• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Господарства світу (Євразії)

Мета: закріпити знання студентів про багатофункціональність рекреаційних галузей, особливості їх функціонування на сучасному етапі, сформувати вміння аналізувати рекреаційні галузі, виявляти специфічні особливості їх розвитку у Європі та Азії; навчити аналізувати географію поширення рекреаційної галузі на євразійському континенті.

Туристична галузь як одна з галузей рекреаційного господарства спрямована на надання різноманітних туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволенню культурних і духовних потреб туристів. Включає сукупність об’єктів туристичної діяльності, які забезпечують приймання, обслуговування та перевезення туристів.

Однією з найважливіших ознак світової туристичної галузі на початку ХХІ ст. стає регіональний характер туристичних потоків. Так, нині майже 80 % туристичних прибуттів відбувається в межах того самого регіону, і лише 20 % припадає на подорожі і поїздки на великі відстані.

Іншою ознакою туристичної галузі є принципи її сталого розвитку, які знайшли своє відображення в концепції сталого розвитку туризму ХХІ ст. та в Глобальному етичному кодексі туризму, згідно з якими проголошується встановлення стійкого, справедливого і відповідального туристичного порядку, який буде давати вигоду всім секторам суспільства в умовах відкритої і конкурентної світової економіки. Сьогодні розуміння сталого розвитку в туристичній галузі все більше набуває комплексного усвідомлення єдності екологічних, соціальних, політичних та економічних проблем. ВТО впровадила новий проект "Лібералізація з людським обличчям", який співвідноситься з усвідомленням особливої ролі туризму в підвищенні інтенсивності глобальної між культурної та між цивілізаційної взаємодії. Аналіз такої ролі в геопросторових зрушеннях в світовому господарстві і суспільному розвитку належить, поряд з іншими суспільними науками і рекреаційній географії.

Санаторно-курортна галузь, як галузь рекреаційного господарства, більшістю дослідників розглядається як складова туристичної галузі. Однак, оскільки вона має свої специфічні риси, порівняно з власне туризмом, її часто виділяють в окрему галузь чи підгалузь рекреаційної діяльності. Її особливість полягає передусім в наданні рекреантам медичних послуг – лікувально-профілактичних, реабілітаційних, превентивно-валеологічних. Як і туризм в цілому, санаторно-курортна галузь відрізняється багатофункціональністю, що веде до її значної популярності, зростанню кількості санаторно-курортних закладів.

Особливостями галузі і факторами, що роблять її економічно ефективною і сприяють формуванню рекреаційних кластерів є:

· Тривалий термін перебування рекреанта, обумовлене курсом лікування (в інших видах туризму він набагато коротший.

· Швидка окупність капіталовкладень, затрачених на освоєння такого типу рекреаційних територій.

· Достатньо високі фінансові можливості рекреантів-курортників.

· Певне розв’язання проблеми зайнятості місцевих жителів.

· Ймовірність повторного приїзду клієнтів.

· Мода на курорти.

Нині санаторно-курортні ТРС стають більш універсальними, що дало змогу обслуговувати не тільки традиційні групи курортників (людей похилого віку), а й інші вікові категорії, яким пропонуються широкі дозвільно-розважальні програми, часто ексклюзивні (додатковий економічний сенс).

Курорти класифікують за різними ознаками, зокрема: за лікувальними факторами; за функціональним використанням, за характером оздоровчого впливу; за рекреаційним режимом; за медичним профілем; за тривалістю експлуатації; за віковим складом рекреантів; за економічною потужністю, за географічним місцезнаходженням. За характером природних лікувальних факторів курорти поділяють на бальнеологічні, грязеві, кліматичні та змішаного типу (з кількома лікувальними факторами).

Базою будь-якого курорту є санаторно-курортний заклад, який являє собою спеціалізований заклад для короткочасного чи тривалого розміщення рекреантів у процесі задоволення їхніх рекреаційних потреб. Санаторно-курортні заклади поділяються на такі типи: санаторії і пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії; бальнеологічні лікарні та грязелікарні, будинки та пансіонати відпочинку, спортивно-оздоровчі і оздоровчі центри та ін.

На сучасному етапі в санаторно-курортній галузі сформувалися такі основні моделі:

· Організація лікувально-реабілітаційної діяльності переважно для національних потреб (Україна, Росія, Білорусь, Чехія, Німеччина та ін.); здебільшого обов’язковими є рекреаційні цикли.

· Розвиток приморських курортів, що мають переважно рекреаційно-профілактичну спрямованість і орієнтовані та іноземних рекреантів ( Туреччина, Болгарія, Хорватія, Кіпр та ін.).

