• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РОЗДІЛ 1. Ринок праці в економічній системі

З М І С Т

ВСТУП......................................................................................................................... 2

ЧАСТИНА І. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ПРАЦІ

ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН............................................. 2

РОЗДІЛ 1. Ринок праці в економічній системі............................................... 2

1.1. Проблематика курсу "Економіка праці й соціально-трудові відносини" 3

1.2. Сутність ринку праці, функції та класифікація....................................... 6

1.3. Мобільність робочої сили та сегментація ринку праці.......................... 8

1.4. Розвиток теоретичних підходів щодо аналізу ринку праці.................... 9

РОЗДІЛ 2. Населення і трудові ресурси суспільства.................................. 13

2.1. Населення як суб'єкт економічних та інших суспільних

процесів і явищ........................................................................................... 13

2.2. Відтворення населення, його природний і механічний рух................... 13

2.3. Стан і структура трудових ресурсів........................................................ 15

2.4. Баланс трудових ресурсів........................................................................ 17

РОЗДІЛ 3. Зайнятість населення і безробіття............................................... 20

3.1. Види і форми зайнятості населення........................................................ 20

3.2. Основні моделі державної політики зайнятості населення................... 22

3.3. Види безробіття......................................................................................... 23

РОЗДІЛ 4. Продуктивність праці: фактори, резерви та

вимірювання....................................................................................... 27

44.1. Сутність і значення продуктивності праці............................................. 27

4.2. Фактори і резерви росту продуктивності праці....................................... 28

4.3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці........................ 30

РОЗДІЛ 5. Заробітна плата................................................................................. 31

5.1. Формування заробітної плати в ринкових умовах.................................. 31

5.2. Структура заробітної плати...................................................................... 37

5.3. Функції заробітної плати............................................................................ 37

5.4. Форми оплати праці................................................................................... 38

5.5. Основи організації оплати праці............................................................... 39

РОЗДІЛ 6. Система соціально-трудових відносин...................................... 42

6.1. Соціально-трудові відносили................................................................... 42

6.2. Соціальне партнерство............................................................................. 45

6.3. РОЗДІЛ 7. Система управління персоналом................................... 48

7.1. Склад і структура персоналу підприємства........................................... 48

7.2. Підбір та відбір персоналу........................................................................ 49

7.3. Підготовка і підвищення кваліфікації кадрів........................................... 52

РОЗДІЛ 8. Регулювання робочого часу і міри праці.................................... 53

8.1. Робочий час і міра праці............................................................................ 53

8.2. Сутність і види норм праці........................................................................ 54

8.3. Принципи і методи нормування праці...................................................... 59

8.4. Основи методики розрахунку норм праці............................................... 61

РОЗДІЛ 9. Організація праці.............................................................................. 65

9.1. Сутність і завдання організації праці....................................................... 65

9.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві................................................ 66

9.3. Організація й обслуговування робочих місць........................................ 69

9.4. Умови праці та фактори їх формування.................................................. 70

РОЗДІЛ 10. Моніторинг ринку праці і методи його проведення……………73

10.1. Методологія і методика дослідження ринку праці................................. 73

10.2. Основні методи збору інформації в дослідженні ринку праці............... 76

ВСТУП

Початок ХХІ-го століття характерний для України активізацією процесів формуванням базових основ ринкової економіки. Саме це обумовлює й активну увагу на різних рівнях управління до створення сучасної системи економіки праці, яка б дозволяла відчутно підвищити продуктивність праці. Об'єктивно, що при ринкових трансформаціях найсуттєвіші перетворення відбуваються насамперед в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів мешканців держави.

Ситуація склалася таким чином, що на даний період уже нікого не дивують факти безробіття та інфляції, страйків і соціальної напруженості у суспільстві, які відчутно впливають на життєвий рівень населення, ефективність праці й віддачі виробництва, а значить, й на темпи економічного зростання.

Більшість фахівців в сфері економіки праці погоджується, що її предметом є дослідження феномену праці як ціле­спрямованої діяльність людини.

