Сутність і види норм праці

Трудовий внесок кожного працівника оцінюється виходячи з його зіставлення з мірою праці, що встановлюється на підприємстві з урахуванням вимог суспільства до даного виду роботи. Конкретним вираженням міри праці є норми, що відбивають різні сторони трудового процесу. Виникнувши в зв'язку з потребами організації і планування трудової діяльності, норми праці надалі стають також інструментом розподілу продуктів праці.

У сучасних умовах нормування праці - це вид діяльності з управління виробництвом, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування. Необхідними витратами і результатами вважаються такі, котрі відповідають найбільш ефективним для умов конкретної ділянки варіантам організації праці, виробництва і управління

Робота з нормування праці включає: аналіз виробничого процесу, поділ його на елементи, вибір оптимального варіанта технології, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку, розрахунок норм і їхнє впровадження.

Найважливішою особливістю роботи з нормування праці є її багато-аспектний характер, обумовлений об'єктивною необхідністю обліку комплексу технічних, психофізіологічних, соціальних і економічних факторів. Технічні фактори повинні враховуватися насамперед у тій мірі, у якій вони зв'язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці. Облік психофізіологічних і соціальних факторів обумовлений необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність всіх учасників трудового процесу і забезпечуються можливості для їхнього творчого підходу до праці. Облік економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих кінцевих результатів.

Норми працгвикористовуються для управління як виробничими, так і соціальними процесами. Функції нормування обумовлені насамперед тим, що вони є основою планування й організації виробництва, оплати праці, стимулювання росту його продуктивності.

Значення норм для планування й організації виробництва визначається їхнім використанням практично у всіх планових розрахунках. Так, обґрунтованість планових термінів виготовлення продукції визначається вірогідністю тривалості виробничих циклів, що розраховуються виходячи з норм часу. Ці норми дозволяють також встановити чисельність працівників і кількість одиниць устаткування, тобто обсяг ресурсів, необхідних для випуску планової кількості продукції.

При почасовій оплаті праці величина заробітку визначається відповідно до тарифної ставки (окладом) і відпрацьованим часом. Обов'язковою умовою раціональної організації почасової оплати праці є наявність норм, що визначають кількість і якість продукції, що повинна бути вироблена працівником (бригадою) за відпрацьований час. Таким чином, при почасовій формі заробітної плати оплачується не час перебування на роботі, а робота необхідної кількості і якості, виконана за фактично відпрацьований час. Тут норма праці є умовою одержання заробітку, що відповідає тарифові або окладові, встановленому для даного працівника.

При відрядній оплаті праці заробіток робітника визначається множенням розцінки на кількість фактично виготовлених одиниць продукції, що відповідають технічним умовам. Якщо величини тарифних ставок і норм часу (виробітку) правильно відображають організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і соціальні умови праці, то середня величина оплати за відрядними розцінками робітників дільниці (цеху) буде відповідати їхнім тарифним ставкам.

Роль норм праці в сучасному виробництві визначається насамперед тим, що необхідні витрати праці встановлюються на основі вибору найбільш ефективних варіантів технологічного і трудового процесів. З цього випливає, що правильно встановлена норма є еталоном раціональної діяльності.

Визначаючи найбільш ефективні для даних умов варіанти технології й організації праці, норми спонукують працівників до освоєння прогресивних проектних рішень і до подальшого їх удосконалення. Цьому сприяють системи стимулювання працівників за виконання норм і ріст продуктивності праці.

При визначенні трудового внеску важливо встановити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність його використання.

Оскільки при виготовленні продукції витрати часу працівників і обладнання переносяться на предмет праці, об'єктивно необхідна класифікація витрат часу стосовно трьох елементів виробничого процесу: предмета праці, працівників і устаткування. Класифікація стосовно предмета праці є також і класифікацією стосовно виробничого процесу, тому що в даному випадку мова йде про витрати часу, необхідних для перетворення предмета праці в продукт праці. На основі цієї класифікації встановлюється склад витрат часу, що включаються в норми. Основою для класифікації є виділення двох складових: часу здійснення виробничого процесу, або функціонування даного елемента виробництва, і часу перерв.

