Для молодшого шкільного віку характерна яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти легко залучаються до будь-якої діяльності, особливо в ігрову, самостійно організовуються в групову гру, продовжують ігри з предметами, іграшками.
Діти діють за ігровими правилами (так, у випадку рольових ігор – за логікою розігруваної ролі, в імітаційно-моделюючих іграх разом з рольовою позицією діють «правила» імітованої реальності). Ігрова обстановка трансформує й позицію вчителя, вихователя, які балансують між роллю організатора, помічника й співучасника загальної дії.
Найважливіша роль у цій моделі належить заключному ретроспективному обговоренню, у якому діти спільно аналізують хід і результати гри, співвідношення ігрової (імітаційної) моделі й реальності, а також хід ігрової взаємодії. У вітчизняній педагогіці є ряд таких ігрових технологій (персонажі «Чарівника Смарагдового міста», «Пригод Буратіно»).
Ігрові технології в середньому і старшому шкільному віці
У підлітковому віці спостерігається загострення потреби у створенні свого власного світу, у прагненні до дорослості, бурхливий розвиток уяви, фантазії, поява стихійних групових ігор.
Особливостями гри в старшому шкільному віці є націленість на самоутвердження перед суспільством, гумористичне забарвлення, прагнення до розіграшу, орієнтація на мовну діяльність.