• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фінансова система за організаційною побудовою. Органи управління фінансовою системою, їх завдання та функції

Організаційна структурафінансової системи — це сукупність фінансових органів і установ, що характеризує систему управління фінансами. Необхідність розподілу й перерозподілу ВВП є об'єктивним явищем, форми й методи фінансових відносин відображають установлену у світовій практиці внутрішню структуру фінансової системи. Разом з тим рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а спрямовується певними управлінськими структурами, юридичними й фізичними особами. Це суб'єктивна сторона побудови фінансової системи, що, маючи певні закономірності, відображає умови конкретної країни.

В основі формування органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади й управління.

В організаційний склад фінансової системи України входять:

а) органи управління:

Міністерство фінансів;

Державна податкова адміністрація;

Державна контрольно-ревізійна служба;

Державне казначейство;

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;

Рахункова палата;

Аудиторська палата;

Пенсійний фонд;

Фонди соціального страхування (у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, у зв’язку з безробіттям, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань);

б) фінансові установи: Національний банк; комерційні банки; страхові компанії; небанківські кредитні установи (кредитні союзи, ломбарди й т. п.); міжбанківська валютна біржа; фондові біржі; інституціональні інвестори.

Фінансові органи й установи можуть бути згруповані в чотири блоки (див. рис. 2.2).

Перший блок становлять органи, що функціонують у сфері бюджету держави. Це, насамперед, Міністерство фінансів України й Державне казначейство. До цієї ж групи належить Державна податкова адміністрація.

Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи — Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, Аудиторська палата й аудиторські фірми.

Третій блок становлять фінансові установи, що працюють на фінансовому ринку: Національний банк України й комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, фондові біржі, інституціональні інвестори, страхові компанії.

У четвертий блок входять органи управління цільовими фондами: Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування.

Формування системи фінансових органів і установ, розмежування функцій і повноважень між ними може забезпечити надійне й ефективне управління фінансами в країні.

Рисунок 2.2 – Фінансова система України за організаційною побудовою

Існує досить складна схема взаємозв'язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Взаємозв'язок органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками

Продовж. табл. 2.1

Як видно з наведеного розподілу повноважень фінансових органів і установ, основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно, оскільки саме в ньому концентруються фінансові потоки й зв'язки.

Окремі сфери й ланки не мають відповідних фінансових органів або установ управління. Управління фінансами суб'єктів господарювання здійснюється фінансовими службами в складі управлінських структур підприємств і організацій, господарських товариств, міністерств і відомств.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в будь-якій іншій державі, займає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

Основними його функціями є:

- розроблення основ і напрямків фінансової політики держави й розроблення заходів щодо їх реалізації;

- організація бюджетного процесу, складання проекту Державного бюджету і його виконання після затвердження Верховною Радою України;

- здійснення заходів щодо мобілізації коштів через систему державного кредиту й управління державним боргом;

- організаційне регулювання фінансової діяльності суб'єктів господарювання через установлення правил здійснення фінансових операцій, форм фінансових документів, порядку й стандартів ведення бухгалтерського обліку й фінансової звітності;

- організація функціонування ринку державних цінних паперів;

- забезпечення фінансових відносин держави з іншими країнами, міжнародними організаціями й фінансовими установами;

- організація й здійснення фінансового контролю в країні.

Міністерство фінансів України має розгалужену регіональну структуру, що охоплює Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні й міські (м. Київ і м. Севастополь) фінансові управління й підпорядковані їм районні і міські (міст республіканського й обласного підпорядкування) фінансові відділи.

Розмежування повноважень і функцій між органами Міністерства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим складає і виконує Республіканський бюджет, обласні фінансові управління – обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи – районні й міські бюджети.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного підпорядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові відділи – обласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові органи підлеглі місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює ревізії фінансових органів з питань складання й виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-ревізійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій державного сектора. Контрольно-ревізійна служба має регіональну структуру, ідентичну системі Міністерства фінансів України.

Державне казначейство створене з метою забезпечення повного й своєчасного виконання Державного бюджету України. Оскільки об'єкти фінансування із центрального бюджету держави розміщені на всій території країни, то здійснювати їх обслуговування з єдиного центра досить складно. Казначейство має таку ж регіональну структуру, як і Міністерство фінансів України. Розмежування повноважень між регіональними органами в частині фінансування витрат здійснюється за ознаками важливості того або іншого об'єкта фінансування й місця його розміщення.

Державна податкова адміністрація організовує стягнення податків і контроль за дотриманням податкового законодавства. На неї покладені такі основні функції:

- розроблення проектів податкового законодавства;

- проведення масово-роз'яснювальної роботи серед платників податків;

- облік платників податків і надходжень у бюджет;

- контроль за правильністю обчислення податків і інших обов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

- накладення штрафних санкцій і адміністративних стягнень на порушників податкового законодавства;

- міжнародне співробітництво у сфері оподатковування.

Регіональна структура податкової адміністрації аналогічна системі Міністерства фінансів. Вищою її ланкою є Головна державна податкова адміністрація. Вона розробляє проекти податкового законодавства й організовує податкову роботу й діяльність податкових органів у країні. Регіональними органами є податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі й податкові інспекції в районах і містах обласного підпорядкування. Податкові адміністрації в областях і містах з районним розподілом виконують організаційні й консультаційні функції. Безпосередню податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах і містах (без районного розподілу). Вони здійснюють облік усіх платників, що перебувають на даній території, і контролюють їх розрахунки з бюджетом.

