Правове забезпечення страхування у сфері господарювання

Ризики, що виникають в процесі підприємницьких відносин, неможливо уникнути, але можна передбачити юридичні форми компенсації відповідних збитків на випадок їх виникнення. Саме для цього існує страхування.

Слово «страхування» увійшло до нашої мови давно. Воно є і в інших мовах: «insuransе» в англійському, «уегзісЬегип£з» в німецькому. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. У його основі слова «securus» і «Sine cura», які означають «безтурботний». Звідси страхування містить у собі ідею попередження, захисту і безпеки. Даний термін досліджується багатьма вченими, економістами та юристами. Проте єдиної думки з приводу поняття страхування в літературі так і не склалося. Найбільш визнаним є уявлення про страхування як про систему відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються із сплачуваних ними страхових внесків (страхових премій, платежів).

Об'єктивна потреба в страхуванні зумовлена тим, що збитки часом виникають унаслідок руйнівних чинників, взагалі не підконтрольних людині, таких як, наприклад, стихійні лиха. Страхування — це відносини із захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються із сплачуваних ними страхових внесків (страхових премій). Також страхування розглядається як система економічних відносин, сукупність форм і методів формування цільових грошових фондів та їх використання для відшкодування збитків за різних несприятливих умов (страховий випадок), а також на надання допомоги громадянам та (або) їх сім'ям при настанні певних подій у їхньому житті (травми, інвалідність, смерть і т. п.).

З приведених визначень можна дійти висновку про те, що суть страхування стабільна і незмінна, а зміст змінюється залежно від конкретних умов розвитку суспільства. Аналіз визначень показує, що кожне з них доповнює або уточнює один одного, залишаючи без змін їх основу.

Страхування в суспільстві виконує низку функцій. Попереджувальна функція страхування пов'язана з використанням частини коштів страхового фонду на зменшення ступеня і наслідків страхового ризику. Заощадження грошових сум за допомогою страхування на життя пов'язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного достатку. Таким чином, страхування може виконувати і ощадну функцію. Контрольна функція забезпечує цільове використання страхових фондів. На сучасному етапі страхування виступає в ролі найважливішого стабілізатора процесу суспільного відтворення, оскільки його значення не вичерпується тільки гарантійними функціями, що відшкодовуються. Інвестиційна функція полягає в тому, що за рахунок тимчасових вільних засобів страхових фондів відбувається фінансування економіки. Можливості страхової компанії щодо участі в інвестиційному процесі визначаються її інвестиційним потенціалом, під яким розуміється сукупність грошових коштів, що є тимчасово або відносно вільними від страхових зобов'язань і що використовуються для інвестування з метою отри-

мання інвестиційного доходу.

Страховий ринок як частина фінансово-кредитної сфери е об'єктом державного регулювання і контролю в цілях забезпечення його стабільного функціонування з урахуванням значущості страхування в процесі суспільного відтворення. У більшості європейських країн страхова справа виділяється в спеціальну сферу господарського законодавства і адміністративного нагляду: державне регулювання страхового ринку здійснюється за допомогою спеціальної податкової політики, ухвалення законів за окремими видами підприємницької діяльності, що відображають порядок укладення договорів страхування і вирішення виникаючих спорів. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства обов'язкові види страхування.

Першим нормативно-правовим актом України у сфері страхування був Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» від 10.05.93 р. № 47-93. Даний нормативний акт зробив великий вплив на страховий ринок послуг в Україні за рахунок заснування Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю в Україні.

Сьогодні відносини зі страхування регулюються ГК і ЦК України, законами «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків державних послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Систему спеціального законодавства складає Закон України «Про страхування» в редакції від 4.10.2001 р., Основи законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р., закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р., «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, пов'язаними з похованням» від 18.01.2001 р., «Про цивільну відповідальність за ядерний збиток та її фінансове забезпечення» в редакції від 05.04.2006 р., «Про недержавне пенсійне забезпечення» в редакції від 14.06.2006 р., «Про загальнообов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 20.10.2005 р. та інші.

Серед підзаконних актів слід виділити постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 р. «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації », « Про впровадження механізму страхування експортних та кредитних ризиків» від 17.08.1998 р. в редакції від 15.12.2005 р. та ін.

Положення про страхові відносини можна знайти в роз'ясненнях ВГСУ, зокрема, в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України.

«Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням і виконанням кредитних договорів» від 06.10.94 р. із змінами від 18.10.2003 р.

