Українська філософія XIX віку

У XIX віці відбувається процес розвитку духовної культури в Україні. Потрібно зазначити, що філософія не отримує бурхливого розвитку, більш того вона розвивається в рамках академічної філософії, на кафедрах академічних і духовних закладів. Філософствування того часу знаходилося під контролем православної церкви, яка проводила таку ж реакційну політику, як і царський уряд.

У 1817 р. Припиняє своє існування Києво-Могилянська академія, в приміщенні якої відкривається Київська духовна академія. Але, незважаючи на втрати, філософія пробиває собі дорогу. У 1805 р. відкривається Харківський університет, утворюється Волинський ліцей, в 1820 р. – Ніжинський ліцей. У 1834 р. утворюється Київський університет святого Володимира. У вищеперелічених учбових закладах розповсюджуються ідеї західноєвропейської філософії, насамперед вчення Канта, Фіхте, Шелінга. Ідеї Канта розповсюджував П.І. Лодій, професор Львівського, Краковського і Петербургського університетів. Звертаючись до німецького мислителя, він розвивав сенсуалістичні погляди на проблему пізнання, критикував його суб’єктивний ідеалізм, агностицизм, обгрунтовуючи єдність чуттєвого і раціонального, емпіричного і логічного. Світ існує сам по собі, поза нашим розумом. Предмети зовнішнього світу, впливаючи на органи почуттів, сприяють виникненню знань. П.І. Лодій підкреслював, що за допомогою мислення людина може пізнати світ, відкривати властивості речей, закони розвитку природи.

Значним центром поширення нових течій західноєвропейської філософії став Харківський університет. Його перший ректор І.С. Рижський працював в галузі логіки і лінгвістики, публікує перекази трудів Дідро, Гольбаха, Монтеськье і інших французьких мислителів. І. Рижський в онтології і гносеології відстоював первинність матеріального світу по відношенню до людської свідомості, виступав проти природжених ідей. Він висловлював цілий ряд думок про виникнення і розвиток мови, її залежності від рівня розвитку науки, літератури, філософії, від специфічних особливостей кожного народу.

У Харківському університеті працював філософ, професор І. Шад, якого рекомендували Шиллер, Гете, Фіхте. Філософія Канта привабила Шада ідеєю свободи і людського достоїнства. У поглядах І. Шада на природу переважає пантеїстична тенденція. Людина, по І. Шаду, в своєму розвитку проходить три етапи: тваринний, юридичний і моральний. Переходи від одного етапу до іншого відбуваються завдяки соціальному середовищу. І. Шад виводив походження держави і права з мислення людини, її розуму. Вищий закон суспільства – закон абсолютної свободи, суть якого полягає в тому, що володіння свободою означає панування над собою. Стан нерівності, рабства можна ліквідувати шляхом пропаганди правових ідей, самоудосконалення людини.

Гегел’янство в Україні було представлене професорами Київського університету О. Новицьким (1806-1864) і С. Гогоцьким (1813-1889). О. Новицький визнає, що призначення філософії складається в розкритті свідомого мислення. Він представляє філософію такою, яка має значення тоді, коли користь направлена на досягнення вищих духовних цінностей. Він ставив питання про співвідношення віри і знання, філософії і релігій. У розвитку філософії О. Новицький виділяв три фази: на першій – філософія розвивається в межах релігії; на другій – філософія відділяється від релігії; на третій- філософія повертається до релігії, прагне пізнати розумом те, що релігія визнає серцем. Вчення О. Новицького про предмет і задачі філософії знайшло відображення в діяльності представників Київської академічної філософії С. Гогоцького і П. Юркевича. Історія філософії, стверджує С. Гогоцький, дає значно більше, ніж історія людського життя. С. Гогоцький надавав велике значення методам дослідження історико-філософського процесу: індивідуальний і дедуктивний (аналіз і синтез). У теорії пізнання він виділяє три основних етапи пізнавальної діяльності: чуттєва свідомість, діяльність представлення і мислення. Істина – це гармонія мислення і буття, її критерієм є узгодженість внутрішнього життя, яке натхненне релігією.

Видатним українським філософом минулого віку є П.Д. Юркевич (1827-1874), автор своєрідної концепції “філософії серця”. Народився на Полтавщині в сім’ї священика, вчився в Полтавській семінарії, потім в Київській духовній академії.

Філософія Юркевича багатогранна, він розглядає проблеми історії філософії, філософської антропології, гносеології, етики, філософії, релігії. Центральною проблемою є проблема людини. “Філософія серця” Юркевича є цілісною філософсько-антропологічною концепцією, в якій пропонується оригінальний погляд на людину; як відмічає Юркевич, – серце – це носій всіх тілесних сил людини, центр душевного і духовного життя; центр морального життя людини.

Для розуміння суті “філософії серця” Юркевич робить два принципово важливих висновки: 1) “серце” може розуміти, знаходячи такий душевний стан, який недоступний абстрактному знанню, розуму; 2) поняття і абстрактне знання розуму розкривається не в голові людини, а в “серці”.

З 1861 р. Юркевич очолює кафедру філософії в Московському університеті. Його вчення вплинуло великий чином на становлення філософії В.С. Соловьова і історика В. Ключевського, інших російських мислителів кінця XIX-початку XX віку. Юркевич своєю філософсько – антропологічною концепцією завершив ту роботу, яка була почата до ще до нього представниками української філософської думки минулого.

В українській класичній філософії XIX віку представлені і інші підходи філософського розуміння дійсності. Тут і позитивізм В.В. Лесевича, персоналізм О. Козлова і О. Гілярова, неокантіанство О. Челпанова, монодуалізм М. Грота і психологізм В. Зеньковського, релігійна філософія П. Ліницького.

Таким чином, філософська думка України XIX віку включає багатогранний спектр теорій, течій, ідей, поглядів, які ставлять духовний розвиток української нації нарівні з вищими досягненнями світової філософської думки. Як закономірне явище в історії філософської думки філософська культура України XIX віку відкрила великі можливості для розвитку суспільних ідей, демократії, науки, літератури, мистецтва, духовності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Філософія Григорія Сковороди	\|	Філософська думка в Україні XX віку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.