Водночас, ряд зарубіжних фахівців схиляються до думки, що економіка праці - це дослідження функціонування результатів ринку в сфері праці, а у вузькому розумінні - пове­дінка роботодавців та робітників, а її результатом є загальні стимули у вигляді заробітної плати, прибутку і негрошових факторів у сфері трудових взаємин.

Виходячи з означених підходів розкриття питань предмета економіка праці й соціально-трудових відносин доцільно розглядати крізь призму наступних напрямків:

♦ основи праці, розкриття сутності та механізмів формування і регулювання соціально-трудових відносин в галузі трудових ресурсів, ринку праці і зайнятості, які передбачають формування умов ефективного використан­ня трудових ресурсів;

♦ економічні аспекти щодо підвищення результативності трудової діяльності (чинники, умови, резерви, критерії), враховуючи особливості перехідного періоду та його вплив на соціально-трудові відносини;

♦ мотивування і стимулювання передумов для ефективної, плодотворної діяльності трудових ресурсів в умовах формування ринкових відносин;

♦ кількісні аспекти та засоби управління трудовими процесами, а також виробництвом, якісним складом і чисельністю працівників і оплатою їхньої праці.

Навчальний посібник дає можливість студентам та всім зацікавленим детально ознайомитися з найбільш важливими питаннями в сучасному розвитку економіки праці та соціально-трудових відносин, розкрити глибинну сутність тенденцій та змін, які проходять в системі ринку праці і зайнятості, в організації і регулюванні заробітної плати тощо.

РОЗДІЛ 1. Ринок праці в економічній системі

1.1. Проблематика курсу "Економіка праці й соціально-трудові відносини"

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на природу і використовує її з метою створення споживчих цінностей, необхідних для задоволення матеріальних потреб і створення духовних цінностей.

Праця відіграла фундаментальну роль у процесі формування людини. У процесі еволюції праці в людини розширювалося коло сприйняття і уявлень, її трудові дії почали набувати свідомого характеру.

Праця як специфічна діяльність людини, об'єктивно почалася з виготовлення примітивних знарядь праці. Поступово праця ставала більш різноманітною за своїм змістом, різнобічною, складною. Водночас, найпростішими й обов'язковими елементами процесу праці є властиво діяльність, або власне праця, предмети праці і засоби праці (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема процесу праці

Процес праці - це не лише вплив людей на природу. Так, щоб створювати матеріальні блага, люди вступають у визначені зв'язки і відносини між собою - виробничі відносини. Характер останніх визначає соціальний характер праці, тому що зі зміною форм власності відбувається й зміна способів з'єднання робочої сили з засобами виробництва.

Зокрема, при первіснообщинному ладі основою виробничих відносин виступала общинна власність на засоби виробництва. Цей період характерний відсутністю експлуатації людини людиною. Рівень розвитку продуктивних сил був настільки низький, що вся затрачувана у процесі виробництва праця, ледь забезпечувала відтворення робочої сили.

Вже виробничі відносини рабовласницького ладу були засновані на власності рабовласників на засоби виробництва і на самих працівників - рабів.

Шляхом позаекономічного примусу до праці, рабовласник привласнював всю добавлену вартість, яка створювалась рабом.

При феодалізмі основою виробничих відносин суспільства була власність феодала на землю і неповну власність на працівників виробництва (кріпаків), оскільки селянина примушували до праці на феодала в силу особистої залежності від нього. Хоча, доцільно зазначити, жорстока експлуатація і підневільний характер праці кріпаків гальмували розвиток продуктивних сил.

При капіталізмі, де основу виробничих відносин складає капіталістична власність на засоби виробництва, працівники виробництва - юридично рівноправні і вільні громадяни. Але позбавлені засобів виробництва, вони змушені під загрозою втрати засобів до існування продавати капіталістам свою робочу силу. Економічна форма примусу до праці забезпечує капіталістам масовий і «добровільний » приплив продавців робочої сили, при якому праця стає товаром. Вона продається на певний термін, на неї установлюється визначена ціна. На поверхні цих явищ представляється, ніби заробітна плата, одержувана робітником, є «плата за працю», тобто вся праця робітника цілком оплачується капіталістом відповідно до форми і системи заробітної плати (у залежності від тривалості робочого дня, кількості зроблених виробів), а також рух заробітної плати підсилюють помилкове уявлення, нібито оплачується повна вартість функції робочої сили - заробітна плата. Остання, будучи вираженням вартості товару «робоча сила», звичайно відстає від вартості цього товару. Праця найманого робітника створює понад вартість його робочої сили додану вартість, яка привласнюється власником засобів виробництва. Означене є досить характерним і для економіки України початку ХХІ-го століття.

