Лекція № 7. Скелет кінцівок.

Додатковий скелет представлений кістками верхньої та нижньої кінцівок. У людини верхні кінцівки стали органами праці, нижні утримують тіло в вертикальному положенні, виконують функції опори, переміщення. Скелет кінцівок складається з двох відділів – скелета поясу та скелета вільної кінцівки.

Кістки верхньої кінцівки поділяються на кістки поясу верхньої кінцівки та кістки вільної верхньої кінцівки.

Пояс верхньої кінцівки розташований у верхній частині грудної клітки; до нього прикріплюються кістки вільної верхньої кінцівки, пояс верхньої кінцівки сприяє збереженню вертикального положення тіла і збільшує в різних площинах розмах рухів всієї верхньої кінцівки та її частин. До кісток пояса верхніх кінцівок відносяться лопатки та ключиці.

Ключиця з'єднує верхню кінцівку зі скелетом тулуба, відсуває плечовий суглоб на потрібну відстань від грудної клітки, що обумовлює більшу свободу руху вільній кінцівці. Ключиця є парною кісткою, відноситься до довгих трубчастих кісток, має S-подібну форму, складається з тіла, медіального та латерального кінців. Ключиця розміщується на передній поверхні грудної клітки вздовж фронтальної осі, трохи прикриває перше ребро. Медіальний, або грудинний кінець з'єднується з грудиною. Латеральний, або акроміальний кінець з'єднується з лопаткою.

Лопатка знаходиться на задній поверхні грудної клітки біля хребтового стовпа, в області 2-7 ребер. Лопатка з'єднується з хребтовим стовпом м'язами і легко зміщується при їх скороченні.

В лопатці розрізняють реберну і задню (дорсальну) поверхні. На задній поверхні є виступ – ость лопатки, вона поділяє лопатку на надостну та підостну ямки, де розташовується надостний та підостний м'язи. Ость лопатки переходить в акроміальний відросток, який з'єднується з ключицею. Латеральний кут лопатки потовщений і закінчується суглобовою впадиною, яка слугує для з'єднання з головкою плечової кістки.

Скелет вільної верхньої кінцівки поділяється на відділи: плече, передпліччя, кисть.

До кісток плеча відноситься плечова кістка, яка являє собою довгу трубчасту кістку. В ній розрізняють тіло і два кінці – епіфізи. Своїм верхнім кінцем плечова кістка з’єднується з лопаткою, нижнім – з кістками передпліччя. Цей верхній кінець закінчується головкою плечової кістки, яка входить до плечового суглоба. Донизу головка звужується – це звуження зветься анатомічною шийкою; нижче, між головкою та тілом, знаходиться місце, яке зветься «хірургічна шийка» - у цьому місці відбувається біля 53% усіх переломів плечової кістки.

Ліктьова кістка розміщена ззовні, зі сторони мізинця.

Променева кістка розташована зі сторони великого пальця; Променева кістка з першим рядом кісток зап’ястка з’єднується зап’ястковою суглобовою поверхнею.

Кисть складається з кісток зап’ястка, п’ястка та кісток (фаланг) пальців.

Зап’ясток має 8 невеликих кісток, які розміщені у два ряди по чотири кістки в кожному. Проксимальний ряд з’єднується з передпліччям, дистальний – з кістками п’ястка. З тильної сторони кістки зап’ястка утворюють випуклість, з ладонної – ввігнутість, де проходять сухожилки м’язів-згиначів пальців кисті.

П’ясток має 5 трубчастих кісток, які проксимальним кінцем з’єднуються з кістками зап’ястка, а дистальним – з фалангами пальців. Фаланг пальців всього 14 – у першому (великому) пальці 2 фаланги і по 3 у інших чотирьох пальцях.

З’єднання кісток верхньої кінцівки.

Грудинно-ключичний суглоб з’єднує ключицю з грудиною, утворений грудинним кінцем ключиці та ключичною вирізкою грудини. Рухи в суглобі відбуваються: навкруги вертикальної вісі – рухи ключиці (разом з нею і лопатки) вперед та назад, навкруги сагітальної вісі – рухи ключиці (разом з нею і лопатки) вверх і вниз, навкруги поперечної вісі –оберти ключиці вперед і назад.

Акроміально-ключичний суглоб з’єднує ключицю з лопаткою.

Плечовий суглоб з’єднує плечову кістку та лопатку, утворений суглобовою западиною лопатки та суглобовою поверхнею головки плечової кістки. Це простий суглоб, кулеподібний, в ньому можливі рухи навкруги трьох осей обертання: навкруги поперечної вісі – згинання (рух плеча вперед) і розгинання (рух плеча назад), навкруги сагітальної вісі – відведення плеча убік до горизонтального рівня і приведення до тулуба, навкруги вертикальної вісі – пронація (оберт до тулуба) та супінація (оберт назовні, від тулуба). В плечовому суглобі можливий також круговий рух.

