• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Трудові ресурси як соціально-економічна категорія

У вітчизняній економічній літературі, статистичному об­ліку, державному регулюванні економіки для означення людських ресурсів використовується термін трудові ресур­си, що виник в перші роки радянської влади для потреб Централізованого управління. У Радянському Союзі окрім права на працю законодавчо був закріплений обов'язок кож­ного працездатного громадянина працювати "на загальну користь". Працездатні люди, що не працювали більше З місяців, вважалися такими, що ведуть "паразитичний спосіб життя", і переслідувалися не лише за адміністративним, а і за кримінальним законодавством. В таких умовах суворий ста­тистичний облік працездатного населення, тобто трудових ресурсів (разом з ресурсами природними, фінансовими і ма­теріальними) був життєво необхідним для централізованого планування адміністративно-командної економіки.

Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знан­нями здатна працювати в народному господарстві.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси вклю­чають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в еко­номіці, країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати. Тобто це поняття спеціально створене та ідеаль­но підходить для радянської ідеології поголовної примусо­вої зайнятості, проте, як уже зазначалося, продовжує викори­стовуватися і в наш час.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, по­трібно уяснити поняття "працездатне населення", "праце­здатний вік", "працюючі підлітки", "працюючі пенсіонери".

Працездатний вік — поняття узагальнене, а тому дещо умовне. Воно визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається для жінок 16 — 54 роки, для чоловіків — 16 — 59 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяль­ності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претен­дувати на соціальну допомогу по старості. Для деяких видів трудової діяльності, що пов'язані з роботою у несприятливих умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет), пен­сійний вік настає раніше на 5—10 років, а інколи і більше. Такі люди звуться пільговими пенсіонерами. Найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі тру­дових ресурсів.

Слід зазначити, що в багатьох розвинених країнах зако­нодавчо встановлена верхня межа працездатного віку на 5—10 років вища, ніж в Україні, але і середня тривалість життя там значно перевищує аналогічні показники нашої країни. Загальною світовою практикою є нижча межа пенсій­ного віку для жінок, хоча всюди середня тривалість життя чоловіків значно менша, ніж жінок.

Все сказане стосується працездатних, тобто людей, фізич­но і психічно досить здорових для того, щоб працювати. На жаль, в кожному суспільстві є значний прошарок людей, не досить здорових для цього. Тобто є люди непрацездатні, хоча їхній вік працездатний. Такі люди одержують статус інвалідів першої або другої групи, що дає їм право на отримання пенсії незалежно від віку. Кількість і частка інвалідів серед насе­лення країни складається під впливом комплексу умов, від яких залежить здоров'я. Величезне значення мають екологічна ситуація, рівень матеріального добробуту (якість харчуван­ня, витрата життєвих сил на роботі), доступність і якість ме­дичного обслуговування, безпечність умов праці тощо. Не потрібно бути експертом, щоб констатувати значне погіршен­ня всіх цих умов для абсолютної більшості населення Украї­ни в останнє десятиріччя. Відповідно і кількість пенсіонерів за інвалідністю зросла з 1352 тис. осіб на початок 1986 р. до 1978 тис. осіб на початок 1999 p., тобто на 46%'.

Слід сказати, що одним з принципів цивілізованого гуман­ного суспільства є створення умов для трудової самореалізації інвалідів. Наша держава зобов'язує роботодавців до 5% робочих місць виділяти для осіб з обмеженою конкурентоздатністю на ринку праці (в тому числі інвалідів), однак на практи­ці проблеми працевлаштування інвалідів вирішуються дуже важко, в результаті чого інваліди складають значну частку економічно неактивного населення. Майбутня динаміка чи­сельності непрацюючих інвалідів передусім залежить від по­кращання життя (і, відповідно, здоров'я) людей, а також від пристосування технології виробництва до працівника. Тенден­цією економічно розвинених країн є зменшення частки не­працюючих інвалідів серед населення працездатного віку.

Разом з тим серед людей непрацездатного віку є чимала частка працездатних і бажаючих працювати. Працівників, молодших працездатного віку, звичайно називають працюю­чими підлітками, а старших — працюючими пенсіонерами.

Історичний досвід переконливо доводить, що кількість праців­ників цих категорій обернено пропорційна рівню добробуту населення. У підлітків і пенсіонерів нижчі вимоги і до змісту праці, й до рівня її оплати, тому вони нерідко знаходять місце роботи навіть в умовах високого безробіття і беруть на свої плечі обов'язок утримання інших (часто працездат­них, але безробітних) членів сім'ї. Тому в наш час зростає і кількість, і частка працюючих підлітків та пенсіонерів. Од­нак заради справедливості потрібно сказати, що додатковий заробіток є далеко не єдиною причиною трудової активності, особливо пенсіонерів. Певне значення має також бажаний і звичний ("молодий") спосіб життя, бажання бути в колек­тиві, почуватися потрібним тощо. Як висновок зазначимо, що праця підлітків і пенсіонерів може приносити користь і їм самим, і економіці в цілому. Проте з урахуванням особливо­стей віку ця праця повинна бути організована (передусім державою) так, щоб не завдавати шкоди їхньому здоров'ю і не заважати здобути відповідний рівень освіти молоді.

Таким чином, ми підійшли до кількісного визначення поняття "трудові ресурси". Вони складаються з населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів та пільго­вих пенсіонерів, і працюючих в економіці країни осіб мо­лодших* та старших працездатного віку.

Як бачимо, в економічній літературі використовуються різні поняття для означення людських ресурсів. В табл. 1.2 наведені кількісні характеристики цих показників та їхніх складових. Важливо чітко уяснити їх смислове навантаження та межі використання. Поняття "трудові ресурси" ширше, ніж поняття "економічно активне населення", оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що стаціонар­но навчаються. Реально за поняттям "трудові ресурси" стоїть кількість населення, яке можна примусити працювати, тобто яке фізично здатне працювати. Поняття ж "економічно ак­тивне населення" — це та реальна частина трудових ресурсів, що добровільно працює або хоче працювати. Оскільки Украї­на обрала курс на побудову вільного демократичного суспіль­ства, і в її Конституції проголошена заборона примусової праці, поняття "трудові ресурси" поступово втрачає своє економіч­не значення. Адже ресурсами можна називати лише реальні джерела задоволення потреби (в даному випадку — потре­би в робочій силі). Тому нелогічно називати трудовими ресурсами ту частину населення, яку можна залучити до

Таблиця 1.2. Чисельність і структура різних показників люд­ських ресурсів України

праці лише насильно. Реальними ж людськими ресурсами для праці (і це визнано на міжнародному рівні) є економіч­но активне або трудоактивне населення. Однак і поняття "тру­дові ресурси" має право на існування, оскільки показує мак­симально можливу (за екстремальних умов) кількість трудоактивного населення.

Читайте також:

1. I. Природні ресурси Землі.
2. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
3. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
4. А категорія
5. А. КАТЕГОРІЯ СУБСТАНЦІЇ.
6. Аеромедичні ресурси (Медична евакуація)
7. Аналіз вимог та динаміки попиту на міжнародному та внутрішньому ринку туристичних послуг (за видами туризму, за категоріями туристів, цілей та об’єктів відвідування)
8. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
9. Базисні ресурси фабрики програм
10. Банківські ресурси, їх види та класифікація
11. Безпека життєдіяльності як категорія
12. Біженці, вимушені переселенці та переміщені особи, трудові мігранти

Переглядів: 771