Наприклад, при вирішенні суперечок, пов'язаних з вимогами банків про стягнення від страховика неповернених позичальником кредиту і процентної ставки за наданий кредит, ВГСУ рекомендував місцевим судам враховувати, що, укладаючи договір страхування, страхувальник має право передбачити в договорі умову про виплату страхової суми іншій особі, зокрема, банку, від якого він отримав кредит. Надаючи кредит з умовою його страхування, банк повинен перевірити наявність у договорі обов'язку страховика у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму банку.

Слід враховувати норми міжнародних документів про страхування, наприклад, Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення 1952 року, Модельного Закону про державне соціальне страхування, який був прийнятий на 10-му пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав, — учасників СНД (Ухвала № 10-4 від 6 грудня 1997 року).

Поняття страхування надається в ГК України, а саме в ч. 4 ст. 333 страхування визначене як діяльність, спрямована на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків суб'єктів господарювання з використанням заощаджень через кредитно-фінансову систему або без такого використання. Ч. 1 ст. 352 визначає страхування як діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), яка пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їхніх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Закон України «Про страхування» визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

ЦК України визначення страхування не містить, а передбачає поняття договору страхування в ст. 979: «За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або Іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору».

Вважається, що вказані поняття мають недоліки, перш за все, в тій частині, коли страхування визначене в законодавстві як вид цивільно-правових відносив. Адже страхування — це ширше (комплексне) поняття, перш за все, вид господарської діяльності, в процесі якої дані правовідносини реалізуються безпосередньо. Адже на сучасному етапі страхування здійснюється на підприємницькій основі.

Форми і види страхування. Відповідно до ст. 5 Закову України «Про страхування» формами страхування є добровільне та обов'язкове страхування.

Страхові правовідносини між страховиками і страхувальниками можуть бути позадоговірними, тобто обов'язковими для сторін через закон і договірними, які виникають через волевиявлення суб'єктів господарювання щодо змісту договору страхування. Звідси на практиці розрізняють два види страхування: обов'язкове і добровільне.

Під обов'язковим страхуванням розуміється обов'язок внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не тільки конкретного страховика, але і інтереси держави. Іншими словами, обов'язкова форма страхування розповсюджується на пріоритетні об'єкти страхового захисту. Тому соціальне страхування, медичне страхування, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування засобів водного транспорту, страхування майна, переданого в концесію, і багато що інше підлягає обов'язковому страхуванню.

Добровільне страхування — це страхування, здійснюване на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог законодавства. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

У цьому Законі передбачений двадцять один вид добровільного страхування і даний перелік не є вичерпним.

Характеристику і класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Обов'язкове страхування, як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлено ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або з виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. В обов'язковому страхуванні відношення між страховиком і страхувальником виникають у відповідності із законом, а страхування здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, якими передбачений перелік об'єктів, які підлягають страхуванню, перелік страхових подій і винятки з них, максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми, рівень страхового забезпечення та інші істотні моменти. Принцип обов'язковості однаково розповсюджується і на страховика, і на страхувальника. Страховик повинен обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а страхувальник зобов'язаний прийняти до страхування відповідні об'єкти, не маючи права відмовити в цьому.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування має будь- який страховик, за наявності у нього відповідної ліцензії. Винятки становлять державні види обов'язкового страхування. Ці види, відповідно до чинного законодавства, проводить Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яка є правонаступником Держстраху. Державне обов'язкове страхування проводиться за рахунок коштів державного бюджету і розповсюджується, як правило, на державних службовців, робота яких в основному пов'язана з підвищеною небезпекою для їхнього життя і здоров'я. Дане положення стосується військовослужбовців і військовозобов'язаних, медичних і фармацевтичних працівників, суддів, працівників прокуратури та інших.

Зокрема, Верховний Суд України дослідив матеріали у справі громадянина «П»,який був працівником міліції і став інвалідом другої групи у зв'язку з хворобою, отриманою в результаті проходження служби в органах внутрішніх справ, про стягнення страхових виплат з «Оран- ти», які йому були нараховані, але несплачені, а також 25000 грн на відшкодування моральної шкоди. Суд, керуючись Законом України «Про міліцію»і постановою Кабінету Міністрів від29.06.91 р., визнав правомірними вимоги про виплату страхових платежів, а виплату моральної шкоди не задовольнив, оскільки «Оранта» не має права здійснювати виплати на відшкодування моральної шкоди.

