помпи корпоративнихвідносин та їх розвиток в Україні

27

акціонерного товариства був визначений також у союзному нормативному акті — Положенні про акціонерні товариства від 17.08.1927 р. У зв'язку із прийняттям цього положення статті ЦК УРСР, які регулювали діяльність акціонерного товариства, були скасовані.

У Положенні про акціонерні товариства 1927 р. зазначало­ся, що метою державних акціонерних товариств є не формуван­ня капіталу, а господарська діяльність. Акції цих товариств не котирувалися на біржі, не переходили з рук у руки як товар, а відігравали роль паїв, які об'єднували суб'єктів. У названому положенні зазначалося, що державні й змішані акціонерні това­риства (а їх залишилось усього близько 10%) тільки за формою були акціонерними товариствами, по суті ж вони зберігали ри­си державного підприємства. Щодо зміщаних акціонерних то­вариств, то вони розглядалися як перехідна сходинка до дер­жавних.

З кінця 1920-х pp. та особливо в 1930-х pp. намітилася тен­денція до згортання корпоративних відносин в економіці Союзу РСР, оскільки панівною серед форм власності стала державна власність, а головним суб'єктом господарських відносин — дер­жавне підприємство. Ця тенденція, зокрема, проявлялась у лік­відації господарських товариств у 1930-х pp., перетворенні про­мислової кооперації (артілей та союзів) у державні підприємства (1950-ті pp.), в одержавленні колгоспів тощо.

З 1930 до 1985 pp. у Радянському Союзі діяли лише три ак­ціонерних товариства — створений ще в 1924 р. Банк для зов­нішньої торгівлі СРСР (пізніше — Зовнішекономбанк СРСР), Всесоюзне акціонерне товариство «Інтурист», яке розпочало свою діяльність у 1929 р., та організоване в 1973 р. Акціонерне товариство СРСР з іноземного страхування (Індержстрах). Усі ці товариства тільки називались акціонерними, а по суті це були унітарні державні підприємства.

Починаючи з 1987—1989 pp. на підставі кількох постанов Ра­ди Міністрів СССР в Україні створюються спільні підприємства, які об'єднували вітчизняних та іноземних суб'єктів господар­ської діяльності. Ці підприємства за своїми правовими ознаками являли собою господарські товариства, однак упродовж трива­лого часу вони визначатимуться у вітчизняному законодавстві як окрема організаційно-правова форма підприємницької діяль­ності. У 1988 р. було прийнято Закон «Про кооперацію в СРСР»,

• •ГОДОМ- ряд нормативних актів, які регулювали створення ММИХ підприємств. З цього моменту починається процес масо­во! ПОЯВИ приватних підприємницьких структур — це ще не ГОС­ПОДАРСЬКІ товариства, а організації (кооперативи, малі підпри­ємства), які мають з ними багато спільних рис. У 1990 р. Рада Міністрів СРСР ухвалює окремі рішення з приводу переходу державних підприємств на акціонерну форму власності. Най­більш відомою с постановаРади Міністрів про перетворення ОЦИМ «КамАЗ» в акціонерне товариство. На­ради Міністрів СРСР від 19 червня 1990 р. її Положення про акціонерні товариства і това-I обмеженою відповідальністю і Положення про цінні І, яким було закладено правову основу для розвитку нід-ІИЦЬКИХ корпорацій. Слід зазначити, що лише за один L'fKHH МИИув ПІСЛЯ прийняття названої постанови, в Україні І Спорено 166 господарських товариств, 27 з яких були ак­ціонерними, а 139 - товариствами з обмеженою відповідальніс­тю. Новостворені товариства були невеликими і за кількістю учасників, і за розміром статутного фонду.

Отже, тільки перехід до ринкових відносин відкрив шлях до розвитку корпоративного законодавства. Нині у законодавстві закріплюється презумпція уповноваження корпорацій на видан­ня ними нормативних актів, які регулюють їх внутрішні питан­ня. При цьому встановлюються лише межі корпоративного регу­лювання, наприклад, несуперечливість норм локальних нормам законодавчим тощо.

На цьому етапі (з 1991 р.) радянський період розвитку корпо-L фактично завершується. Після розпаду республіках, включаючи Україну, і про підприємницькі корпо-

¹ ■ <идцц#>Мі Він- < "' і«і:

Початок НіЦМИИ*■■"'"»■■'........ регулювання процесів

створення І діяльності ТОСООЩЮІКЯХ товариств в Україні при­падає на початок 1990-х pp., neptoft ПІСЛЯ здобуття Україною не­залежності. Слід визнати, що корпоративне законодавство роз­роблялося Україною практично заново. Як слушно зауважує О. Р. Кібенко, законодавець не звернув належної уваги на до­свід дореволюційної Росії і зарубіжних країн у галузі правового регулювання корпоративних відносин. Результатом цього стали традиційні проблеми діяльності у підприємницьких корпораціях

Розділ 1

(шахрайство, масові банкрутства, розорення дрібних акціонерів тощо), які повною мірою проявили себе в Україні.

