• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методи оцінки ризику на фінансовому ринку

Інвестування капіталу завжди пов’язане з вибором варіантів інвестування та ризи­ком. Вибір різних варіантів вкладення ка­піталу пов’язаний зі значною невизначеністю. В інвестуванні капіталу доводиться також іти на певний ризик, тобто вибира­ти ступінь ризику.

Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовір­ність настання втрат, яка спирається на ста­тистичні дані і може бути розрахована з досить високою точ­ністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії і ймовірність самих наслідків.

Визначення фінансового ризику здійснюється під час фор­мування проблеми, прийняття фінансового рішення та вивчен­ня ситуації, пов’язаної з ним, і полягає у:

Ø виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують конкретний тип фінансового ризику;

Ø проведенні аналізу й ідентифікації виявлених причин і чинників;

Ø виділенні етапів і робіт, під час яких можуть виникати передумови фінансового ризику.

У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимі­рюється двома кри­те­рі­ями: середнім очікуваним значенням (дис­персією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого резуль­тату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній ре­зультат. Варіація показує міру або ступінь відхилення від фак­тичної середньої величини. Диспер­сія при оцінці фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикова­них вкладень від середніх очікуваних:

, (8.1)

де – дисперсія; х – очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів; – середнє очікуване значен­ня; n — кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середнє очікуване значення – це те значення величини події, яке пов’язане з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення є середньозваженим для всіх мож­ли­вих результатів, де ймовірність кожного результату використовується як часто­та або вага відповідного значення. Середнє очікуване значення вимірює результат, якого ми очікуємо в середньому.

Середня величина являє собою узагальнену кількісну харак­теристику і не дає змоги прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для оста­точ­ного прийняття рішення необхідно виміряти змінність показників, тобто виз­начити міру змінності можливого результату. Змінність можли­вого результату – це ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього розраховують серед­нє квадра­тичне відхилення:

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

. (8.2)

Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується у тих же одиницях, у яких вимірюється варіацій­на ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є мірами абсолютної змінності. Для аналізу використовується коефіцієнт варі­ації. Він являє собою відношення середнього квадратич­ного відхилення до середнього арифметичного і показує ступінь відхилення отриманих значень. Коефіцієнт варіації – відносна величина, він відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можливість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних оди­ницях виміру.

Коефіцієнт варіації обчислюється:

, (8.3)

де v – коефіцієнт варіації; – середнє квадратичне відхилення; – середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 %. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановле­ною є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % – слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10-25% – середні, помірні коливання; понад 25 % – високі коливання фінансового ризику. При використанні дисперсії і варіації вра­ховують, що фінансовий ризик має математично визначену ймо­вір­ність отримання фінансового результату. Ця ймовірність, у свою чергу, може бути визна­че­на експертним шляхом або на підставі математичних розрахунків частот ступеня фінансового ризику. Розрахунок ймовірності фінансових ризиків на основі дисперсії, варіації і середніх величин як методів статистичного аналізу в сучасних умовах є безпе­реч­но основним методом оцін­ки фінансових ризиків підприємства.

Широко застосовуються й інші аналітичні методи оцінки фінансового ризику. Най­пер­спек­тивнішим із них є факторний аналіз фінансових ризиків. Наприклад, диверси­фікований інвести­ційний ризик оцінюють за наявністю перспектив розвитку об’єк­та інвестицій, рівнем конкуренції, кількістю укладених до­говорів і отриманих замовлень тощо, а недиверсифікований – за ставкою банківського відсотка за кредитами, інфля­цій­ни­­ми очікуваннями, загальними тенденціями розвитку еконо­міки країни. Розраховуються коефіцієнти ділової активності, фінансової стійкості, визна­ча­єть­ся ймовірність настання банк­рутства.

Останнім часом активно використовується метод експертних оцінок. Складаються різноманітні порівняльні характеристики рівнів ризику, визначаються рейтинги, готу­ють­ся аналітичні експертні огляди. В принципі, кожний спеціаліст щоденно ви­ступає в ролі експерта, приймаючи те чи інше важливе рішен­ня. Крім того, особливо важливі рішення можуть прийматися групою експертів.

Одним із методів оцінки фінансових ризиків є економіко-математичне моделю­ван­ня. Головне при цьому – правильний вибір моделі, виходячи з конкретної ситуації. Необхідно врахо­вувати завчасно суб’єктивний характер тієї чи іншої моделі, що оби­ра­єть­ся, і робити поправку на певну схематичність, над­лишкову заре­гу­льованість або заданість фінансової ситуації. І все таки саме моделі дають змогу в цілому спрогнозувати кон­кретну ситуацію і оцінити можливу ймовірність фінан­со­вого ризику. Досить перспек­тив­ною є комп’ютерна імітація фінан­сового ризику під­приємства. В сучасних умовах створено пев­ний набір готових програмних продуктів за його оцінкою. Майже кожне підприємство має можливість змоделювати фінан­совий ризик індивідуально. При еко­но­мі­ко-математичному моделю­ванні вибір кри­теріїв (цільової функції) і факторів (системи об­межень) пов’язаний зі стратегічною метою емітента або інвес­тора, який здійснює моде­лю­вання. Важливе значення має місце галузі, до якої належить емітент. Негативними характеристи­ками галузі є ви­со­кий ступінь демонополізації, велика кількість власників, затяжний виробничий спад.

Достатньо перспективним є метод соціально-економічного ек­сперименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями. До недоліків методу мож­на віднести нетиповість багатьох фінансових ситуацій, що уск­ладнює поширення висновків, отриманих внаслідок окремих експериментів, на конкретні випадки фінансового життя підприємства.

На практиці при оцінці фінансового ризику широко застосову­ється метод анало­гій. Спеціалісти, фінансові менеджери на підставі різних публікацій або практичного досвіду інших підприємств оці­нюють ймовірність настання певних подій, отримання конкрет­ного фінансового результату, ступінь фінансового ризику. На ос­нові методу аналогій будується фінансова стратегія і тактика ба­гатьох підприємств. Однак необхідно враховувати, що кожне підприємство має велику кількість властивих лише йому одному особливостей кадрового, сировинного, галузевого характеру.

Оцінка ризику – свого роду мистецтво, засноване на по­єднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків. Вона базується на одночасному врахуванні багатьох суперечливих факторів, використанні різноманітних теоретичних підходів і знанні преце­ден­тів практики.

Систематичний фінансовий ризик достатньо точно прогно­зується фунда­мен­таль­ними методами вивчення ринкової кон’­юнктури. Аналіз кон’юнктури передбачає відстеження як по­точного стану ринку, так і прогноз його розвитку. Спостере­ження, оцінка і виявлення тенденцій розвитку ринку об’єднані поняттям "моніторинг". Фундаментальні методи використову­ються при довгостроковому прогнозуванні і базуються на аналізі сукуп­ності макроекономічних показників. Вони розроблюють­ся і використовуються служ­бами кон’юнктурного передбачен­ня, які створюються при дослідницьких інститутах та універ­ситетах, товарних і фондових біржах.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. Абстрактна небезпека і концепція допустимого ризику.
3. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
4. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
5. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
6. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
7. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
8. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
9. Адміністративні методи управління
10. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
11. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
12. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля

Переглядів: 1535