• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Завдання, які вирішують бойові групи в обороні.

Підготовка оборонного бою.

Підготовка і ведення оборонного бою – 30хв.

Роботу з організації оборони командир механізованого відділення проводить, як правило, на місцевості.

Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення із противником, командир механізованого відділення зобов’язаний:

- з’ясувати отримане завдання ;

- оцінити обстановку ;

- провести (довести) бойовий розрахунок відділення та організувати підготовку відділення до виконання завдання;

- вивести відділення на вказану позицію;

- організувати безпосередню охорону, визначити завдання підлеглим, вибрати основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметнику, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні вогневі позиції для гранатометів, протитанкових керованих ракетних комплексів);

- віддати бойовий наказ;

- узгодити дії особового складу з відбиття атаки противника;

- організувати управління, інженерне обладнання і маскування позиції;

- визначити відстані до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі і скласти картку вогню;

- перевірити знання особовим складом поставлених завдань;

- доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню, виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення, після захоплення (заняття) і закріплення зазначеного (вигідного) рубежу, забов”язаний:

- з’ясувати завдання,

- оцінити обстановку,

- провести (уточнити)бойовий розрахунок і визначити завдання підлеглим:

- поставити завдання особовому складу,

- організувати спостереження,

- систему вогню,

- взаємодію та інженерне обладнання позиції.

Надалі командир відділення:

- детально вивчає місцевість,

- уточнює завдання особовому складу і порядок взаємодії,

- готує дані для ведення вогню вдень і вночі,

- складає картку вогню.

Вогнева позиція БМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалося приховане її розміщення, прикриття особового складу відділення вогнем під час проведення інженерного обладнання позиції.

Під час з’ясування завдання командир відділення повинен:

- зрозуміти завдання взводу , відділення ;

- рубежі, з виходом противника на які відділення відкриває вогонь;

- завдання сусідів;

- час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції.

Під час оцінки обстановки, вивчення противника, командир відділення повинен:

- оцінити ймовірний склад і характер його дій,

- на якій відстані він знаходиться, з якого рубежу, в якому напрямку і складі він може атакувати,

- час і порядок його виходу до переднього краю,

- а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – і місця його вогневих засобів.

Вивчаючи місцевість, командир відділення бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важко прохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

Під час проведення бойового розрахунку командир відділення повинен:

- призначити спостерігача за противником, черговий вогневий засіб, зв’язківця і підношувача боєприпасів,

- визначити склад бойових “двійок”, “трійок” (груп) і їх старших.

Із зайняттям позиції командир відділення вказує основну позицію кулеметнику, гранатометнику, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам), місця стрільцям і їх завдання, а також основні вогневі позиції для ПТРК і БМП (БТР).

БМП (БТР) призначається 2-3 вогневі позиції (на найбільш небезпечних напрямках наступу противника). При цьому, із кожного укриття необхідно готувати вихід на вогневі позиції не менше ніж по двох маршрутах.

Під час організації безпосередньої охороникомандир відділення доводить особовому складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира відділення (взводу), ставить завдання черговому вогневому засобу, спостерігачу і визначає порядок дій відділення у разі раптового нападу противника.

Під час постановки завдання черговому вогневому засобу командир відділення вказує:

- основну (запасну) вогневу позицію або місце,

- завдання і порядок його виконання.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

– орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з ним, крім того, місця розміщення його вогневих засобів;

– завдання взводу і відділення (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних і повітряних цілях) і завдання сусідів;

– після слова “наказую” ставить завдання особовому складу(бойовим групам);

– час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними;

– своє місце і заступника.

Під час постановки завдань особовому складу командир відділення вказує:

навіднику-оператору , кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції;

старшому стрільцю і стрільцю, бойовим “двійкам”, “трійкам” (групам) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою;

навіднику-оператору і кулеметникам, крім цього, – основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції;

механіку-водію – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню;

Склад бойових груп може бути наступним:

1 група - старший стрілець (старший групи), кулеметник та стрілець;

2 група - командир відділення, снайпер ( посилення ), гранатометник, стрілець-помічник гранатометника;

3 група - заступник командира бойової машини - навідник – оператор (кулеметник КПВТ) та механік-водій (водій).

