Розглянуті вище методи призначені здебільшого для обмеження імпорту.

Для стимулювання експорту використовуються фінансові методи торгової політики, найсуттєвішими з яких є:

♦ субсидії:

♦ експортне кредитування;

♦ демпінг.

Субсидії— це грошові виплати, скеровані на підтримку національних товаровиробників За характером виплат вони поділяються на:

прямі — безпосередні виплати експортеру різниці між його затратами і отриманим доходом одразу ж після здійснення експортне: операції;

непрямі — приховане дотування експортерів наданням пільг в оподаткуванні, пільгових умов страхування, позик за ставками, нижчими за ринкові, тощо;

внутрішні субсидії— бюджетне фінансування виробництва товарів, що реально конкурують з імпортними;

експортні субсидії— бюджетні виплати національним експортерам, що дає їм змогу продавати товар іноземним покупцям за цінами, нижчими, ніж на внутрішньому ринку.

Експортне кредитування — це метод, який передбачає фінансове стимулювання державного розвитку експорту національними виробниками. Воно може здійснюватись у формах:

♦ кредитів національним експортерам від державних банків під ставку відсотка, нижчу за ринкову;

♦ державних кредитів іноземним імпортерам за умови дотримання ними зобов'язань купувати товари лише у фірм країни:

• страхування комерційних та політичних експортних ризиків національних експортерів.

Одним з методів субсидування експорту є демпінг — вивезення товарів за ціпами, нижчими, ніж на внутрішньому та світовому ринках, за рахунок державних субсидій експортерам або за рахунок зацікавлених фірм.

Розрізняють такі форми демпінгу:

• спорадичний (епізодичний)— це епізодичний продаж зайвих товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами,

• доцільний— експорт товарів за цінами, нижчими, ніж ціни внутрішнього ринку, або навіть нижчими, ніж витрати виробництва;

• постійний— постійний експорт товарів за заниженими цінами,

• зворотний— завищення цін па експорт порівняно з цінами продажу цих товарів на внутрішньому ринку;

• взаємний— зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами.

Одним з нетарифних засобів регулювання міжнародної торгівлі є правові інструменти, які детальніше вивчаються міжнародним правом, але тісно пов'язані з міжнародною економікою. Найважливішими з них є торгові угоди та правові режими.

Торгові угоди укладаються між урядами країн здебільшого на 5—10 років і ратифікуються парламентами. За рішенням сторін вони можуть переглядатися і продовжуватися.

З правових режимів найчастіше використовуються режим найбільшого сприяння та національний режим.

Національний режим — це режим економічних відносин між державами, за якого кожна зі сторін встановлює для іноземних фізичних та юридичних осіб такий самий режим, як і для своїх.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Квотування (контингентування) — це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на Імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти бувають	\|	Основи мови HTML.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.046 сек.

Розглянуті вище методи призначені здебільшого для обме­ження імпорту.

Розглянуті вище методи призначені здебільшого для обмеження імпорту.