• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Приклад

2.6.4 Розрахунок пристрою циклічної дії

1.2.8 Відстань між:

- заголовком розділу, підрозділу, пункту, підпункту та наступним текстом повинна бути не меншою за два рядки (не менше 15 мм) (рисунок 1.4);

- заголовками розділу та підрозділу, підрозділу та пункту, пункту та підпункту повинна бути не меншою одного рядка (не менше 8 мм) (рисунок 1.4).

1.2.9 У кінці аркуша після підзаголовка пункту або підпункту повинно залишатися місце для написання не менше ніж двох рядків тексту. Якщо ця умова не виконується, то в кінці аркуша слід залишати вільне місце, а підзаголовок, пункт або підпункт з подальшим текстом перенести на наступний аркуш.

Переноси слів з попереднього на наступний аркуш не дозволяються.

1.2.10 У тексті слід вживати тільки ті терміни, позначення і визначення, які встановлені чинними стандартами або є загальновідомими у літературі. В тексті не дозволяється:

- вживати скорочення слів, за винятком:

1) позначень одиниць фізичних величин відповідно до вимог ДСТУ 3651.1-97;

2) слів в українській та в російській мовах, які вживаються у бібліографічних описах (відповідно до ДСТУ 3582-97 та ГОСТ 7.12-93);

- вживати звороти розмовної мови, техніцизми та професіоналізми;

- вживати іншомовні слова і терміни за наявності відповідних їм в українській мові;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин, що входять до складу таблиць або формул.

Примітка – Дозволяється скорочувати слова або словосполучення, що часто вживаються в тексті, за наступною схемою. Слово або словосполучення при його першому вживанні в тексті слід писати повністю, а після нього поруч у дужках навести скорочений варіант, який і буде застосовуватися у подальшому тексті. Наприклад, “…Перший варіант комплексної механізації (КМ) робіт…”.

1.2.11 У тексті слід вживати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх назви і позначення, а при необхідності поруч у дужках можна вказувати одиниці фізичних величин з тих систем, що вживалися раніш.

Застосовувати в одному тексті різні системи фізичних величин та їх позначень не дозволяється.

1.2.12 Числові значення фізичних величин слід писати:

- цифрами, якщо вказуються одиниці виміру фізичних величин;

- словами, якщо фізична величина не має одиниць виміру.

Одиниці рахунку від одиниці до дев’яти слід писати словами.

Приклади

1 Провести випробування п‘яти труб, довжиною 5 м кожна.

2 Відібрати 15 труб для випробувань на тиск.

1.2.13 Умовні позначення, зображення або знаки повинні відповідати діючим стандартам. У тексті попереду позначення параметра слід наводити його пояснення, наприклад "Границя міцності матеріалу, s_в".

1.2.14 У тексті, за винятком формул, не дозволяється вживати:

- знак ( - ) перед від‘ємними числами (слід писати слово «мінус»);

- знак « » (слід писати слово «діаметр»);

- математичні знаки (< , > , = , , , %, №) без відповідних числових величин.

1.2.15 Інтервали чисел в тексті записують зі словами “від” і “до”.

Приклади

1 Товщина шару має бути від 0,5 до 20,5 мм.

2 Швидкість пересування від 0,35 до 0,46 мм/с.

1.2.16 Дробові числа слід наводити у десятковому вигляді. Дозволяється писати їх у вигляді простого дробу в один рядок через похилу риску, наприклад: 5/32; (А – С)/В.

1.3 Ілюстрації

1.3.1 Креслення, що розміщені у тексті, повинні відповідати вимогам стандартів ЄСКД.

1.3.2 Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у тексті симетрично до ширини рядка безпосередньо після того, як вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації у тексті мають бути посилання.

1.3.3 Кожна ілюстрація повинна позначатися словом «Рисунок», яке розташовують симетрично рисунку під нею.

1.3.4 Якщо рисунок, крім назви, має пояснення, то порядок запису такий. З інтервалом в один рядок під рисунком розміщують пояснення. Ще нижче після слова «Рисунок» поряд з ним ставиться його номер і далі через тире з великої літери пишеться його назва без крапки у кінці (приклад подано на рисунку 1.8).

1.3.5 Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених між собою крапкою (рисунок 1.8). Якщо рисунок в тексті один, то він позначається "Рисунок 1".

Приклад до 1.3.4 та 1.3.5

1 — магніт; 2 — стрілка; 3 — шків; 4 — інструмент

Рисунок 1.8 – Схема нанесення міток на ци­ліндричну поверхню шківа

1.3.6 Якщо ілюстрація не вміщується на одному аркуші, її можна переносити на інші аркуші, розташовуючи назву ілюстрації на першому аркуші, а на інших аркушах на місці назви вказують: «Рисунок____, аркуш____».

