• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ліквідність, платоспроможність, фінансова стійкість та ділова активність: показники, що їх характеризують та методика їх розрахунку

Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати кошти для оплати своїх зобов’язань.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи вистачить у підприємства грошей для погашення його зобов’язань, слід передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та цільовими фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона „стійкою” (нд, борг постачальнику, з яким існують довготривалі зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, строк погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних активів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й цілком виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється як за поточний, так і на прогнозований період.

Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов’язаннями з використання платіжного календаря.

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства слід доповнювати оцінкою його фінансової стійкості.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні активів, згрупованих за рівнем їхнього ліквідності із зобов’язаннями, згрупованими за строками їхнього погашення. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) — до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

- швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська забор-
гованість та інші оборотні активи. Підсумок цієї групи одержується відніманням від підсумку розділу ІІ активу величини найбільш ліквідних і повільно реалізовуваних активів. Також бажано, використовуючи дані бухгалтерського обліку, відрахувати витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, та розрахунки з робітниками за одержаними ними позиками.

- повільно реалізовувані активи (А3) — статті розділу ІІ ак­тиву «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвестиції» з розділу І активу балансу. Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (не включення) до цієї групи суми витрат майбутніх періодів (розділ ІІІ активу). Сума витрат майбутніх періодів може бути включена до цієї групи у випадку, якщо термін її погашення не перевищує 12 календарних місяців;

- важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

- найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»), а також «Поточні зобов’язання за розрахунками»;

- короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан­нями;

- довгострокові пасиви (П3) — довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ пасиву), а також розділ ІІ пасиву «Забезпечення наступ­них витрат і платежів»;

- постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх періодів». Для збереження балансу активу й пасиву підсумок цієї групи зменшується на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу ІІ активу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1П1

А2П2

А3П3

А4 <П4

Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки ліквідності

Коефіцієнт покриття або коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань.

Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах від 0,2 до 0,35.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються в разі потреби поглиблення аналізу для відображення впливу окремих статей поточних активів.

Зниження значення ліквідності найчастіше говорить про загальне погіршення ситуації з забезпеченістю оборотними коштами і про необхідність серйозних заходів для керування ними.

Динаміка показників ліквідності говорить про незначне зниження загальної ліквідності при різкому падінні коефіцієнта швидкої ліквідності. Це свідчить про ріст низько ліквідних елементів (запасів) у структурі поточних активів. Усе це говорить про ріст ризикованості діяльності компанії з погляду неповернення боргів і зниження реального рівня платоспроможності. Крім того, необхідно проаналізувати ступінь ліквідності дебіторської заборгованості і запасів, щоб одержати більш реальну картину.

Збільшення власних оборотних коштів може говорити про ріст ліквідності компанії.

Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки платоспроможності

Оцінка фінансової стійкості підприємства.

Нині, за умов нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства, особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Деталізований аналіз в динаміці фінансової стійкості і стабільності підприємств за сукупністю перелічених показників уможливить усебічну оцінку стану і тенденцій зміни фінансової стійкості підприємства будь-якої сфери діяльності, форми власності та визначення наявних потенційних можливостей (резервів) підвищення фінансової стійкості та стабільності.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки фінансової стійкості та стабільності підприємства

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності) (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує частку власних коштів (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійким, стабільним і більш незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Вважають, що в підприємства з високою часткою власного капіталу кредитори швидше вкладають кошти, оскільки вони мають можливість погасити борги за рахунок власних коштів. Практика свідчить, що загальна сума заборгованості не повин­на перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) мають бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Отже, критичне значення коефіцієнта автономії має становити 0,5

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії, є коефіцієнт фінансової залежності. Добуток цих коефіцієнтів дорівнює 1.

Зростання цього показника у динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці (100 %), то це свідчить про те, що власники підприємства повністю його фінансують, а якщо перевищує одиницю, то навпаки. Так, якщо значення коефіцієнта 1,40, це озна­чає, що при вкладенні в активи підприємства 1,40 грн., позиченими є 40 коп.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Для забезпечення гнучкості у використанні власних коштів підприємства необхідно, щоб коефіцієнт маневреності за своїм значенням був досить високим.

Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності потрібно цей показник по конкретному підприємству порів­няти із середнім його значенням по галузі або в суб’єктів господарювання — конкурентів.

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності і форми власності має бути оцінка його прибутковості. Для цієї мети доцільно використовувати показники, відображені в таблиці.

Обов’язковою і важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства. Таку оцінку доцільно здійснювати за показниками, відображеними в таблиці.

Аналіз показників прибутковості та рентабельності в динаміці дасть змогу визначити тенденцію розвитку підприємства та визначити конкретні резерви її підвищення.

Класифікація та порядок розрахунку показників прибутковості підприємства

Класифікація та порядок розрахунку показників оцінки рентабельності підприємства

Нормативні значення основних оцінних показників фінансового стану підприємства

Читайте також:

1. Агрегативна стійкість і коагуляція колоїдних розчинів
2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
3. Агрегативна стійкість.
4. Алгоритм маркетингового розрахунку цін.
5. Алгоритм розрахунку апаратів псевдозрідженого шару.
6. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
7. Алгоритм розрахунку та підбору технологічного обладнання
8. Алгоритм розрахунку температури поверхні чипу ІМС процесора
9. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
10. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
11. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
12. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади

Переглядів: 4114