Водночас, особиста матеріальна зацікавленість працівників обумовлена сформованим суспільним поділом праці, збереженням соціально-економічних розходжень між різними видами праці: у місті й у селі, розумовою і фізичною, кваліфікованою і некваліфікованою, важкою і легкою, механізованою і ручною, Що протікає в нормальних і в шкідливих для здоров'я умовах тощо. Загалом суспільство зацікавлене в усіх без винятку видах суспільно корисної праці, а також у тім, щоб всі учасники виробництва, одержавши загальну і спеціальну підготовку, підвищували індивідуальну і суспільну продуктивність праці і створювали високоякісний товар, зокрема, науково-технічний продукт. Найважливіший засіб забезпечення цього - розподіл за кількістю і якістю праці, а також моральне заохочення працівників виробничого процесу.

Для праці характерний швидкий ріст її продуктивності, підвищення на цій основі рівня життя працюючих та всього населення. Зокрема, продуктивність праці у народному господарстві держави (регіону) підвищується на основі удосконалювання і впровадження сучасної техніки і технологій, зміни структури виробництва, поліпшення організації виробництва, удоскона­лювання організації праці тощо.

Загалом, економіка праці - це галузь економічної науки, яка вивчає закономірності і способи раціонального формування, використання, відтворення і розвитку головної виробничої сили суспільства - людини (людського ресурсу), організації та стимулювання ефективної трудової діяльності працюючих з метою максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб.

Економіка праці - це цілеспрямоване дослідження функціонування та результатів ринку у сфері праці.

Економіка праці - комплексна наука. Так, вона тісно пов'язана із такими дисциплінами про працю, як: соціологія праці, демографія, наукова організація праці, управління персоналом*техніка безпеки і охорона праці, психологія праці, управління трудовими ресурсами, економіка освіти, ергономіка, трудове право.

Постійні взаємодії в системі праці окремих індивідів чи груп за певних соціальних та трудових умов породжують соціально-трудові відносини. Водночас, між соціальними та трудовими відносинами є певні відмінності.

Соціальні відносини - це система відносин між окремими людьми, соціальними групами, що приймають неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають відмінності у соціальному статусі, способі життя, джерелах та рівнях доходів особистого споживання тощо. Означені відносини складаються внаслідок суспільного становища суб'єктів, їхнього устрою життя, умов існування. Вони є одним зі способів вияву соціальності (спільності, відчуженості, конфліктності, партнерства) у суспільстві, в тому числі у трудовій сфері. Практично, в цій частині базовим аспектом вивчення предмету економіка праці є оціночні показники рівності і нерівності соціальних груп, окремих працівників та їхнє становище у суспільстві, колективі, соціальній спільноті. Вони проявляються в результаті зіставлення показників щодо стану окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, в комунікаційних зв'язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією, в оцінці власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати діяльності інших, корегування їхньої поведінки та інтересів, виходячи з загальних критеріїв розвитку.

Об'єктивно, що ці відносини в системі праці не лише нерозривно пов'язані з трудовими відносинами, а й первинно зумовлені ними.

Трудові відносини - закономірна складова виробничих відносин в системі праці. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв'язку з необхідністю обміну діяльністю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

Трудові відносини мають два взаємодоповнюючі аспекти - функціо­нальний і соціальний.

Функціонально-трудові відносини зумовлені безпосереднім змістом виконуваних трудових функцій і виявляються у встановленні пропорцій професійного і кваліфікаційного складу робочої сили на основі визначення необхідних витрат часу на виробництво, трудомісткості виготовлення певних видів продукції тощо.

Соціально-трудові відносини формуються також на основі функціо­нальної діяльності, але зумовлюються наявністю «рівності - нерівності» соціального стану соціальних груп і окремих працівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки в конкретних ситуаціях.

