• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інженерний метод визначення ризику

Інженерний метод визначення ризику спирається на статистику, розрахунки частоти прояву небезпек, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову "дерев" небезпек. Приклад використання статистичного методу визначення ризику - розрахунок показників частоти та важкості виникнення нещасних випадків. У процесі визначення індивідуального ризику виникнення небезпечних подій використовують положення теорії ймовірності.

Величину ризику або частоту проявів небезпеки визначають відношенням кількості несприятливих випадків m виникнення небезпечної події А до загальної кількості можливих випадків n:

20 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

R = P(A) = m/n, (1)

де Р(А) - ймовірність виникнення події А.

Ця формула дає змогу розрахувати величину загального та групового ризику. У разі оцінки загального ризику п визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику - максимальну кількість подій у певній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу становлять також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності і т. д.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику травматизму внаслідок ДТП, у тому числі зі смертельними наслідками в Україні. Так, за даними Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України за 10 місяців 2003 р. в 30 314 ДТП загинуло 5192 і поранено більше 34 000 осіб. Потрапити у ДТП міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто п =50x10⁶. Відтак числове значення загального ризику смертельних випадків у ДТП за цей період 2003 р. становитиме:

R = 5192 / 50х10^б = 103,84x10 ^-б.

Числове значення загального ризику випадків поранення у ДТП за період 2003р. становитиме:

R = 34000 / 50х10⁶ = 680хІ0^-6.

З розглянутого прикладу робимо висновок, що із кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, у ДТП загинуло за 10 місяців 2003 р. приблизно 104 людини, а отримали травми 680. За добу на дорогах України гине 16 і отримує поранення 104 людини, причому у 80% всіх ДТП відповідальними за нещасні випадки є водії автотранспорту, через них у 2003 р. загинуло 3 200 людей.

Ризик (імовірність) одночасного виникнення декількох небезпечних подій А₁, А₂, ... , А_n визначається як суму ймовірностей виникнення кожної з цих: подій

Р(А₁ і А₂ і ... і А_n) = Р(А₁)Р(А₂)...Р(А_n) (1.2)

Ризик виникнення декількох несумісних небезпечних подій А₁, А₂, ... , А_n визначають як суму ймовірностей виникнення кожної з цих подій:

Р(А₁ або А₂ або ... або А_n) = P(А₁)+P(A₂)+ ... +Р(А_n) (1.3)

або

Розглянемо послідовність або порядок визначення технічного ризику. У процесі визначення ризику виділяють три етапи: попередній аналіз аварій (фаза 1), визначення послідовності виникнення негативних подій (фаза 2) та аналіз можливих наслідків (фаза 3).

Попередній аналіз аварій (фаза 1)

Мета цієї фази дослідження ризику - визначення системи та виявлення можливості аварій. Після виявлення аварій їх класифікують відповідно до характеру їхніх наслідків. Типова класифікаційна шкала має вигляд:

Клас 1 - безпечні. До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які не призводять до істотних порушень системи загалом, людських жертв та пошкодження обладнання.

1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 21

Клас 2 - граничні. До цього класу належать помилки персоналу, недоробки у проекті та порушення в роботі окремих вузлів, які хоч і призводять до істотних порушень у роботі системи загалом, однак піддаються виправленню без людських жертв і завдання суттєвих збитків обладнанню.

Клас 3 - критичні. До цього класу належать помилки персонал}/, недоробки у проекті або порушення у роботі окремих вузлів, які порушують роботу системи загалом, призводять до пошкодження обладнання або до таких аварій, що потребують негайних дій для врятування людей та обладнання.

Клас 4 - катастрофічні. До цього класу належать такі помилки персоналу, недоробки у проекті або порушення роботи окремих вузлів, які суттєво порушують роботу системи загалом, що спричинюють до руйнування обладнання, травм персоналу та навіть людських жертв.

Загалом перша фаза дослідження ризику - це перша спроба визначення стану технічних засобів системи і подій, які можуть призвести до аварій системи ще на стадії ескізного проектування.

Визначення послідовності виникнення негативних подій (фаза 2)

Методика визначення послідовності виникнення негативних подій (дерева подій або дерева помилок чи відмов) забезпечує встановлення ланцюга збоїв і відмов обладнання та помилок оператора. Використання дерева помилок дає змогу визначити такі показники, як коефіцієнт неготовності та ймовірності відмови технічних систем, які отримують шляхом спеціальних випробувань або узагальнення досвіду експлуатації. Дерево подій будують на підставі прямих та зворотних логічних міркувань, тобто індуктивним і дедуктивним методом.

Аналіз можливих наслідків (фаза 3)

На цьому етапі визначення ризику оцінюють шкоду, завдану шкідливими та небезпечними чинниками, майнові збитки та шкоду здоров'ю людини., дають загальну оцінку використаної технології.

Читайте також:

1. A) Оцінка захисних споруд за ємністю – визначення коефіцієнта Квм.
2. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
3. CMM. Визначення моделі зрілості.
4. D) методу мозкового штурму.
5. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
6. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
7. I визначення впливу окремих факторів
8. I Метод Шеннона-Фано
9. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
10. I. Метод єдиної подібності.
11. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
12. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.

Переглядів: 1362