• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні підходи до визначення глобалізації

Питання про те, що таке глобалізація, не має однозначної відповіді. Наукові школи, що сформувалися, визначають процес глобалізації з ви­користанням різних методологічних підходів.

– Культурологічний підхід розглядає глобалізацію в широкому цивілізаційному контексті. Глобалізація-двоєдиний процес перетворення загального в особливе і особливого в загальне. Вона передбачає вільне розповсюдження ідей. Глобалізація - це завершальний етап загальної глобальної трансформації.

– Економічний підхід. Він визначає глобалізацію як бурхливий розвиток світових ринків, інтернаціоналізацію господарювання: відбувається злам економічних національних меж, формування всесвітньої економіки, приведення національних норм і механізмів у відповідність з нормами провідних країн. Економічна глобалізація виявляється в інтернаціоналізації економічних процесів, транснаціоналізації і універсалізації (приведення національних норм у відповідність до тих, що сформувалися в цілому у світовій економіці).

– Екологічний підхід. Основні поняття цієї школи - екологічний розподіл (нерівномірність використання людиною природних ресурсів); політична екологія (розглядає екологічні конфлікти, питання екологічної справедливості, об'єднання зусиль країн для забезпечення виживання на планеті).

Глобалізація як віддзеркалення конфлікту між модерном та постмодерном, між Заходом і Сходом.

– Комплексний підхід. Глобалізація - це комплексне геополітичне, геоекономічне, геокультурне явище, яке потужно впливає на всі сторони життєдіяльності залучених до цього процесу спільнот. її можна визначити як процес ослаблення традиційних територіальних, соціокультурних, державно-політичних і економічних бар'єрів, що ізолюють народи один від одного і, разом з цим, оберігають їх від неврегульованих зов­нішніх впливів.

Для оцінки ступеню включення у процес глобалізації окремих країн щорічно проводиться рейтинг глобалізації держав, котрий публікується у журналі "Fогеіgп Роlісу".

При складанні рейтингу враховуються чотири основні параметри. По-перше, економічна інтеграція – обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду виплат ( у т.ч. і зарплатні), які здійснюються із перетинанням держкордону. По-друге, персональні контакти - міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних розмов, поштових відправлень і переказів. По-третє, технологія - кількість користувачів Інтернету, Інтернет-серверів. По-четверте, залучення до міжнародної політики - членство держав у міжнародних організаціях, кількість посольств і т.д.

За останні роки перелік найбільш глобалізованих держав світу практично не зазнав змін. Найбільш глобалізованою країною знову стала Ірландія, на другому місці - Сінгапур, на третьому - Швейцарія (це держави, котрі ніколи не випадали з першої п'ятірки). Крім них, у числі 20 найбільш глобалізованих країн (у порядку місця, яке вони посідають): Нідерланди, Фінляндія, Канада, США, Нова Зеландія, Австрія, Данія, Швеція, Великобританія, Австралія, Чехія, Франція, Португалія, Норвегія, Німеччина, Словенія і Малайзія.

У 2003 році Росія посіла 44-е, а Україна - 42-е місце у світі за рівнем глобалізації. В рейтингу враховувались дані по 62 країнах, у котрих проживає 88% населення земної кулі і на котрі припадає 91% світової економіки. За три роки позиція Росії в рейтингу змінилась: в 2000 році вона посідала 40-е місце. Позиції України залишились без змін.

Виходячи з вищенаведених параметрів у визначенні глобалізації, дослідницька компанія "Реw Rеsеагсh Сепtег fог тhе Реорlе апd тhе Ргеss" провела опитування серед мешканців 49 держав щодо їх ставлення до процесу глобалізації. Більшість жителів землі дала позитивну відповідь на поставлене питання.

Наприклад, до глобалізації схвально ставляться в основному люди у віці 18-29 років: африканці - 75%, жителі Північної Америки - 43%, Західної Європи -41%, жителі Східної Європи - 3 9%, латиноамериканці - 36%. Найбільше неприйняття глобалізація викликає у тих, кому понад 65 років. Для Північної Америки цей показник дорівнює 27%, Західної Європи-36%, Африки-61%.

Характерно, що серед людей старшого покоління, котрі мешкають у країнах Східної Європи і на власному досвіді можуть оцінити наслідки процесу сучасної глобалізації, тільки 7% позитивно відгукнулись щодо цього.

Читайте також:

1. CMM. Визначення моделі зрілості.
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
6. II. Основні засоби
7. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
8. Ocнoвнi визначення здоров'я
9. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
10. VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
11. А. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження.
12. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції

Переглядів: 2845