Наприклад, до трудової діяльності та організації працівники долучаються з об'єктивної потреби у отриманні ресурсів на життєзабезпечення. Вони вступають у трудові відносини незалежно від того, хто керівник, який у нього стиль діяльності. Проте, трохи пізніше, після адаптації в новому колективі, кожний працівник об'єктивно по-своєму виявляє себе у взаєминах з колегами, з керівником, у ставленні до праці, до виконання своїх функціо­нальних обов'язків, до порядку розподілу робіт, нагород, до трудових цінностей, які сформовані в державі, колективі.

Виходячи з означеного, тобто на ґрунті об'єктивних відносин починають формуватися специфічні відносини, що характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей і взаєминами в трудовому колективі, соціально-психологічною атмосферою в ньому, певним загальним стилем трудової діяльності, рівнем виконання трудових норм, трудовою культурою. Саме цими ознаками характеризуються соціально-трудові відносини.

Наприклад:

♦ один працівник пунктуально виконує свої трудові обов'язки, проявляє трудову і творчу активність, інший допускає помилки (брак) в роботі, порушує трудову дисципліну;

♦ один керівник володіє майстерністю активно застосовувати економічні, соціально-психологічні підходи керівництва для підтримки управлінських рішень, інший користується лише адміністративними важелями;

♦ одному колективові притаманний «здоровий» соціально-психологічний клімат, в іншому постійно відбуваються конфліктні ситуації, які відволікають всіх від безпосереднього трудового процесу та відповідно знижують продуктивність підприємницької структури (фірми).

Соціально-трудові відносини на відміну від функціонально-трудових, обумовлених поділом і кооперацією праці, виникають між суб'єктами як відно­сини рівності й нерівності залежно від місця цих суб'єктів у процесі праці, їхнього досвіду, умінь, інтересів, специфіки трудової поведінки в конкретних ситуаціях.

Суб'єктами праці є підприємці, менеджери, фахівці, службовці, робітники. Вони різняться за своїм соціальним статусом, тобто мають різну кваліфікацію, досвід, рівень і джерела прибутків, а також досить відмінно впливають на кінцевий результат виробничої діяльності (зокрема, науково-технічний продукт).

Таблиця 1.1

Класифікаційні ознаки соціально-трудових відносин

Водночас, соціально-трудові відносини дають змогу визначати соціальну значущість, роль, місце, суспільне становище їх носіїв (суб'єктів). Вони є сполучною ланкою між робітником і майстром, між окремими групами працівників та окремими працівниками, між керівником та підлеглими. Жодна група працівників, жоден член трудового колективу не може існувати поза такими відносинами, поза взаємними обов'язками і взаємодіями, які загалом впливають на ефективність праці.

Значна кількість соціально-трудових відносин та їх відмінності дозволяють провести певну класифікацію за їхніми характерними ознаками. Так, визначальними із них є: зміст діяльності, сфера поширення відносин, характер взаємозв'язків, наявність владної залежності, міра регламентованості, спосіб розподілу доходів, спрямованість інтересів, ступінь соціальної напруженості (табл. 1.1).

Фундаментальною основою появи соціально-трудових відносин є трудова діяльність окремих працюючих та їх груп, що вирізняються функціональним змістом, професійно-кваліфікаційним рівнем, мотивацією, ціннісною орієнтацією працівників та діяльністю у відмінних за своєю сутністю громадських організаціях, які можуть формуватись в трудових колективах різних форм власності.

Читайте також:

1. D – моделювання в графічній системі КОМПАС
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. IV розділ. Сегментація ринку та вибір цільового сегменту
4. IІI розділ. Аналіз стану маркетингового середовища підприємства
5. L. Ефективність праці: теоретичні аспекти
6. TEMA 13. МОТИВАЦІЯ РОБОТИ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІЗАЦІЇ
7. V розділ. Товарна політика підприємства
8. VI розділ. Маркетингова цінова політика
9. VII розділ. Маркетингові рішення з розподілу та збуту товару
10. VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці.
11. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
12. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)

Переглядів: 697