Поняття міжнародного валютного ринку та його еволюція

Тема 7. Міжнародний валютний ринок

Міжнародний валютний ринок – один із сегментів міжнародного фінансового ринку. Він являє собою специфічно оформлений механізм, який обслуговує та регулює міжнародну систему валютних операцій на основі попиту і пропозиції.

Міжнародний валютний ринок має три ключові особливості. По-перше, організаційно-інституціональний механізм міжнародного валютного ринку, що забезпечує виконання валютних операцій, включає розвинену інфраструктуру – комерційні банки, уповноважені вести валютні операції, центральні банки; біржі; брокерські компанії; ощадні кредитні банки, асоціації та фонди, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, інвестиційні банки та їжі тощо. Всі учасники міжнародного валютного ринку діють на основі принципів, зафіксованих у національних та міжнародних законодавчих актах і в звичаях ділової практики. Ця особливість відрізняє міжнародний валютний нок від різних нелегальних форм обігу іноземної валюти («сірих» і «чорних»).

По-друге, важливою особливістю міжнародного валютного ринку є його здатність обслуговувати міжнародну торгівлю, міжнародний рух капіталу та міжнародні розрахунки. Міжнародний валютний ринок – механізм порівняння, зіставлення та обміну валют окремих країн. Це дає йому можливість регулювати рух товарів і послуг у сфері міжнародних економічних відносин, купівлю-продаж іноземної валюти, обіг цінних паперів і кредитів в іноземній валюті та інших валютних інструментів.

По-третє, особливість міжнародного валютного ринку, як і будь-якого іншого ринку, полягає в тому, що його функціонування базується на фундаментальних ринкових законах попиту і пропозиції. На міжнародному валютному ринку національні валюти втрачають свою якість єдиного законного платіжного засобу на території відповідної держави. Вони стають об'єктами порівняння та міжнародної ринкової оцінки. При такій оцінці враховується здатність кожної валюти виступати в ролі засобу платежу і міри вартості в міжнародному масштабі. У результаті на міжнародному валютному ринку валюта кожної країни отримує міжнародну вартісну оцінку у вигляді пропорцій її обміну на валюти інших країн. Також враховуються можливості оборотності (конвертування) валют та їхньої здатності виконувати резервну функцію.

Крім трьох основних особливостей сучасний міжнародний валютний ринок характеризується рядом додаткових особливостей, що випливають з практики його функціонування:

- техніка валютних операцій уніфікована;

- широко розвинуті операції з метою страхування валютних і кредитних ризиків;

- операції здійснюються протягом доби безперервно, перемінно у всіх частинах світу;

- розрахунки здійснюються за коррахунками банків;

- валютні курси нестабільні;

- обсяг арбітражних та спекулятивних операцій набагато переважає обсяг обмінних операцій (купівлі-продажу).

Валюта на міжнародному валютному ринку представляє собою власне національну валюту (готівкову), валютні засоби (безготівкову) та міжнародні колективні розрахункові одиниці. Валюта – це грошові кошти держав у формі готівкових грошей і безготівкових платіжних та розрахункових засобів (перевідних комерційних векселів або тратт; банківських векселів; банківських переказів; телеграфних переказів; переказів по електронній банківській системі СВІФТ та ін. Крім того, довгий час (до 1976 р.) універсальним засобом платежу та розрахунків на міжнародному валютному ринку було золото (у формі монет і злитків). Міжнародні колективні розрахункові одиниці використовуються на міжнародному валютному ринку з 1946 р. (моменту створення Бреттон-Вудської міжнародної валютної системи і в її рамках Міжнародного валютного фонду (МВФ). Для здійснення розрахунків країн – учасниць МВФ між собою для записів на рахунках використовувалася колективна розрахункова одиниця, яку назвали СДР. Курс колективної валюти СДР розраховувався як середньозважена стандартного валютного кошика, що складається з 16 валют промислово розвинених країн (до появи ЄВРО у 2002 р.). СДР ніколи не існували в готівковій формі, а лише у вигляді записів на рахунках країн у Міжнародному валютному фонді. Після 2002 р. курс СДР розраховується як середньозважена величина курсів валют, що входять в стандартний кошик, що складається з п'яти валют: долара США, євро, японської єни, британського фунта стерлінгів і швейцарського франка. Другим прикладом колективної валюти, що довгий час існувала в безготівковій формі, а потім стала готівковою, можуть бути ЕКЮ – євро.

Як видно з рис. 1, найдавнішим валютним засобом розрахунків на міжнародному ринку було золото, яке демонетизували (тобто воно перестало бути міжнародним засобом розрахунків на міжнародному валютному ринку) в 1976 р. на Ямайській валютній конференції. Інструментом валютних операцій на міжнародному валютному ринку з розвитком в XV-XVI ст. в Європі зовнішньої торгівлі стають комерційні переказні векселі (трати) – вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника (у вигляді згоди на оплату (простий) або наказу заплатити третій особі (переказний)). З розвитком у XVIII ст. банків комерційні векселі поступово витісняються банківськими, тобто векселями, виставленими банком однієї країни на свого інокореспондента (через систему коррахунків - лоро і ностро). Банківський чек – письмовий наказ банку – власника авуарів (рахунків в іноземних банках) за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування певної суми з його поточного рахунку власнику чека. Експортери, отримавши такі чеки, передають їх банкам. На сучасних міжнародних валютних ринках широко використовуються банківські перекази (поштові та/або телеграфні). Переказ – це наказ банку своєму банку-кореспонденту в іншій країні виплатити за вказівкою свого клієнта визначену суму в іноземній валюті зі свого рахунку – ностро. І вексель, і чек, і переказ – це кредитні засоби розрахунків, які замінили на міжнародному валютному ринку золото і суттєво економлять витрати обігу. З розвитком з 1970-х рр.. системи СВІФТ для переказів стали використовуватися електронні засоби зв'язку.

Як видно з рис. 2.1, поняття «валюта» на міжнародному валютному ринку значно розширилося: від золота в злитках і монетах до колективних міжнародних розрахункових одиниць (СДР, євро та ін.) Та електронних грошей.

Міжнародні операції з валютою вимагають організації стандартизованої інфраструктури, що забезпечує обертання валюти і валютних цінностей, що призводить до утворення міжнародного валютного ринку. Операції купівлі-продажу валют в основному у формі мінової справи існували давно. Проте власне організований міжнародний валютний ринок сформувався лише наприкінці XIX ст., коли розпочалось швидке зростання міжнародних відносин у зв'язку з розвитком транспорту (залізниці, пароплави, пізніше літаки) і засобів зв'язку (телеграф, телефон). Передумови формування міжнародного валютного ринку можна представити в такий спосіб (рис. 2.2):

Історично міжнародний валютний ринок формувався одночасно з міжнародним кредитним і міжнародним фондовим ринками. Розвиток зовнішньої торгівлі та інших форм світогосподарських зв'язків (рух капіталів, туризм, послуги, приватні перекази та ін.) призвело до об'єктивної необхідності організаційно структурувати і оформити операції купівлі-продажу валют в експортно-імпортних операціях та операціях, пов’язаних з рухом капіталів, отриманням закордонних банківських кредитів, здійсненням міжнародних банківських розрахунків, валютним обслуговуванням численних вимог і зобов'язань щодо отримання та сплати дивідендів, позик, кредитів, придбання іноземних цінних паперів. Попит та пропозицію валюти за усіх цими численними вимогами та зобов’язаннями міг забезпечити тільки добре структурований і організований міжнародний валютний ринок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Становлення і розвиток міжнародного фінансового ринку	\|	Функції міжнародного валютного ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.