Вчені виділяють наступні основні методичні підходи до визначення ризику:
інженерний – спирається на розрахунки частоти проявлення небезпек, ймовірний аналіз безпеки та побудові «дерева» небезпек;
модельний – базується на моделюванні впливу небезпек на людину і на групи людей;
експертний – ймовірність небезпек визначається спеціалістами – експертами;
соціологічний– базується на опитуванні населення;
статистичний– грунтується на статистичних даних прояву небезпек і відноситься до найбільш розповсюдженого.
За статистичним методом ризик обчислюється за формулою:
,
де R – ризик за певний період часу; п – кількість фактичних проявів небезпеки за цей період (травм, аварій, катастроф, загибелі); N – теоретична можлива кількість небезпек для даного виду діяльності чи на об’єкті;
комбінований– базується на використанні декількох методів.
Кожний з методів оцінки рівня ризику має свої переваги і недоліки, що обумовлює умови і можливості його застосування у практиці.