1.3.7 Графіки та діаграми для зображення функціональних залежностей дозволяється виконувати з нанесенням шкал значень величин або без них. Шкали на координатні осі можуть бути нанесені координатною сіткою, розподільчими штрихами або їх сполученням. Один з варіантів виконання поданий на рисунку 1.9.

1.3.8 Значення змінних величин можна відкладати на координатних осях у лінійному, нелінійному або в логарифмічному масштабах. Числа біля шкал слід розміщувати поза полем графіка або діаграми.

1.3.9 Якщо на графіку зображено залежність декількох функцій від одного аргументу, то шкали функцій слід розташовувати паралельно координатній осі.

1.3.10 Осі координат (шкал), що обмежують поле графіка або діаграми, слід виконувати суцільною основною лінією завтовшки величини S (від 0,6 до 1,5 мм). Осі координат повинні закінчуватися стрілкою. Лінії координатної сітки та розподільчі штрихи слід виконувати суцільною тонкою лінією завтовшки від S/3 до S/2.

1.3.11 Лінії функціональної залежності зображуються суцільною лінією подвоєної товщини S (дивись 1.3.10). У разі розташування на одному графіку кількох функціональних залежностей дозволяється зображувати ці залежності лініями різних типів.

1.3.12 Якщо в певній області діаграми або графіка збігаються дві та більше ліній, то слід переривати одну з них. У випадку, коли лінія функціональної залежності збігається з віссю координат або лінією сітки, слід переривати лінію функціональної залежності.

1.3.13 Одиниці вимірювання на графіках і діаграмах слід наносити поруч з назвою змінної величини через кому (рисунок 1.9).

1.4 Таблиці

1.4.1 Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці обов’язково мають бути посилання в тексті.

1.4.2 Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, «Таблиця 2.1» - перша таблиця другого розділу. Якщо таблиця в тексті одна, вона нумерується як "Таблиця 1".

1.4.3 Таблиця може бути будь-якою за розміром, але її слід обмежувати лініями. Головку таблиці від її решти слід відділяти лінією. Внутрішні горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, дозволяється не проводити.

1.4.4 Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею.

1.4.5 Назву таблиці слід розміщувати над таблицею після слова «Таблиця» та її номера через тире з великої літери без крапки в кінці (за прикладом таблиці 1.2).

1.4.6 Якщо таблиця виходить за межі формату сторінки, її поділяють на частини і розміщують одну частину під іншою, або поруч, або переносять частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку або боковик. У разі переносу назву таблиці вказують тільки над першою частиною таблиці, а над іншими вказують «Продовження таблиці ...» (за прикладом таблиці 1.2).

1.4.7 При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків. У цьому випадку номери граф чи рядків вказують арабськими цифрами в першій частині таблиці. Наступні частини таблиці починаються з нумерованого рядка або боковика. При цьому в першій частині таблиці гранична лінія знизу не проводиться (за прикладом таблиці 1.2).

1.4.8 У разі відсутності окремих даних у відповідній частині таблиці слід ставити риску (дивись графу 9 таблиці 1.2).

1.4.9 Заголовки граф таблиці починають з великої літери. Підзаголовки починають з малої літери, якщо вони складають одне речення з заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

1.4.10 У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Діагональний розподіл головки таблиць не дозволяється. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

1.4.11 Окремі графи “№ п/п“ та "Позначення одиниць фізичної величини" в таблицю не включають. При необхідності нумерації рядків їх порядкові номери вказують у графі перед найменуванням (дивись графу 1 таблиці 1.2).

1.4.12 Якщо текст у графі чи рядку складається з одного слова і далі повторюється, допускається його заміна лапками. Якщо текст складається з двох або більше слів і повторюється, то при першому повторі його замінюють словами “Те ж саме“, а далі лапками (дивись графу 2 таблиці 1.2).

Приклад

Таблиця 1.2 - Спектри власних частот коливань, рад/с

Тип машини	Редуктор	Поперечні коливання вала	Крутильні коливання вало-канатопроводу
1 МПУ-6,3	циліндричний двоступеневий	114,1	439,9	2067,0	3,61	13,8	20,9	113,9
2 МПБ-6,3	циліндричний одноступеневий	125,7	391,7	1407,3	3,10	12,7	22,6	-
3 ЦР-6	те ж саме	176,8	743,7	1505,9	3,26	12,2	26,0	-

Вигляд частин таблиці, що переносяться на наступні сторінки:

Продовження таблиці 1.2

1.4.13 Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються в графах або рядках, не дозволяється.