Становлення корпоративного права за часів проголошення незалежності України (1991—2003 pp.). Розвиток корпоратив­ного права України слід пов'язувати із здобуттям Україною не­залежності та формуванням власної нормативно-правової бази. Зокрема, у ці часи були прийняті закони України «Про госпо­дарські товариства»¹, «Про підприємництво»², «Про підприємс­тва в Україні», «Про цінні папери і фондову біржу»³, «Про дер­жавне регулювання ринку цінних паперів в Україні»⁴ та інші акти, що визначали правовий статус господарських товариств і режим цінних паперів (акцій), якими закріплюються корпора­тивні права учасників цих товариств. Правовий статус спожив­чих товариств і сільськогосподарських кооперативів та правовий режим їхнього майна певною мірою було визначено, відповідно, у законах «Про власність»⁵, «Про споживчу кооперацію»⁶, «Про сільськогосподарську кооперацію»⁷, «Про кооперацію»⁸ та де­яких інших актах. Слід зауважити, що прийняття таких норматив­них актів заклало фундамент для розвитку ринкових відносин в Україні, вперше були визначені учасники таких відносин — під­приємці різних організаційно-правових форм, включаючи кор­порації.

У 1992 р. приймається низка приватизаційних законів: «Про приватизацію державного майна»⁹, «Про приватизацію невели­ких державних підприємств (малу приватизацію)»¹⁰, «Про при­ватизаційні папери»¹¹. Названі нормативні акти поклали початок процесам приватизації державної власності і створенню вели­ких відкритих акціонерних товариств на базі майна колишніх

¹⁰ Там само. - Ст. 350. " Там само. — Ст. 52.

Поняття корпоративних відносин та їхрозвиток в Україні_____________________ 29

державнихпідприємств. Розвиток корпоративних структур у наступні роки відбувайся під впливом процесів приватизації і корпоративнії, діяльності інвестиційних посередників, таких як довірчі і прахові товариства, інвестиційні фонди і компанії тощо.

Розорення (як правило, навмисне) великих і дрібних корпо­рацій, різноманітні зловживання учасників теподарських това­риств або їх керівних органів, які мали місце протягом кількох наступних років (1994 1996 pp.), показали слабкість, неповно­ту і недосконалість вітчизняного корпоративного законодав­ства.

Із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України під­ґрунтям норм корпоративного права слугують положення ст. 42 Конституції України, яка передбачає- право кожної людини на заняттяпідприємницькою діяльністю, що не заборонена зако­ном, а також норми,які визначають принципові положення ре­гулювання відносин власності (статті 13, 14, 41), регулювання особистих немайнових відносин (статті 21, 23, 24, 27, 28) тощо. В 1996—2000 pp. було істотно переглянуто норми корпоратив­ного законодавства. Зокрема, було внесено значні зміни до За­кону «Про господарські товариства».

Цей Закон створив правове підґрунтя для формування рин­кової підприємницької інфраструктури і виконав свою історич­ну місію. Далі законодавство повинно відповідно деталізувати правовий статус господарських товариств, які зайняли в цій ін­фраструктурі своє місце. Вимогам часу вже не відповідав і Ци­вільний кодекс УРСР (1963 p.).

Отже, постала гостра необхідність урегулювання на законо­давчому рівні питань, пов'язаних із здійсненням і захистом корпо­ративних прав учасників господарських товариств, організацій (корпорацій), оскільки відсутність таких положень призводить до зловживань і порушень їх прав. Такий стан законодавства, своєю чергою, зумовив недовіру іноземних інвесторів та їх інерт­ність щодо інвестування коштів в економіку України.

Сучасний стан розвитку корпоративного права України(введення в дію нових Цивільного та Господарського кодексів України— 1 січня 2004р.). Із набуттям чинності Цивільним і Господарським кодексами України розпочався новий етап роз­витку сучасного корпоративного законодавства. Адже вони до­дали ряд новацій до сучасного законодавства і галузі корпора-

зо

Читайте також:

1. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
2. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
6. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
7. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
10. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
11. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
12. Б – розділення гелю на дві фази

Переглядів: 519