У практиці нормування праці робочий час поділяється на підготовчо-заключний, оперативний, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і особисті потреби та час перерв (регламентованих і нерегламентованих). Така класифікація можлива стосовно предмета праці, до працівника, доустаткування.

Підготовчо-заключним називається час, що затрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов'язані з її закінченням: одержання інструментів, пристосувань, технологічної і планово-облікової документації; ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи; установка пристосувань і інструмента; налагодження устаткування; зняття пристосувань і інструмента після виконання роботи; здача пристосувань, інструмента документації. Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він затрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу роботи, виконуваної за даним завданням. У деяких виробництвах підготовчо-заключний час не виділяється:

Оперативним називається час, затрачений як безпосередньо на зміну форми, розмірів, властивостей предмета праці, так і на виконання допоміжних дій, необхідних для здійснення цих змін. Витрати оперативного часу повторюються з кожною одиницею продукції або визначеним обсягом робіт. Оперативний час поділяється на основний і допоміжний.

Основний (технологічний) час затрачається на зміну предмета праці (його розмірів, форми, складу, властивостей, стану і положення). Допоміжний - це час, протягом якого виконується завантаження сировини, заготівля, знімання готової продукції, управління устаткуванням, контроль за ходом технологічного процесу і якістю продукції (наприклад, час установки заготовок, час зміни режиму різання на верстаті і т.п.).

Часом обслуговування робочого місця називається час, затрачений робітником на догляд за устаткуванням і підтримка робочого місця в нормальному стані. Обслуговування робочого місця поділяється на технічне й організаційне. Час технічного обслуговування робочого місця витрачається на догляд за устаткуванням при виконанні даної конкретної роботи. Зокрема, до цієї категорії відноситься час заміни зношеного інструмента, підналагодження устаткування, збирання стружки тощо. Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем, зв'язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни. До цієї категорії відносяться витрати часу на розкладку на початку і збиранні наприкінці робочої зміни інструменту, на чищення і змащення устаткування Час регламентованих перерв включає час на відпочинок і особисті потреби і час об'єктивний неминучих перерв по організаційно-технічних причинах.

Час на відпочинок і особисті потреби необхідний для підтримки нормальної працездатності і для особистої гігієни. Тривалість перерв на відпочинок залежить від умов Праці. Час на відпочинок включає також час проведення виробничої гімнастики.

Час регламентованих перерв із організаційно-технічних причин включає час перерв, об'єктивно обумовлених характером взаємодії робітників і устаткування. Наприклад, це перерви в зайнятості робітників багатоверстатників і простої верстатів, що обслуговуються ними, у тих випадках, коли об'єктивно неможливо (або неефективно) повністю синхронізувати процес багатоверстатної праці. Подібні перерви повинні включатися до складу норм часу, як час на відпочинок.

Час нерегламентованих перерв включає простої устаткування і робітників, викликані порушенням встановленої технології й організації виробництва. Ці перерви не включаються в норму часу. При аналізі витрат часу працівників насамперед виділяється час їхньої зайнятості і час перерв. Час зайнятості працівника включає час виконання виробничого завдання і час зайнятості іншими роботами, наприклад час випадкової роботи поза встановленим планом-графіком і час непродуктивної роботи (виправлення браку, пошук матеріалів, інструментів, пристосувань тощо).

При аналізі часу перерв необхідно виділяти нерегламентовані перерви по організаційно-технічних причинах з вини працівників. Час нерегламентованих перерв по організаційно-технічних причинах включає простої устаткування і робітників через чекання заготовок, документації, інструмента тощо, а також наднормативний час перерв, зв'язаних з несинхронністю виробничого процесу. Час перерв через порушення трудової дисципліни обумовлений пізнім початком і передчасним закінченням робіт, наднормативним часом відпочинку тощо.

У нормуванні використовуються спеціальні умовні позначки витрат часу (табл.8.1):

Таблиця 8.1

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робочий час і міра праці	\|	Основні позначення (індекси) затрат робочого часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.