Роль Спільного комітету з прав людини у моніторингу інституційних та конституційних механізмів захисту прав людини у країні
«Комітет був націлений на постійне залучення парламенту до моніторингу інституційних механізмів захисту та дотримання прав людини. Наприклад, він розглянув, з подальшими доповідями у парламенті, справу щодо Комісії з прав людини та членів Комісії з прав дитини, необхідність забезпечення незалежності комісії з прав людини від уряду та її підзвітності парламенту, а також постійно відстежував роботу цих важливих національних інститутів прав людини. Він постійно забезпечував пильний контроль дії та виконання Закону про права людини (ЗПЛ), звітування про аналіз виконання закону про права людини урядом, а також відстоював намір парламенту, який прийняв ЗПЛ, поширити його норми на приватні компанії, що надають державні послуги, незважаючи на здійснене через суд позбавлення цього наміру його початкової ефективності. Це постійне прагнення залучати парламент до дебатів щодо тих інституційних механізмів, які найкращим чином забезпечуватимуть права людини, проявлялося і у роботі Комітету у напрямку дискусій про існування Білля про права у Великобратинії. В усій цій роботі центральною темою звітів Спільного комітету з прав людини було прагнення помістити парламент у саму серцевину таких інституційних схем, а також дослідити практичні шляхи підвищення ролі парламенту у царині захисту прав людини».
Мюрей Хант, Юридичний радник Спільного Комітету з прав людини, Наслідки Закону про права людини для законодавців: скорочення демократії або новий голос парламенту? ([2010] EHRLR, Special Human Rights Act Issue).