Перша бойова група:

- ведення розвідки на відстанях від 500 до 700 м,

- знищення живої сили та неброньованих засобів противника на відстанях від 500 до 300 м;

- використання найбільш підготовленого та фізично розвинутого солдата в резерві для посилення небезпечних місць (діє за вказівками командира відділення, в залежності від умов обстановки).

Друга бойова група:

- ведення розвідки на відстанях від 500 до 700м;

- знищення живої сили і броньованих засобів противника на відстанях від 300 до 500м;

- охорона командира відділення.

Третя бойова група:

- ведення розвідки з використанням оптичних прицілів бойової техніки на відстанях до 2000м;

- знищення живої сили противника на дальностях до 2000м;

- знищення броньованих цілей противника на дальностях до 1500 м.

Кожному військовослужбовцю вказуються 2-3 вогневі позиції, які необхідно змінювати після декількох черг (пострілів) та сектори стрільби - основний і додатковий, які повинні перекриватися не менше ніж на 10-15 градусів (170-250 тисячних), створюючи зону суцільного вогню; сектор обстрілу для кулеметника в обороні - до 120 градусів, для автоматника - до 40 градусів.

Після одержання завдання особовий склад відділення розчищає місцевість у смузі огляду та обстрілу, а також відриває і маскує окопи.

Організовуючи взаємодію, командир відділення узгоджує дії особового складу штатних і доданих вогневих засобів між собою для успішного виконання єдиного розуміння отриманого бойового завдання, визначає порядок і способи його виконання, а також сигнали оповіщення, взаємодії і порядок дій за ними.

Під час організації управління командир відділення доводить радіодані, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними.

Організовуючи інженерне обладнання позицій, командир відділення проводить розбивку позиції відділення, визначає місця особового складу, дає кожному солдату добове завдання на роботи. Вказує де, скільки, кому та який отримати інструмент і матеріали для виконання робіт.

Під час організації захоплення вказаної позиціїкомандир відділення повинен вказати положення і завдання відділенню (об’єкт атаки і позицію для оборони), поставити завдання особовому складу та управляти відділенням під час його виконання.

На позиції механізованого відділення:

- в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для бойової машини піхоти (бронетранспортера), потімодиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому грунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина.

- в другу чергу відриваються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) та хід сполучення до неї.

В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношенняхз метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

Командир відділення повинен знати час, необхідний для обладнання фортифікаційних споруд (див.таблицю ).

Всього на улаштування окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200–300 чол.- год., саперною лопатою – 100– 150 чол.- год.

Час, необхідний для обладнання фортифікаційних споруд

Роботи першої черги (відривання одиночних окопів для особового складу і окопу для БМП) проводяться за (37,5:6 = 6) 6 год. На виконання всього об'єму роботи по інженерному улаштуванню позиції відділення, якщо залучити 70% особового складу відділення, тобто 6 чоловік, буде потрібно в середньому (200÷300) : 6=(33÷50) при відриванні піхотною лопатою 41 год., саперною–(100÷150): 6= (16÷25) 20 год.

Інженерне обладнання і система вогню відділення при організації оборони можуть бути розкриті противником за демаскуючими ознаками. Тому в цілях введення противника в оману щодо дійсного розташування і дій підрозділів організовується маскування.

Маскування досягається збереженням військової таємниці, прихованим розміщенням і переміщенням підрозділів з використанням маскувальних властивостей місцевості і умов обмеженої видимості, застосуванням різних маскувальних засобів.

У відділенні охорона здійснюється виділенням чергових вогневих засобів. У нічний час не меншого половини особового складу відділення знаходиться на позиції в готовності до відбиття атаки противника.

Читайте також:

1. Алгоритми групи KWE
2. Бойові дії 1618-1652 рр. Зборівський та Білоцерківський договори.
3. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
4. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
5. Важливою ознакою класифікації є принцип побудови перетворювачів кодів, згідно з яким їх можна поділити на чотири групи.
6. Варіанти групи крові
7. Вимірювальні інформаційні системи та задачі, які вони вирішують.
8. Вимоги до керівника групи
9. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи АСПН
10. Витрати, пов'язані з одержанням освіти, можна розділити на три групи
11. Відмінювання іменників другої відміни. Особливості поділу на групи іменників з основою на –р. Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни родового відмінка.
12. Відновлення металів може проводитись різними методами, які зручно об'єднати в такі групи: пірометалургійні, гідрометалургійні та електрометалургійні.

Переглядів: 4441