· Змішані моделі – поєднання рекреаційно-профілактичних та лікувально-реабілітаційних курортів (Франція, Італія, США, Японія та ін.).

Розвиток рекреаційних галузей сприяв формуваннюрекреаційних кластерів локального, загальнодержавного, регіонального і світового значення. До перших, зокрема належать Мазурське Поозер’я, Баварський Ліс, Аквітанія, Поморське Поозер’я, Тюрингенський Ліс тощо. До державних рекреаційних комплексів відноситься, наприклад, Лангедок-Руссільйон. Регіональними рекреаційними кластерами є Високі Татри, Альпійський, Рудних гір, Лігурійська Рив’єра, Неаполітанської затоки, Анталія, Коста-Бланка, Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-дель-Соль, Танжер-Тетуан, Південно-Каліфорнійська, Ямайська, Багамських островів тощо. До рекреаційних комплексів світового значення можна віднести, наприклад, Французьку Рив’єру, Майями та ін.

Європа є батьківщиною рекреаційного туризму. Саме в цьому регіоні світу ще у античні часи виникли перші бальнеологічні курорти, які користуються популярністю й до нині. Інтенсивний розвиток європейських курортів припадає на ХУІ ст. Саме тоді облаштовуються курортні місця і встановлюються правила користування рекреаційними ресурсами. В середині ХУІ ст. у Карлсбаді вперше було введено мито з пацієнтів на користування курортними послугами і встановлено порядок проведення лікувальних заходів. На початку ХУІІ ст. у Франції була створена інспекція з нагляду за станом курортних територій та їх експлуатацією.

Пожвавлення курортної справи у ХУІІІ-ХІХ ст. супроводжувалось розширенням кола відвідувачів. У 1792 р. за ініціативи Р. Рассела, англійського лікаря, був заснований перший дитячий курорт в Маргіті. В кінці ХІХ на початку ХХ ст. відбувається офіційне відкриття більшості сучасних європейських курортів.

На сучасному етапі лідерами рекреаційного туризму в Європі і світі є Чехія, Франція, Італія, Угорщина, Румунія, Німеччина, Швейцарія, Австрія та ін. країни. До цієї плеяди європейських держав належить й Україна.

В Європі представлені усі типи курортів за характером природних лікувальних факторів, однак найбільш поширеними є бальнеологічні і кліматичні курорти, в тому числі й гірськокліматичні.

Рекреаційна галузь Азії розвивається надзвичайно динамічно, особливо в останні 10-15 років, чому сприяють багаті рекреаційні ресурси. В даній частині світу представлені також усі типи курортів. За рівнем розвитку бальнеологічних курортів виділяються Росія, Грузія, Ізраїль, Туреччина, Японія, Азербайджан. Серед кліматичних курортів найбільшою популярністю нині користуються курорти Туреччини, Кіпру, Китаю, ОАЕ, Таїланду, Малайзії, Мальдівських та інших островів Індійського океану. Азія відрізняється стрімким розвитком і гірськокліматичних курортів, що обумовлено зростанням попиту рекреантів на такий вид рекреації та наявністю в межах континенту великої кількості цікавих гірських систем, серед яких Гімалаї, Кавказ, Памір, Тянь-Шань, Тибет, Алтай, Саяни та ін.

1. Складіть схему галузевої структури рекреаційної діяльність. Яка з галузей рекреаційної діяльності, на вашу думку, є основною?

2. Схарактеризуйте найголовніші особливості рекреаційної діяльності в Європі на сучасному етапі. Які види рекреації переважають в різних європейських районах? Чим вони обумовлені? Позначте основні рекреаційно-туристські райони Європи на контурній карті.

3. Визначте найпопулярніші природні рекреаційно-туристські райони Європи, поясніть причини їх високої атракції.

4. Обґрунтуйте формування курортів різної спеціалізації в Європі. Наведіть приклади додаткових послуг на курортах і поясніть, чим вони обумовлені. Які додаткові послуги, на вашу думку необхідно обов’язково надавати рекреантам?

5. На основі аналізу текстів лекцій і додаткової літератури заповніть колонки табл. 4 про спеціалізацію та рекреаційні ресурси курортів Європи. Які курорти Європи користуються найбільшою популярністю і чому?

6. Поясніть, користуючись рекомендованою літературою, для яких груп рекреантів найбільше рекомендовані європейські ТРС. Наведіть конкретні приклади ТРС для дорослих і дітей. Які з них мають міжнародне значення?

Таблиця 4.

Курорти Європи

Продовження таблиці 4.

Продовження таблиці 4.