Метою обов'язкового страхування є підвищення соціальної захищеності окремих категорій громадян, посилення стабільності в економіці завдяки раціональному використанню страхових фондів, розширення кола страховиків і помітне зниження на цьому фоні страхових платежів.

Стаття 7 Закону України «Про страхування» містить перелік видів страхування, які є обов'язковими, цей перелік є вичерпним і налічує близько 42 видів. Наприклад, у більшості європейських країн передбачається не більше 5-6 видів обов'язкового страхування. В основному більше половини з цих видів є державними, за своєю суттю вони належать до сторони відповідальності працедавця, проте здійснюються як види особистого страхування. Ті види страхування, які не увійшли до даного переліку, є добровільним страхуванням.

Більшість видів майнового та особистого страхування здійснюються на добровільній основі. Добровільне страхування є оптимальною формою виразу страхових інтересів. В цьому випадку у страховика є вибір страхувальника, а їхні відносини регулюються укладеним договором. Добровільне страхування спирається на волевиявлення сторін. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні і фізичні особи, які не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватися. На відміну від обов'язкового страхування добровільне завжди діє в рамках певного періоду часу, обумовленого договором. Саме у договорі чітко фіксується виникнення прав та обов'язків сторін і дата їх припинення. Це має виняткове значення, тому що страхове відшкодування (страхова сума), виплачується тільки тоді, коли страховий випадок відбувся в період страхування.

До видів загальнообов'язкового державного соціального страхування залежно від страхового випадку відносять: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, пов'язаними з похоронами; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про страхування»' введено обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. З 1 січня 2005 р. набув чинності Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. На відміну від попереднього порядку страхування цивільної відповідальності, новий закон передбачає декілька варіантів договору страхування. Згідно з діючим порядком поліс оформляється на автовласника і транспортний засіб одночасно. Якщо одна особа користується декількома наземними транспортними засобами, йому слід набувати відповідної кількості страховок.

Зокрема, в своєму рішенні від 16.08. 2006 року колегія Верховного Суду України, дослідивши матеріали у справі про стягнення страхової виплати з ВАТ «Страхової компанії «У» на користь особи «Н* у зв'язку з настанням страхового випадку, а саме виникненням дорожньо-транспортної події за участю застрахованого автомобіля особи «Н». визнала правомірним стягнення з ВАТ «Страхова компанія «У» страхового відшкодування на користь особи «Н» s судових витрат у сумі 1700 грн.

Суд відмінив рішення Хмельницького місцевого суду і постанову Апеляційного суду Хмельницької області. У своєму рішенні Верховний Суд України керувався ст.ст. 979 і 991 ЦК України і ст.ст. 8 і 26 Закону України «Про страхування». Суд, дослідивши договір добровільного страхування, який був укладений між особою «Н» і ВАТ «Страхова компанія «У» і дійшов висновку про те, що дорожньо-транспортна подія відбулася у момент дії договору страхування пошкодженого автомобіля. Обставин для відмови страхувальника виплатити страхове відшкодування судом не виявлено. Права і обов'язки у сторін виникають лише у разі обов'язкових виплат разових або періодичних страхових платежів, відразу ж після сплати першого з них.

У розряд перспективних видів страхування включається страхування фінансового ризику втрати права власності на нерухоме майно і землю (титульне страхування), яке надзвичайно розвинене за кордоном. В ліцензіях українських страховиків цей вид страхування називається «Страхування втрати майна в результаті втрати права власності».

Система недержавного пенсійного забезпечення є прикладом добровільного страхування і діє на підставі Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. Дана система ' складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на принципах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, окрім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних заощаджень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових стосовно загальнообов'язкового державного пенсійного забезпечення пенсійних виплат. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів і вкладниками цих фондів; страховими організаціями шляхом укладення договору страхування довічної пенсії; банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень.

Відмінними рисами обов'язкового страхування від добровільного є:

— обов'язкове страхування — встановлюється законом; має суцільний обхват об'єктів страхування; діє незалежно від надходження страхових платежів; розповсюджується автоматично; має безстроковий характер; характерне нормування страхового забезпечення;

добровільне страхування діє і черtp закон і на добровільних засадах; маг вибіркове охоплення; діє тільки при оплаті страхових платежів; обов'язкова добровільна участь у страхуванні; обмежено терміном страхування; страхове забезпечення залежить від бажання суб'єктів та умов договору.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Банківські операції та їх публічно-правові обмеження	\|	Контроль і нагляд у сфері фінансово- господарської діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.