З правом та законом щільно пов’язане таке юридичне явище як законність. Тому, закінчуючи вивчення курсу теорії держави і права, ми розглядаємо такі взаємопов’язані фундаментальні категорії юридичної науки і практики, як законність, правопорядок і дисципліна.
Законність, з одного боку, є своєрідним правовим засобом державної влади та народу щодо встановлення і підтримання правопорядку, а з іншого – серцевиною, основою дисципліни, яка, у свою чергу, становить одну з форм проявів правопорядку у країні. Законність виражає загальний принцип ставлення суспільства до права в цілому. У зв’язку із цим, її зміст необхідно розглядати у трьох аспектах:
а) як “правовий” характер суспільного життя;
б) з позиції вимоги загальної поваги до закону і обов’язків його виконання всіма без винятку;
в) з погляду вимог реального захисту і забезпечення прав, інтересів громадян і охорони правопорядку в цілому від будь-якого свавілля.
Аналізуючи зміст законності, слід врахувати, що у правовій дійсності вона виявляється в трьох аспектах, також і як:
- принцип функціонування правової системи суспільства;
- метод здійснення державної влади;
- режим суспільно-політичного життя.
Для усвідомлення сутності законності як невід’ємного елемента демократії необхідно вивчити її основоположні принципи та відповідні гарантії. У монографічній літературі наводиться різна кількість принципів законності. При цьому всі автори виділяють верховенство закону, єдність, доцільність і реальність законності.
Правопорядок – це державно-правове явище, пов’язане з державною владою, оскільки саме влада встановлює та забезпечує правопорядок, охороняє та захищає його від порушень. Без правопорядку неможлива реалізація державних завдань, здійснення сутності, форм і функцій влади. Що ж до правопорядку і громадського порядку, то необхідно виходити з того, що вони характеризують стан впорядкованості суспільних відносин, урегульованих відповідними соціальними нормами.
При вивченні теми, необхідно виконати наступні завдання письмово в зошитах із самопідготовки.