Рахункова палата України створена з метою здійснення позавідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю в сфері державного кредиту. Вона відіграє роль експертного органа, роблячи відповідні висновки й даючи рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління. Рахункова палата може проводити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи. Однак на відміну від контрольно-ревізійної служби, що здійснює детальний контроль за повним дотриманням фінансового законодавства, Рахункова палата здійснює контроль з позицій макроекономічного фінансового регулювання й дієвості фінансової політики.

Аудиторська палата хоча й не є фінансовим органом, організовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання й дають свої висновки щодо законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, вірогідності фінансової звітності. Аудиторський контроль має на меті надання консультативної допомоги, за його результатами не приймаються рішення про накладення штрафних санкцій і адміністративних стягнень. Разом з тим аудиторські фірми відповідають за правильність аудиторського висновку, оскільки після їх перевірок податкова й фінансова звітність перевіряються відповідними органами фінансового контролю.

Національний банк України є основною фінансовою установою в сфері грошового ринку. Саме він здійснює емісію грошей, які є інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Важливе завдання Національного банку – організація ефективного функціонування кредитної системи. Він проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензії на окремі види банківських операцій (наприклад, валютні операції). Національний банк здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків за допомогою встановлення економічних нормативів (мінімального розміру статутного фонду, показників ліквідності й платоспроможності та ін.) і розмірів обов'язкових резервів. Важлива його функція в банківській системі – забезпечення проведення міжбанківських розрахунків і кредитування комерційних банків, тобто він є банком банків.

Національний банк проводить значну роботу з обслуговування уряду. Він виконує агентські послуги з розміщення державних цінних паперів і обслуговування державного боргу, організовує касове виконання бюджету, проводить міжнародні розрахунки держави. Національний банк здійснює валютне регулювання й визначає офіційні курси валют або валютні коридори.

Комерційні банки формують банківську систему й виконують такі основні функції: акумуляцію тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків; касове обслуговування наявного обороту; кредитування; агентські та інші послуги клієнтам банку. В умовах ринкової економіки комерційні банки являють собою серцевину фінансової системи, виконуючи роль кровоносної мережі в економіці. Концентруючи значну масу фінансових ресурсів і спрямовуючи кредитні потоки, вони відіграють провідну роль у розвитку кожної країни. Тому економічна й фінансова міць країни визначається насамперед потенціалом її банківської системи.

Розрізняють два типи комерційних банків: універсальні й спеціалізовані. Універсальні здійснюють всі види банківських операцій. Спеціалізовані банки проводять тільки окремі види операцій або обслуговують певні галузі. Більшість банків в Україні універсальні. До спеціалізованих банків належать ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші види банків.

За формою власності розрізняють державні, акціонерні й приватні банки. Однак незалежно від форми власності комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності, яку вони здійснюють на основі комерційного розрахунку.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купівлі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій біржі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту та пропозиції як на національну, так і на іноземні валюти. Крім того, операції з купівлі-продажу валют здійснюються на міжбанківському валютному ринку.

Страхові компанії складають угоди на страхування, приймають страхові платежі й виплачують страхові відшкодування, інвестують тимчасово вільні кошти. Вони розробляють форми, види й умови страхування, встановлюють розміри страхових тарифів.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку організовує функціонування ринку цінних паперів. Вона проводить реєстрацію випуску цінних паперів і регулює їх кругообіг. Забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фінансовим посередникам, що здійснюють операції із цінними паперами. Комісія контролює діяльність суб'єктів ринку цінних паперів – емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж відповідно до діючого у цій сфері законодавства.

Фондова біржа проводить операції із цінними паперами. Основне її призначення – організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватися й первинне розміщення цінних паперів, а з іншого, – і вторинний ринок може функціонувати поза біржею. У зв'язку з цим розрізняють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

Будучи центром торгівлі цінними паперами, фондова біржа є індикатором ділової активності й проводить котирування акцій. Цим створюється система незалежної й досить об'єктивної оцінки діяльності акціонерних товариств. Тому бюлетені фондових бірж відіграють важливе значення у функціонуванні фінансової системи й економіки країни.

На ринку цінних паперів важливу роль виконують фінансові посередники. За дорученням емітентів вони здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на фінансовому ринку, а також проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність фінансових посередників базується на їх поінформованості й глибоких знаннях ринку цінних паперів.

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції й раціонального розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплати. Пенсійний фонд як орган управління має відповідні повноваження з контролю за повнотою й своєчасністю сплати внесків підприємств у фонд.

Фонди соціального страхування виконують аналогічні функції по відповідними цільовими фондами.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. BANKING SYSTEM. Банковская система
3. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
4. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
5. ERP і управління можливостями бізнесу
6. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
7. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
8. I. Постановка завдання статистичного дослідження
9. I. ПРЕДМЕТ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
10. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
11. II. Завдання
12. II. Завдання на проект.

Переглядів: 1007