7. Визначте рекреаційну цінність районів європейських приморських курортів: 1) Узбережжя Північного і Балтійського морів, 2) Узбережжя Біскайської затоки; 3) Північне і Західне Причорномор’я; 4) Південно-західне Середземномор’я; 5) Північне Середземномор’я; 6) Континентальне узбережжя Атлантики; 7) Острови Атлантики (Канарські, Мадейра, Азорські), користуючись даними табл. 5.

8. На основі аналізу рекомендованої літератури і політичної карти Азії, заповніть табл. 6 “Курорти Азії”. (Примітка: в таблиці повинні знайти відображення такі курорти: Бєлокуріха, Синєгорськ, Камчатська область Росії, Боржомі, Цхалтубо, Гагра, Батумі, Сухумі, Піцунда, бакуріані, Арзні, Джермук, Сєван, Нафталан, Ейн-Геді, Неве-Зохар, Елат, Хайфа, Атамі, Кусацо, Нікко, Саппоро, Алма-Арасан, Сари-Агач, Борове, Чартак, Іссикуль, Іссик-Ата, Бату, Букіт-Ларут, Каріта, Балі, Богор, Гоа, Мумбай, Пурі, Сімла, Срінагар, Кліфтон, Муррі, Крабі, Пхукет, Паттайя, Ранонг, Самуй, Меса, Ель-Нідо, Абу-Дабі, Дубаї, Акаба, Ет-Таїф, Кешм, Сайда, Бшеррі, Луклук, Латакія, Ріпалс-Бей, Ханчжоу,

Таблиця 5.

Європейські курортні райони та їх медична спеціалізація

Примітка: ^* - курорти, що не рекомендуються особам із захворюванням дихальних шляхів через задуху і сирість, а також із серцево-судинними та нейросудинними захворюваннями – через задуху.

Таблиця 6

Курорти Азії

9. Поясніть особливості рекреаційної діяльності в різних природних зонах Азії. Зазначте, на основі яких рекреаційних ресурсів вони функціонують. Користуючись картою “Географічні пояси і природні зони світу” (у географічному атласі) визначте, в яких природних зонах розміщені перелічені вище курорти континенту. Як природні особливості впливають на річний режим рекреаційної діяльності?

10. Розробіть маршрут екскурсії, як додаткової рекреаційної послуги в одному з санаторно-курортних районів Євразії (на власний вибір). Обґрунтуйте вибір маршруту і обраних для відвідування туристських об’єктів.

11. Схарактеризуйте туристський потенціал туристських районів Азії (дані занесіть до табл. 7.). Зазначте об’єкти природної і культурної спадщини, що відвідуються туристами і знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Розробіть туристський маршрут в межах одного з районів.

Таблиця 7.

Туристський потенціал районів Азії

Індивідуальні завдання для самостійного виконання

1. Позначте на контурній карті райони розміщення основних європейських і азійських курортів різними кольорами, у відповідності до спеціалізації курортів.

Виконуючи завдання на контурній карті, намагайтеся правильно розміщувати об’єкти рекреації; заповнюйте карту охайно. У разі дрібного масштабу контурної карти, користуйтеся цифровими позначеннями і виносьте підписи в умовні знаки.

2. Складіть порівняльну характеристику двох курортних ТРС Азії (на власний вибір), користуючись таким планом: назва ТРС; місце розташування; ресурси і спеціалізація; лікувальний профіль; кількість місць в санаторно-курортних закладах; додаткові послуги; особливості рекреантів (вік рекреантів, країни, з яких вони прибувають, рівень задоволення їх рекреаційними послугами тощо).

Питання для самоконтролю:

1. Що таке рекреаційний туризм?

2. Де і коли виникли перші курорти?

3. Які чинники впливають на розвиток рекреаційної діяльності в Європі і Азії?

4. Чому в Азії рекреаційні галузі розвиваються більш динамічно, ніж в Європі?

5. Які типи курортів найбільше впливають на формування рекреаційних потоків?

6. Чим обумовлена значна кількість в Азії об’єктів природної і культурної спадщини ЮНЕСКО?

7. Назвіть приклади курортів Азії міжнародного, регіонального, загальнодержавного і локального значення.

[6], [9], [11], [16], [19].

Читайте також:

1. XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА)
2. Агровиробничі групування ґрунтів господарства
3. Аналіз ринку послуг ресторанного господарства району
4. Багатомірність системи світового господарства
5. БАГАТСТВО ОРГАНІЧНОГО СВІТУ ТА ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ.
6. Баланс гумусу на полях сівозмін господарства, норми внесення органічних добрив на полях сівозмін
7. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
8. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
9. Біоекономіка сільського господарства, основні напрями та тенденції розвитку.
10. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського й лісового господарства
11. Болонський процесс як засіб інтеграції у вищу освіту європейських країн.
12. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову

Переглядів: 1304