Ліктьовий суглоб з’єднує плечову кістку з кістками передпліччя. Це складний суглоб, утворений плечовою, ліктьовою та променевою кістками. При з’єднанні цих кісток утворюються три самостійних суглоба, які вміщені в одну суглобову сумку: плечеліктьовий, плечепроменевий та променеволіктьовий. Ліктьовий суглоб у цілому забезпечує передпліччю рухи: згинання – розгинання навкруги поперечної і пронація – супінація навкруги вертикальної вісей.

Плечеліктьовий утворений плечовою та ліктьовою кістками, має одну поперечну вісь обертання, навкруги якої можливе згинання і розгинання ліктьової кістки.

Плечепроменевий суглоб утворений головкою плечової кістки та головкою променевої кістки. Рухи (оберти) можливі навкруги вертикальної вісі – пронація і супінація променевої кістки та з’єднаної з нею кисті. Рухи навкруги поперечної вісі – ті ж самі, що і в ліктьовому суглобі (згинання і розгинання).

Променеволіктьовий суглоб утворений головкою променевої та променевою вирізкою ліктьової кісток. Суглоб циліндричний, з однією вертикальною віссю обертання (оберти променевої кістки навкруги ліктьової).

Променевозап’ястний суглоб з’єднує кисть з передпліччям, це складний суглоб, з двома осями обертання: навкруги фронтальної вісі – згинання (в бік ладонної поверхні) і розгинання (рух в бік тильної поверхні) кисті, навкруги сагітальної вісі – приведення (рух до ліктьової кістки) і відведення (рух до променевої кістки) кисті.

Вікові особливості скелета верхніх кінцівок. В ключиці, лопатці, плечевій, променевій, ліктьовій кістках окостененіння закінчується в 20-25 років, в кістках зап’ястка в 10-13років, п’ястя – в 12, фаланг пальців – в 9-11. Найбільший ріст в довжину верхніх кінцівок і їх частин (крім кисті) відмічається в 12 і 15 років у хлопчиків і в 13 і 15 років у дівчаток.

В скелеті нижньої кінцівки розрізняють кістки та з’єднання кісток пояса нижньої кінцівки та вільної нижньої кінцівки.

Кістки пояса нижньої кінцівки разом з крижем та куприком утворюють замкнене кісткове кільце – таз, через який вага тіла передається на нижні кінцівки. Розрізняють таз великий і малий.

Великий таз обмежений з боків крилами клубових кісток, ззаду – нижніми поперековими хребцями та основою крижової кістки. Від малого таза він відмежовується лінією,що проходить назад по верхньому краю лобкового симфізу до основи крижової кістки. Великий таз спереду відкритий, знизу сполучається з порожниною малого таза, зверху продовжується в черевну порожнину. В ньому розміщені органи нижньої частини черевної порожнини.

Малий таз є вмістилищем деяких органів сечостатевої системи і травного каналу (у жінок:матки, яєчників, прямої кишки, сечового міхура, піхви; у чоловіків: передміхурової залози, сім’яних міхурців, частини сім’явиносних протоків, прямої кишки, сечового міхура), а також судин і нервів. До кісток тазу прикріплюються м’язи живота та стегна. Таз при звичному вертикальному положенні розташований похило, що сприяє збереженню рівноваги у положенні стоячи без додаткових м’язових зусиль.

До поясу нижньої кінцівки відноситься тазова кістка, вона складається з 3 окремих кісток: клубової, лобкової та сідничної, які до 14-16 років з’єднані між собою прошарком хряща, потім цей прошарок замінюється кістковою тканиною і утворюється одна тазова кістка. На зовнішній поверхні тазової кістки є заглиблення – вертлюжна западина, у якій є суглобова поверхня для з’єднання зі стегновою кісткою, і ямка вертлюжної западини, де фіксується зв’язка головки стегна.

Клубова кістка спрямована вверх від вертлюжної западини. На клубовій кістці розрізняють потовщену частину – тіло, яке утворює вертлюжну западину, і розширену тонку частину – крило.

Лобкова кістка розташована попереду вертлюжної западини.

Сіднична кістка розташована вниз від вертлюжної западини, складається з тіла, що приймає участь в утворенні нижньої частини вертлюжної западини і гілки, яка розташована вверх від тіла і зростається з нижньою гілкою лобкової кістки, утворюючи разом з нею замикальний отвір.

На з’єднанні тіла і гілки утворюється сідничний горб, на який тіло людини спирається при сидінні.

Вільна нижня кінцівка починається від кульшового суглоба і складається з 3 відділів: стегно (проксимальний відділ кінцівки), гомілка і стопа (дистальний відділ).

Стегнова кістка є основою стегна, це найбільша кістка скелета. Ця кістка відноситься до довгих трубчастих кісток, її проксимальний епіфіз закінчується головкою, яка переходить у шийку.