1.4.14 Позначення одиниці фізичної величини, що є загальною для всіх даних у таблиці, варто вказувати після її найменування (за прикладом таблиці 1.2).

1.4.15 Позначення одиниці фізичної величини, що є загальною для всіх даних у графі або в рядку, варто вказувати після її найменування (за прикладом таблиці 1.3).

Приклад

Таблиця 1.3 – Основні техніко-економічні показники роботи підприємства у 2001-2003 рр.

1.4.16 Цифри в графах таблиць слід розташовувати за класами чисел по всій графі точно одна понад одною. Числові величини в одній графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

1.4.17 Якщо документ є невеликим за розміром і його недоцільно подавати як таблицю, його можна подавати текстом.

Приклад

Граничні відхилення розмірів:

по висоті ………………………………………. 2,5 %;

по ширині полки ……………………………… 1,5 %;

по товщині стінки ...………………………….. 0,3 %.

1.5 Переліки

1.5.1 Перед переліком слід ставити двокрапку, а позиції переліку починати з окремого рядка з абзацу.

1.5.2 Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або малу літеру з дужкою, починаючи з абзацу. Для подальшої деталізації переліку треба задіювати арабські цифри з дужками, а запис виконувати з абзацного відступу.

Приклади

1 Оптимальні температурні діапазони:

- від плюс 1 до мінус 5 ⁰С :

1)………………………...................................................;

2) ……………….…………………………………...…..;

- від мінус 10 до мінус 40 ⁰С.

2 Оптимальні температурні діапазони:

а) від плюс 1 до мінус 5 ⁰С :

1) ………………………………………………...…….. ;

2) ……………….………………………………...……..;

б) від мінус 10 до мінус 40 ⁰С.

1.5.3 Якщо наводять ряд або діапазон числових значень, які виражені однаковою одиницею фізичної величини, позначення цієї одиниці вказують за останнім числовим значенням ряду або діапазону, наприклад: 1,0; 1,5; 2,0; 2,5; 3,0 мм.

1.6 Примітки

1.6.1 Примітки слід наводити після тексту, рисунка або таблиці, до яких вони мають відношення, і писати з великої букви з абзацу. Примітки нумерують по порядку арабськими цифрами.

Приклад

Примітки

1 ……………………………………... .

2 ……………………………………… .

1.6.2 Якщо примітка одна, то після слова “Примітка” ставиться тире і текст примітки пишеться з великої літери. Одну примітку не нумерують.

Приклад

Примітка - ………………………….. ………………….............

1.7 Виноски

1.7.1 Посилання на окремі дані, наведені у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.

Приклад

“… друкуючий пристрій¹⁾…”

1.7.2 Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа тощо, до якого дають пояснення, а також перед текстом пояснення. Текст виноски вміщують в кінці таблиці над лінією, що означає закінчення таблиці, або в кінці сторінки. Текст виноски відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують або пишуть з мінімальним міжрядковим інтервалом.

__________________

¹⁾ Пристрій являє собою …….

Приклади

1 Подання виноски (дивись в кінці таблиці 1.4).

2 Подання виноски в кінці тексту:

Таблиця 1.4 – Основні техніко-економічні показники роботи підприємства у 2001-2003 рр.

1.8 Формули та рівняння

1.8.1 Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння слід залишати не менше одного вільного рядка. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.

1.8.2 Формули та рівняння у тексті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах свого розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) - третя формула, яка належить першому розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у рядок, що слідує нижче формули.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

1.8.3 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, якщо вони не пояснені раніш у тексті, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

1.8.4 Після написання формули ставиться кома і з нового рядка один під одним (у стовпчик) даються пояснення до кожного символу та числового коефіцієнта. Перший рядок пояснення повинен починатися від лівої межі тексту словом «де» без двокрапки. Після цього приводиться розрахунок з числовими значеннями.

Приклад

Напруження в стержні σ, Па,

, (1.1)

де - розрахункове зусилля в - му стержні, = 54 × 10³ Н;

- коефіцієнт зменшення допустимих напружень при роботі стержня в умовах поздовжнього згину, = 0,89;

- площа поперечного перетину стержня, = 3,87 × 10^-4 м².

156,78 × 10⁶ Па .

