Канали поширення товарів

Більшість фірм пропонують ринку свої товари через посередників, кожна фірма прагне створити власний канал розподілу.

Канал розподілу – це сукупність фірм або окремих осіб, які приймають на себе право власності на конкретний товар або послугу на їхньому шляху від виробника до споживача.

Фірми, створюючи канали розподілу, знають, що тим самим втрачають деякий контроль над просуванням свого товару, але однаково воліють працювати з посередниками, тому що таке співробітництво вигідне фірмі. У багатьох фірм не вистачає коштів для того, щоб організовувати й мати власний канал розподілу, тому більшість фірм передають функції посередникам, а додаткові кошти вкладають у розвиток власного виробництва. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації посередники домагаються кращих результатів, ніж сама фірма. Результат тут в основному економічний, тому що робота через посередника скорочує для фірми кількість контактів (угод) на 30% і більше.

Учасники каналу поширення виконують у сукупності такий набір функцій:

1. Дослідницька робота (збір інформації для планування і удосконалення обмін);

2. Стимулювання збуту (створення і поширення інформації про товар);

3. Установлення контактів (налагодження і підтримка зв'язку з наявними й потенційними покупцями);

4. Пристосування товару до вимог покупця (сортування, монтаж, упакування);

5. Проведення переговорів (узгодження цін і інших умов для здійснення активної передачі власності (продаж);

6. Організація руху товарів (транспортування і складування);

7. Фінансування (вишукування і використання коштів для покриття витрат на роботу каналу);

8. Прийняття ризику (прийняття наслідків і відповідальності за функціонування каналу).

Виконання 1-5 функцій сприяє укладенню угод, а 8-завершенню укладених угод. Фірма повинна вирішити питання, хто і які повинен виконувати функції в каналі поширення.

Функції досить складні, кожна з них має наступні властивості:

1) поглинає дефіцитні ресурси;

2) краще виконується при спеціалізації;

3) може виконуватися різними учасниками каналу розподілу.

Якщо частина функцій виконує сама фірма, то собівартість товару збільшується. Якщо більшість функцій виконують інші учасники каналу, то собівартість нижче, але вище торговельні націнки в посередників. Тому вибір конкретної схеми дії залежить від конкретних умов.

Канали розподілу характеризуються й за числом складових рівнів.

Рівень каналу – це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу з наближення товару до конкретного споживача. Сама фірма і кінцевий споживач також входять до складу учасників каналу. Довжина каналу залежить від числа проміжних рівнів.

Розрізняють і застосовують на практиці чотири рівні каналів розподілу.

1. Канал нульового рівня (прямий маркетинг) – складається з фірми, що виробляє товар, і безпосередньо споживача. Тут використовують такі способи прямого продажу:

• торгівля в рознос;

• посилкова торгівля;

• торгівля через власну роздрібну мережу.

2. Однарівневий канал – містить у собі одного посередника (на споживчому ринку це звичайно роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення – агент або брокер).

3. Дворівневий канал – включає двох посередників (на споживчому ринку – оптовий і роздрібний торговці, на промисловому ринку – дистрибъютер і дилер).

4. Трирівневий канал – три посередники (наприклад, на споживчому ринку – оптовий, дрібнооптовий і роздрібний торговці).

Фірма вибирає для себе довжину каналу залежно від ринкової кон'юнктури.

Між учасниками каналу складаються різні відносини: співробітництво; конфлікти; конкуренція.

Співробітництво в каналі припускає допомогу всіх усім. Уважається, що співробітництво визначає більшу прибутковість, оскільки при цій формі спілкуван-ня можна швидше поширити інформацію і справедливіше розподіляти прибуток.

Конфлікти. Ринкова ситуація дуже часто приводить до конфліктів у каналі. Звичайно конфлікт визріває між учасниками одного рівня, у цьому разі лідер каналу повинен виробити чіткі правила гри, які дозволяють привести канал у нормальне положення. Багато заходів можуть мати примусовий характер, повинні бути дуже оперативні, тому що збій у каналі - це збитки для всіх.

Конкуренція виникає, коли немає загальних позицій в учасників каналу при обслуговуванні того самого ринку. Всі конкурентні зусилля учасників каналу завжди приводять до зменшення ефективності їхньої діяльності.

При формування каналу фірма вибирає різні тактики стосовно формування структури каналу. Фірма-новачок створює свій канал поширення через уже сфор-мовані структури посередників на даному ринку. Дуже важко впроваджувати нових посередників на старих ринках, тому для фірм великою є проблема ввійти в структуру вже створених каналів. На нових ринках більш легко фірма будує канал будь-якого рівня залежно від її можливостей і місцевих умов. За результатами оцінки можливих варіантів каналу фірма ухвалює рішення щодо найбільш ефект-ної його структурі, після цього приступає до вирішення проблеми керування цим каналом. Керування вимагає відбору й мотивації всіх учасників каналу, а також здійснення контролю за їхньою діяльністю. Звичайно фірми легко й швидко знаходять кваліфікованих посередників на ринку, оскільки в більшості випадків вони добре відомі. Проблеми з підбором учасників каналу виникають у фірм-новачків, до яких на будь-якому ринку завжди ставляться дуже обережно. Більшість фірм усвідомлює, що канал буде ефективно працювати, тільки коли його учасники досить сильно мотивовані. У зв'язку з цим багато фірм у відно-шенні до учасників каналу застосовують тактику «батога й пряника» (в якості «пряника» використовують можливості надання знижок, заліки за рекламу, проведення виставок, пільгові умови продажів; «батога» - погрози скоротити знижки роздробу, сповільнити темпи поставок або взагалі розірвати ділові відносини з посередником). Такий підхід не завжди продуктивний, тому що в цій ситуації фірма слабко орієнтується на ринку, повністю довіряє своїм посередникам навіть не вивчаючи їх слабкі й сильні сторони.

Більшість фірм обирають інший шлях - намагаються створити відносини довгострокового партнерства з посередниками й планувати розподіл товарів. При такому підході фірма чітко визначаються, що вона хоче від посередника й на що можуть розраховувати посередники стосовно фірми, тобто при плануванні створюється професійно керований канал розподілу. У великих і середніх фірмах для цієї роботи створюються відділи й підвідділи для роботи з посередниками. Основна мета - продемонструвати всім учасникам каналу, що їхні загальні успіхи залежать від погодженої роботи всіх.

Фірми повинні періодично оцінювати роботу посередників у своїх каналах через такі показники, як: виконання норми збуту; рівень товарних запасів; оперативність доставки товарів споживачеві; схоронність товарних запасів. Звичайно фірма визначає в каналі норму збуту й після закінчення певного строку перевіряє виконання цього показника. При цьому вона заохочує вдалу роботу й карає учасників, які не впоралися із завданнями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рух товарів	\|	Просування товару – стратегія комунікації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.