• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Платіжний баланс

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє узагальнене відображення в платіжному балансі.

Платіжний баланс (balance of payments) – співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду.

Платіжний балансє вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання платіжний баланс є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньо­економічні операції резидентів країни з резидентами інших країн (з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік).Платіжний баланс складається на певну дату.

Функціонально платіжний баланс- це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій певної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності певної країни та обґрунтування економічної політики держави.

Складання платіжного балансу є обов'язковою вимогою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду (МВФ). В Україні відповідальність за складання платіжного балансу покладено на Національний банк України, який координує діяльність ряду інших установ, що беруть участь у його розробленні.Платіжний баланс складається щоквартально та публікується в аналітично-статистичному виданні Національного банку України «Платіжний баланс і зовнішній борг України» та на сторінці Національного банку в мережі Інтернет.

Платіжний баланс розраховується в національній або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, у яких відображуються результати відповідних зовнішньоекономічних операцій. Ці операції охоплюють товарний експорт та імпорт, надання та отримання послуг і трансфертів, продаж і купівлю активів тощо.

Платіжний баланс складається у формі бухгалтерських рахунків, що містять статистичну інформацію про торгові та фінансові угоди економічних суб'єктів країни із закордоном за певний період часу.

Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів називають реальними потоками, а рух вимог та зобов'язань, що виникають у зв'язку з рухом реальних цінностей, - фінансовими потоками.

Вартісний вираз платіжного балансу відображає співвідношення між вартістю, яку одержує країна, і вартістю, що вивезена за кордон. Платіжний баланс складається або в національній, або в іноземній валюті міжнародних розрахунків, наприклад у євро.

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій, рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, що відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.

Рахунок операцій з капіталомохоплює всі операції, які включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

Платіжний баланс складається з двох частин (рис. 11.1): 1. Баланс поточних операцій. 2. Баланс фінансових операцій з капіталом.

Рис. 11.1. Структура платіжного балансу

1. Баланс поточних операцій складається з:

1.1. Торгівельного балансу, який показує різницю між товарним експортом країни та її товарним імпортом;

1.2. Балансу послуг та некомерційних платежів.

Економічне значення активу або дефіциту торгівельного балансу залежить від становища країни в світовому господарстві, характеру зв’язків з партнерами та спільної економічної політики. Для розвинутих країн (Японія, США, Німеччина та ін.) активне сальдо торгівельного балансу використовується для створення другої економіки за кордоном. Для країн, що розвиваються активний торгівельний баланс потрібен для сплачення міжнародних зобов’язань за іншими статтями платіжного балансу. Пасивний торгівельний баланс оцінюється як ознака слабкості зовнішньоекономічних позицій країни.

Баланс послуг включає платежі та надходження з: страхування; транспортних перевезень; міжнародного туризму; експортних послуг; обміну науково-технічним та виробничім досвідом; рекламі та ін.

2. Баланс фінансових операцій з капіталом враховує надходження коштів за наступними категоріями:

2.1. Міжнародний рух підприємницького капіталу.

2.2. Міжнародний рух позикового капіталу.

Підприємницький капітал включає: прямі іноземні інвестиції та портфельні.

Міжнародний рух позикового капіталу класифікується за терміном дії (довго-, середньо- та короткострокові операції).

Більшість операцій між економічними агентами пов'язані із еквівалентним обміном цінностями, тобто зустрічними економічними потоками, що врівноважують один одного. В рахунках платіжного балансу повинні відображатися обидва потоки. Тому кожна операція фіксується в рахунках платіжного балансу подвійним записом.

Наприклад, якщо українське підприємство експортувало за кордон товари вартістю 200 млн євро, ця операція буде відображена так:

Товари (млн євро) кредит - (+200);

Іноземна валюта (млн євро) дебет - (-200);

Баланс сальдо (0).

Операції відносять або до кредиту, або до дебету.

Кредит- відплив за межі країни цінностей, які мають бути компенсовані надходженням цінностей (платежів) до країни.

Дебет- надходження цінностей у країну від нерезидентів, яке має бути компенсоване відтоком цінностей за межі країни.

Платіжний баланс є рівноважним завжди - за своїм визначенням. Незбалансованими можуть бути лише окремі статті та рахунки.

Але економісти і політики, оцінюючи платіжний баланс, досить часто говорять про його дефіцит або профіцит - сальдо платіжного балансу. Така оцінка платіжного балансу є правомірною, оскільки йдеться про неповний платіжний баланс, що охоплює поточний рахунок і рахунок капітальних операцій, з якого виключається стаття «Резервні активи». Неповний платіжний баланс,визначений на цих умовах, називається балансом автономних операцій, тобто операцій, які здійснюються суб'єктами приватної економіки без участі держави. На противагу цьому операції, що пов'язані з резервними активами, здійснюються державою і називаються неавтономними.

Сальдо платіжного балансу- це різниця між надходженнями і витратами країни (кредитом та дебетом), де експорт зараховується зі знаком «+» (кредит), імпорт із знаком «-« (дебет).

Платіжний баланс складається з двох частин – надходжень і платежів. Якщо грошові надходження перевищують платежі, сальдо платіжного балансу є активним (профіцитним), а якщо сума платежів більша від надходжень –пасивним (дефіцитним).

Активне сальдо платіжного балансу(якщо в підсумку виходить додатня величина) означає, що виробниче і невиробниче споживання країни, яке задовольняється, зокрема й за рахунок імпорту, менше за вироблений національний продукт. Звідси перевищення валютних надходжень від експорту над витратами валюти від імпорту.