1.8.5 Якщо при вирішенні формули треба розв’язати одну або декілька проміжних формул, то послідовність дій така:

- записують основну формулу відповідно до 1.8.4 та перелічують символи, які входять до неї;

- з нового рядка записують зміст допоміжних формул,

перелічують символи, які входять до них, та проводять розрахунки за допоміжними формулами;

- проводять розрахунки за основною формулою.

Приклад

Умова міцності стержня болта від напружень розтягування σ, Па,

, (1.2)

де - сила розтягування, Н;

- внутрішній діаметр різьби болта, = 10 мм;

- припустиме напруження в матеріалі болта, = 100 МПа.

Сила розтягування F, Н,

, (1.3)

де - питоме навантаження болта, = 10 Н/мм;

- довжина болта, = 100 мм.

Н.

МПа = 100 МПа.

1.8.6 Переносити формули чи рівняння на наступний рядок, коли вони не вміщуються в одному, дозволяється тільки на знаках виконуваних операцій: рівності (=), плюс (+), мінус (-), множення (´) і ділення (:). Знак операції повторюється на початку наступного рядка.

Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка.

1.8.7 Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

- у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

- цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Формули, що йдуть одна за одною і не відокремлені між собою текстом, слід відокремлювати комами або крапками з комою.

Знаки, що відокремлюють формули, об’єднані фігурною дужкою, ставлять всередині. Після громіздких математичних виразів (визначники, матриці) розділові знаки можна не ставити.

1.8.8 Формули слід виконувати друкарськими, машинними засобами або від руки креслярським шрифтом з висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинних та рукописних символів в одній формулі не дозволяється.

1.9 Посилання

1.9.1 Посилання в тексті на джерела (літературу) зазначаються у квадратних дужках у такому порядку: номер джерела згідно з переліком використаних джерел, номер тома (якщо він є), сторінка (в необхідних випадках). Наприклад, “… …“ або “… …” або “...в роботах [1] - [7]…”.

1.9.2 При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння слід писати:

- для розділів, підрозділів, підпунктів, таблиць, ілюстрацій:

1) «...розрахунок проведений у розділі 4, ….»;

2) «...результат дивись у 2.1.»;

3) «...за даними 1.3.4 ...»;

4) «...який показано на рисунку 1.3»;

5) «...згідно з таблицею 3.2,….»;

- для математичних виразів, формул та рівнянь:

1) «....за результатом (3.2) можна.....»;

2) «....відповідно до формули (3.1) ...»;

3) «....у рівняннях (1.23)-(1.25) ...»;

4) «....за рівнянням (3.25) отримуємо....».

1.10 Перелік використаних джерел

1.10.1 У кінці тексту, починаючи з нової сторінки, приводять повний перелік джерел, які використовувалися для його складання. Він повинен мати назву, наприклад, “Список використаних джерел”, починатися з абзацу, бути написаним малими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці.

У відповідних місцях тексту на ці джерела повинні бути посилання.

1.10.2 Перелік посилань слід складати у порядку появи посилань на них у тексті за прикладами бібліографічних описів, що наведені у додатку Б.

1.11 Додатки

1.11.1 До додатків слід відносити матеріал, який з будь-яких причин не внесено до тексту (ілюстрації, таблиці, програми, зразки розрахунків).

1.11.2 Додатки в тексті розташовують за переліком використаних джерел. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток__» і велика літера, що позначає додаток. Під словом "Додаток __" у дужках в залежності від його характеру вказують: "(обов'язковий)" або "(довідковий)" (дивись додатки А, Б).

1.11.3 Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рисунок Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А; таблиця Е.2 – друга таблиця додатка Е.

1.11.4 Додатки повинні:

- мати спільну з рештою тексту документа наскрізну нумерацію сторінок;

- розташовуватися в порядку появи посилань на них у тексті документа.

Читайте також:

1. IV. ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ТА ПОРЯДОК ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ
2. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
3. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад
4. Аналіз структури та динаміки необоротних активів за даними Ф№1 «Баланс» (на прикладі ВАТ «Горизонт»)
5. Базові та прикладні класифікації
6. В Додатку до диплома (приклад)
7. В процесі читання виділіть маркером або підкресліть приклади дії променів на живі організми.
8. В чому полягає явище тунелювання через потенціальний бар’єр, наведіть приклади.
9. Вивчення прикладу СК: моніторинг дотримання положень КПК ООН з боку СК
10. Визначення і приклади
11. Виокремте з обраної програми концептуальну ідею, мету, наведіть 1-2 приклади форм і методів її реалізації.
12. Вільсон О. Г. Охорона праці в галузі (на прикладі будівництва). Навчальний посібник. – К.: «Основа». 2006. – 204 с.

Переглядів: 692