Надколінник – плоска сесамовидна кістка, розташована попереду колінного суглоба у сухожилку чотириголового м’яза стегна, широкою частиною звернена вверх, вужчою (верхівка) – вниз. Надколінник захищає колінний суглоб, збільшує силу чотириголового м’яза стегна.

До кісток гомілки відносяться великогомілкова і малогомілкова кістки. Великогомілкова кістка товстіша, розташована медіально, з боку

великого пальця. Між суглобовими поверхнями виростків великогомілкової та стегнової кісток є два хрящі –меніски, які часто травмуються.

Малогомілкова кістка розташована з латеральної сторони гомілки (з боку мізинця). Проксимальний кінець її потовщений і називається головкою, на ній є суглобова поверхня для з’єднання з латеральним виростком великогомілкової кістки.

Скелет стопи поділяється на три відділи: заплесно, плесно, фаланги пальців і утворений 26 кістками: 7 губчастих кісток заплесна (надп’яткова, п’яткова, човноподібна, кубоподібна і 3 клиноподібних), 5 коротких трубчастих кісток плесна, 14 кісток фаланг пальців. Фаланг пальців на всіх пальцях по три, на великому пальці – дві. Кістки стопи з’єднуються зв’язками і утворюють склепіння стопи, яке допомагає рівномірному розподілу навантаження та забезпечує пружність і еластичність при ходьбі.

З’єднання кісток нижньої кінцівки поділяються на з’єднання кісток пояса нижньої кінцівки і вільної нижньої кінцівки.

Клубово-крижовий суглоб утворений поверхнями клубової і крижової кісток. Суглоб простий, плоский, малорухомий.

Лобковий симфіз знаходиться між лобковими кістками, це напівперервне з’єднання за допомогою хряща.

Кульшовий суглоб утворений головкою стегнової кістки та вертлюжною западиною клубовоїкістки. Суглобова капсула охоплює більшу частину стегнової кістки і прикріплюється до клубової і стегнової кісток так, що значна частина шийки стегнової кістки розташована всередині суглобової порожнини. Всередині суглоба міститься також зв’язка головки стегнової кістки, через яку проходять судини і нерви. Суглоб простий, горіхоподібний (чашоподібний), різновид кулеподібного і відноситься до багатоосевих суглобів. Рухи можливі навкруги трьох вісей: навкруги поперечної вісі – згинання і розгинання (рух стегна вперед і назад), навкруги сагітальної вісі – відведення стегна від тулуба і приведеня, навкруги вертикальної вісі – супінація і пронація. У цьому суглобі можливий коловий рух.

Колінний суглоб утворений суглобовими поверхнями виростків стегнової і великогомілкової кісток. До його передньої поверхні прилягає надколінник – найбільша сесамовидна кістка, що розташована у сухожилку чотириголового м’яза. Надколінник сприяє плавному ковзанню сухожилка цього м’яза і збільшенню обсягу рухів у суглобі. Суглоб складний, малоконгруентний, тому його суглобові поверхні доповнені внутрішньосуглобовими хрящами: медіальним і латеральним меніском. Меніски поглиблюють суглобову поверхню великогомілкової кістки, тим самим сприяють рівномірному розподілу тиска на великогомілкову кістку, вони також є амортизаторами і збільшують діапазон рухів у суглобі.

Рухи можливі навкруги двох вісей обертання: навкруги поперечної вісі – згинання і розгинання (рух гомілки вперед і назад), навкруги вертикальної вісі – супінація і пронація.

Колінний суглоб зміцнений зв’язками, які розташовані в порожнині суглоба і поза нею; ці зв’язки з’єднані з менісками, суглобовою сумкою, виростками і надвиростками стегнової та великогомілкової кісток. Колінний суглоб має декілька синовіальних сумок, в яких при пошкодженні і захворюваннях колінного суглоба скупчується рідина, розвивається запалювальний процес.

Гомілковостопний суглоб утворений дистальними епіфізами кісток гомілки і таранною кісткою (кістка заплесна). Це з’єднання закріплене міцними зв’язками. Гомілковостопний суглоб відноситься до складних блокоподібних суглобів, має тільки поперечну вісь обертання, навкруги якої можливе згинання і розгинання.

Вікові особливості скелета нижніх кінцівок. У великогомілковій та малогомілковій кістках повне окостеніння відбувається у 20-24 роки, у кістках плесна – у 17-21рік у чоловіків та у 14-19 років у жінок, у фалангах пальців – у 15-21 рік у чоловіків та 13-17 років у жінок. Найбільша інтенсивність росту нижньої кінцівки у хлопчиків відмічається у 12 та 15 років, довжини стегна – у цьому ж віці, довжини гомілки і стопи – у 12 та 14 років, у дівчаток найзначніше збільшення довжини ноги відбувається у 13 та 14 років, довжини стегна – у 13 років і 16, стопи – у 14 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 3. Вчення про кістки (Osteologia).	\|	Лекція 8. Будова та класифікація мязів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.