Становлення біржової торгівлі в незалежній Україні

Відродження біржової торгівлі в незалежній Україні почалося в 90-х роках. Здійснення економічних реформ у країні призвело до порушення традиційних систем збуту продукції і забезпечення підприємств матеріально-технічними ресурсами. У біржах багато підприємств і економістів почали вбачати заміну планово-розподільчої системи. Внаслідок цього в країні почався "біржовий бум". У 1991 р. було зареєстровано понад 50 бірж. Однією з перших товарних бірж стала Київська універсальна біржа, де було акредитовано понад півтори тисячі брокерських контор, більша половина з яких брала участь у торгах двічі на тиждень.

Проте більшість бірж не відповідали світовим стандартам і були звичайними ринковими посередниками. Створювалися вони, як правило, з ініціативи підприємств, а також місцевих органів влади як альтернатива централізованій системі забезпечення. Засновники бірж намагалися з максимальною вигодою для себе використати переваги біржової торгівлі, тому всі біржі до виходу Закону "Про товарну біржу" реєструвались як комерційні організації. Використовуючи недосконале законодавство, багато засновників зуміли отримати для своїх бірж вагомі пільги, а для себе - необгрунтовані переваги. Деякі засновники обумовлювали в договорі право на фіксовані дивіденди в певному розмірі, право на відкриття великої кількості брокерських контор та ін. Ці численні контори, створені засновниками, не займались біржовими операціями, їх здавали, як правило, в оренду або продавали з хорошим прибутком.

Основна частка в асортименті більшості бірж припадала не на біржові товари, а на машини, устаткування, товари народного споживання та будівельні матеріали (рис. 3). Частка сільськогосподарської продукції була незначна і становила близько 6% [55].

У перші роки діяльності торгівля на біржах здійснювалась в основному спотовими контрактами з негайною поставкою проданого товару. Від продавця не вимагалась поставка товару на біржовий склад, тому що таких складів на той час на біржах не існувало. Покупець сам транспортував куплений товар зі складу продавця. З огляду на високий рівень інфляції і фінансові проблеми більшість продавців встановлювала стовідсоткову попередню оплату.

Рис. 3. Структура біржового обігу в Україні у 1991 р., %

Угоди укладалися в торговому залі біржі у процесі торгівлі, після чого брокери двох сторін оформляли угоду та інші необхідні документи і реєстрували її у маклера. У зв'язку зі специфічною фінансовою ситуацією та гострим товародефіцитом широкого розвитку на біржах набула бартерна торгівля. Ці угоди були дуже вигідні для біржових брокерів, через те що клієнти в заявці вказували не цінові ліміти для купівлі і продажу, а лише співвідношення обміну. Використовуючи цю ситуацію, брокери часто отримували величезні прибутки.

Поруч з товарними біржами широко організовуються біржі універсальні, товарно-сировинні, нерухомості, товарно-фондові та інші, внаслідок чого на кінець 1992 р. в країні налічувалося 65 бірж.

Біржа перестає бути тільки символом ринкової економіки і набуває тих специфічних функцій, які вона традиційно виконує в країнах з ринковою економікою і на світових товарних ринках. Тепер торгівля на товарних біржах організовується не за всіма представленими товарами, а виключно біржовими. Вся інша продукція проходить через позабіржовий оптовий ринок.

Окрім того, з введенням в дію 28 лютого 1992 р. Закону "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" податок на прибуток від посередницької діяльності, а саме: від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торгівельної діяльності, було встановлено у межах 75%. Тільки з прийняттям Закону України "Про оподаткування доходів підприємств" від 28 грудня 1994 р. створюється законодавча основа для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45%.

Створення сприятливої законодавчої бази, певні успіхи в здійсненні ринкових реформ різко активізували біржову діяльність в Україні. Так, якщо, за даними Міністерства статистики, в 1995 р. в країні працювало 88 бірж, з яких 67 належали до ринку торгівлі промисловими товарами, 14 фондових і товарно-фондових і 7 бірж нерухомого майна, то в 1999 р. кількість бірж збільшилася до 365. За поточний період було створено нові валютні біржі, які відіграли важливу роль у стабілізації вітчизняної грошової одиниці.

Засновниками більшості бірж є організації з недержавною формою власності, частка яких різко збільшилася за останні п'ять років і становить 87%.

Незважаючи на велику кількість бірж, що існують в країні, показники їх діяльності дещо поліпшились. Середній розмір статутного фонду однієї біржі в 1995 р. становив $3500, а в 1999 р.

- $6095.; кількість торгів, проведених однією біржею, відповідно в 1995 р. - 14, а в 1999 р. - 68; середній розмір однієї угоди в 1995 р. -$340, а в 1999р.-$1053.

Збільшився середній розмір статутного фонду біржі, регулярніше почали здійснюватися торги і помітно збільшився обсяг угод, укладених на біржах.

На біржах України в 1999 р. було укладено 117 844 угоди на суму 6749,7 млн. грн., у тому числі 1146 форвардних на суму 12,9 млн. грн., тоді як у 1995 р. було укладено 73,7 тис. угод, а загальний біржовий оборот становив понад 557 млн. грн. (табл. 5).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Біржова торгівля в Радянській Україні	\|	Кількість і напрямок спеціалізації бірж в Україні у 1999 р.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.