Дефіцитне сальдо платіжного балансу(якщо в підсумку від'ємне підсумкове сальдо) - означає, що країна споживає більше, ніж виробляє. У неї немає чого продати на суму, еквівалентну її закупівлям за кордоном.

Дефіцит платіжного балансуозначає, що населення країни за даний період заплатило іноземцям більше (оплата імпорту благ + експорт капіталу), ніж отримало від них (виручка від експорту благ + імпорт капіталу), і тому іноземці мають певну суму грошей, яка дорівнює величині дефіциту платіжного ба­лансу даної країни. Ці гроші будуть пред'явлені в Національний банк країни для обміну на девізи (іноземні валюти), що призве­де до скорочення валютних резервів Національного банку.

Кожна країна прагне до нульового сальдо платіжного балансу, для чого застосовуються такі заходи:

- валютна інтервенція - втручання національного банку в операції на валютному ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на національну валюту;

- скорочення зовнішньоекономічних зв'язків;

- зміни внутрішньої фіскальної і грошово-кредитної політики;

- зміни валютного курсу.

Управління платіжним балансом національної економіки знаходить своє відображення в реалізації зовнішньоекономічної політики держави.

Зовнішньоекономічна політика - це політика держави, що проводиться з метою врегулювання платіжного балансу завдяки торговельній політиці, яка здійснюється у двох формах: протекціонізму та лібералізму.

Торговельна політика- це державна політика, яка впливає на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та обмеження на експорт та імпорт.

Протекціонізм(лат. protertionis - заступництво, захист) спрямований на стимулювання національної економіки, означає політику захисту вітчизняного виробника від іноземних конкурентів.

Метою політики протекціонізму є:

1. Захист вітчизняного виробника. Інструментами є:

- митні тарифи - визначають розмір державних зборів (мита) з товарів при перетині кордонів країни;

- нетарифні бар'єри: ліцензування (держава надає ліцензії на імпорт чи експорт і водночас забороняє неліцензовану торгівлю), квотування (встановлення квот на ввезення чи вивезення товарів у кількісному або вартісному вираженні), ембарго (заборона державою ввезення до якої-небудь країни, вивезення із якої-небудь країни товарів);

- правові й адміністративні бар'єри: технічні та санітарні стандарти, сертифікація, встановлення норм безпеки тощо.

2. Стимулювання експорту. Інструментами є:

- надання пільгових кредитів;

- податкові пільги;

- субсидії.

Позитивні наслідки протекціонізму:

- урівноважується торговельний баланс;

- захищає від демпінгу (демпінг - штучне зниження цін на товари і послуги на зовнішніх ринках для їх завоювання та усунення конкурентів);

- від експортерів з дешевою робочою силою;

- захищає молоді галузі;

- стимулює зростання виробництва;

- збільшує зайнятість;

- збільшує доходи державного бюджету;

- забезпечує економічну безпеку країни.

Негативні наслідки протекціонізму:

- не використовуються переваги міжнародного ринку праці;

- виробництво відстає від НТП;

- зростають ціни;

- зменшується вибір товарів;

- зменшується конкуренція та збільшується монополія;

- знижується підприємницька ініціатива;

- скорочується експорт і погіршується платіжний баланс.

Лібералізм (лат. liberalis- вільний) - вільна торгівля, означає відкриту зовнішньоторговельну політику без торговельних бар'єрів. Проводиться в країнах ЄС - безмитна торгівля між країнами.

Позитивні наслідки лібералізму:

- стимулює конкуренцію;

- зменшує монополізм національних фірм;

- знижує витрати виробництва;

- збільшує вибір споживача.

Негативні наслідки лібералізму:

- країна не захищена від демпінгу;

- країна наповнюється товарами, які нав'язують споживачам;

- здійснюється збут неякісних або застарілих товарів.

Вибір політики визначається насамперед ступенем конкурентоспроможності національної продукції, а також станом зовнішньоекономічного балансу. Уряд будь-якої країни повинен виважено здійснювати зовнішньоекономічну політику, сприяти виготовленню продукції національним виробником, особливо виважено формувати споживчий ринок.

Україні, яка реформує свою економіку, необхідно розв'язати кардинальні проблеми: подолати системно-структурну кризу, включитись у міжнародний поділ праці та вийти на світові ринки, підвищити життєвий рівень населення та ін. Це потребує розроблення виваженої зовнішньоекономічної політики, оптимального співвідношення між протекціонізмом і свободою торгівлі. Світовий досвід переконує, що створення конкурентоспроможних фірм і галузей неможливе без державної підтримки. Уряд України здійснює заходи, спрямовані на підтримку виробництва, стимулювання вивезення товарів, обмеження імпорту, розвиток імпортозамінних підприємств, заходи з енерго-заощадження з метою скорочення імпорту енергоносіїв.

Читайте також:

1. III. Бухгалтерський баланс
2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Анализ баланса предприятия
5. Аналіз балансу комерційного банку
6. Аналіз балансу підприємства
7. Аналіз ліквідності балансу
8. Аналіз складу й динаміки балансового прибутку
9. Аналіз структури та динаміки необоротних активів за даними Ф№1 «Баланс» (на прикладі ВАТ «Горизонт»)
10. Б- Суточный баланс воды в организме.
11. Баланс (2) 1.01
12. Баланс (Звіт про фінансовий стан)

Переглядів: 2290