Квотування (контингентування) — це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на Імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти бувають

За способом обчислення мита бувають

• номінальні — тарифні ставки, вказані у митному тарифі;

• ефективні — мита на кінцеві товари, встановлені з врахуванням рівня мит на імпортні вузли та деталі цих товарів.

Тарифна квота — це різновид змінних мит, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. Якщо обсяг імпорту більший від деякої кількості, встановлюється підвищена ставка тарифу.

У нетарифних методах фінансові інструменти використовуються для державного регулювання експорту, приховані — для імпорту, а з кількісних квотування — для імпорту; «добровільні» обмеження — для експорту, а ліцензування — для експорту та імпорту. Більшість сучасних заходів регулювання зовнішньої торгівлі належать до нетарифних обмежень.

Кількісні обмеження це адміністративна форма регулювання торгового обороту встановленням кількості й номенклатури товарів, дозволених для експорту чи імпорту.

Розрізняють такі кількісні інструменти нетарифних обмежень:

• квотування (контингентування);

• ліцензування;

• «добровільні» обмеження

за напрямом дії — експортні, імпортні,

за охопленням — глобальні, індивідуальні.

Ліцензування передбачає видання імпортеру або експортеру уповноваженим державним органом спеціального дозволу (ліцензії) на вивезення або ввезення певного товару протягом встановленого терміну.

Розрізняють такі види ліцензій:

генеральна — дозвіл на ввезення або вивезення певного товару протягом року без обмеження кількості угод;

глобальна — дозвіл завезти або вивезти певний товар без обмеження у будь-яку країну протягом визначеного періоду;

автоматична — дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки на товар, яка не може бути відхилена органом державної влади.

«Добровільні» обмеження експорту це кількісне обмеження експорту, що базується на зобов'язанні одного із партнерів добровільно обмежити або не збільшувати обсяг експорту товару на певний період в обумовлених угодами розмірах.

Серед нетарифних методів регулювання важливу роль відіграють приховані методи, які можна назвати методами прихованого протекціонізму їх є дуже багато, за деякими даними до кількох сопінь. Але основними з них є:

• державні закупівлі;

• внутрішні податки і збори;

• технічні бар'єри;

• вимоги про вміст місцевих компонентів.

Державні закупівлі — це прихований метод торгової політики, згідно з яким від державних органів і підприємств вимагається купувати пенні товари лише у національних фірм, якщо навіть вони дорожчі за імпортні.

Внутрішні податки і збори — це методи, скеровані на підвищення внутрішньої ціни імпортного товару, а отже, і зниження його конкурентоспроможності на внутрішньому ринку. Вони можуть бути прямими (податок на додану вартість, акцизний податок тощо) та непрямими (збір для реєстрації, на митне оформлення тощо).

Технічні бар 'єри — це введення таких національних, адміністративних, технічних та інших норм і правил, які не перешкоджають ввезенню товарів з-за кордону. Наприклад, вимоги про дотримання національних стандартів, спеціальне упакування і маркування тощо

Вимоги про вміст місцевих компонентів — законодавчо встановлена частка кінцевого продукту, яка повинна бути вироблена національними виробниками для продажу на внутрішньому ринку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Державне регулювання міжнародної торгівлі	\|	Розглянуті вище методи призначені здебільшого для обмеження імпорту.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.

Квотування (контингентування) — це обмеження щодо ва­ртості або кількості, які вводяться на Імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти бувають

Квотування (контингентування) — це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на Імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти бувають