• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Клінічні прояви ХГД.

Основні клінічні синдроми (больовий, диспептичний, неспецифічної інтоксикації) залежать від фази захворювання і секреторної функції шлунку. Серед клінічних проявів превалюють симптоми ураження ДПК (основний клінічний варіант ХГД – виразкоподібний).

Анамнез: початок захворювання – поступовий, перебіг – хвилеподібний із загостреннями; зв'язок захворювання з інфікуванням НР, аліментарними порушеннями, перенесенимиінфекційними захворюваннями, тривалим прийомом лікарських засобів, харчовою алергією.

У значної кількості дітей визначається несприятливий сімейний анамнез із гастроентерологічних захворювань. Враховують наявність факторів ризику розвитку ХГД та спадкової схильності (при ХГД – 35-40%).

Скарги:

1) При гіперацидному (нормоацидному) ГД: болі в животі натщесерце або за 1-1,5 години

після їжі переважно в епігастральній, пілородуоденальній областях; печія, відрижка

повітрям, кислим, нудота, запори. Частіше переважає больовий синдром.

2) При гіпоацидному ГД: ранні болі в животі відразу після їжі, важкість в епігастральній

області, знижений апетит, нудота, відрижка їжею, повітрям, схильність до поносів (нестійкий стілець), метеоризм. Значно переважають скарги, пов'язані з диспепсією та астенією.

Об`єктивне дослідження:

1) При гіперацидному (нормоацидному) ХГД – болючість при пальпації в

пілородуоденальній області, епігастрії, позитивний симптом Менделя синдром хронічної

інтоксикації: слабкість, підвищена стомлюваність, вегетативні порушення.

2) При гіпоацидному ХГД – астенічна статура, знижене харчування, болючість при пальпації у верхній і середній третині епігастральної області, симптоми хронічної інтоксикації.

Клінічні симптоми подібні до проявів виразкової хвороби, але відсутня чітка періодичність больового синдрому, нечастий нічний біль. Найчастіше одночасно має місце симптоматика супутньої патології (гепатобіліарна система, кишечник, підшлункова залоза).

Найбільш характерно:

- болі в животі – ниючі, тривалі, виникають вранці натщесерце та через 1,5-2 години після їжі;

- часто (до 40%) має місце гострий, нападоподібний, але нетривалий характер болю, що локалізується в епігастрії (98-100%), в правому підребер’ї (60%), навколо пупка(45%). Біль посилюється після їжі та фізичного навантаження. При ерозивному ХГД поєднуються голодні, нічні та пізні болі;

- диспептичні прояви: часто відрижка, тривала нудота, відчуття гіркоти у роті,

метеоризм, запори чи нестійкий стул;

- синдром неспецифічної інтоксикації: емоціональна лабільність, частий головний

біль, дратливість, слабкість;

Об`єктивне дослідження пальпаторно: розлита болючість в епігастрії, пілородуоденальній зоні; при ерозіях – можливе локальне напруження м’язів;

- сезонність загострень 35-40%.

Лабораторно - інструментальнІ КРИТЕРІЇ:

Інструментальна діагностика: при ендоскопічному дослідженні виділяють різні варіанти ГД: поверхневий (катаральний, еритематозний), змішаний, субатрофічний, нодулярний

(гіпертрофічний і гіперпластичний), ерозивний, геморагічний. Визначають поширеність,

активність запально-деструктивних змін СОШ і ДПК, моторні порушення (дуодено-

гастральний рефлюкс, дуоденостаз, недостатність передворотаря та ін.).

При інтрагастральній рН-метрії (або фракційному шлунковому зондуванні) визначають: секретоутворення шлунку (підвищене, нормальне, знижене); кислотоутворення (гіперацидність, нормоациність, гіпоацидність); злужуючу функцію (нормальна, знижена).

Біоптати СОШ і ДПК, взяті при ендоскопічному обстеженні, досліджують гістологічно (веріфікація ГД), визначають активність процесу, залученість залозистого апарату, розвиток, поширеність та зворотність атрофії, наявність метаплазії, інфікування НР та ін., а також для експрес-методів визначення НР.

При рентгенологічному дослідженні виявляють ознаки запалення і моторні порушення шлунку і ДПК.

При УЗД виявляють супутню патологію жовчовивідних шляхів, підшлункової залози,

печінки.

ВИРАЗКОВА ХВОРОБА (ВХ) – хронічне рецидивируюче захворювання, що характеризується формуванням виразкового дефекту в шлунку і (або) ДПК на тлі запальних змін слизової оболонки шлунку (СОШ) і ДПК, схильне до прогресування, із залученням у патологічнийпроцес інших органів і систем, розвитком ускладнень, що загрожують життю хворого.

Захворювання поліетіологічне, генетично детерміноване.

Патофізіологічне формування ВХ обумовлене порушеннями рівноваги між факторами

"агресії" та факторами "захисту" гастродуоденальної СО, завжди з перевагою агресивних

компонентів (агресивна дія кислотно-пептичного, рефлюксного, інфекційного й інших

ульцерогенних факторів при зниженні резистентності СОШ і ДПК у результаті запалення,

метаплазії, атрофії, частіше обумовлених контамінацією НР).

У структурі патології органів травлення на долю виразкової хвороби приходиться 1,7-16 %. Розповсюдженість ВХ серед дитячого населення України складає 0,4-4,3 %.

Пік захворюваності припадає на 9-11 років у дівчат і на 12-14 років - у хлопчиків.

Спадкова схильність при виразковій хворобі має місце у 45-75 % хворих. У переважній

більшості випадків у дітей зустрічається ВХ ДПК – 82-87 %, ВХШ – 11-13 %, сполучена

форма – ВХШ і ДПК – 4-6 %. При загостренні ВХ звичайно виявляється рецидивуюча

виразка (гостра ерозія), найчастіше асоційована з Helicobacter Pylori (НР+ ВХШ – 68-70 %

випадків, НР+ ВХ ДПК – 88-98 % випадків).

Класифікація виразкової хвороби представлена в табл. 2.

Таблиця 2. Класифікація виразкової хвороби(за Барановим О.О. і співавт (1996).

Обов'язково визначати зв'язок з хелікобактерної інфекцією та характер супутнього гастродуоденіту (обов’язковий супутній діагноз !).

Читайте також:

1. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
2. Буттєві прояви особистості
3. Вибухова сила – це здатність людини проявити свої максимальні силові можливості за найкоротший час.
4. Деякі прояви макроекономічної цілісності
5. ЗАГАЛЬНОКЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ
6. Зовнішні прояви роботи серця
7. ІІ. Параклінічні
8. Індивідуальні та психологічні властивості індивіда і прояви поведінки.
9. Клінічні варіанти перебігу міліарного туберкульозу
10. Клінічні вимоги до вивчення особливостей ефективного використання лікарських засобів
11. КЛІНІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ.
12. Клінічні диференціальні ознаки хвороби Крона і НВК

Переглядів: 428