• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Селянське (фермерське) господарство

Селянське (фермерське) господарство (СФГ) є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Створення

Селянське (фермерське) господарство (СФГ) створюється фізичною особою або групою фізичних осіб, які знаходяться в родинних зв'язках, шляхом об'єднання належних їм земельних ділянок та майна. Майно СФГ належить його членам на праві спільної сумісної власності, якщо інше не визначено договором між ними.

Управління та відповідальність

Фермерським господарством керує його голова. Голова може доручати виконання своїх обов'язків та використання прав голови одному з членів господарства. Члени фермерського господарства поділяють ризик за зобов'язаннями господарства в рівних частках, якщо майно господарства належить їм на праві спільної сумісної власності, або пропорційно розміру їхніх часток у майні господарства, якщо вони визначені угодою між ними.

Розподіл доходу

Після здійснення розрахунків з бюджетом, банком, іншими кредиторами, оплати праці найманих працівників та здійснення інших платежів проводиться розподіл частини доходів між членами СФГ за домовленістю між ними.

Вихід із господарства

При виході із СФГ кожний його учасник може отримати свою земельну ділянку, яку він передав у користування фермерському господарству, та частину засобів виробництва відповідно до його частки в майні господарства.

Переваги та недоліки

СФГ має максимально спрощену систему управління.

Недоліком є необхідність виділення земельних ділянок у натурі окремо кожному члену КСП, що має земельну частку (пай) в землі підприємства, для створення одного фермерського господарства. Це пов'язано з додатковими витратами.

Власники земельних часток та майнових паїв, виділивши їх у натурі, можуть займатися підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи у відповідності з чинним законодавством.

Громадянин, що має намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, повинен одержати свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності в установленому порядку. А також зареєструватись у державній податковій адміністрації та органі державної статистики.

Підприємець як фізична особа несе відповідальність усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення перед кредиторами.

ТЕМА 1.1. УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ ТА РЕЄСТРАЦІЯ НОВИХ ФОРМУВАНЬ

Особливу увагу надають підготовці установчого договору та ста­туту, які є своєрідною «внутрішньою конституцією» юридичної особи.

Для реєстрації готують п'ять примірників статуту (власне для ре­єстрації — два оригінали і одну нотаріально завірену копію) і три примірники установчого договору (два оригінали і одну копію).

Установчі документи виконуються українською мовою, детально вивіряються і зшиваються у вигляді окремого зошита. Всі оригінали та копії повинні мати однакове виконання і оформлення.

У статуті слід передбачити такі розділи:

§ загальні положення (детальний опис власників і засновників із зазначенням їх юридичної адреси або паспортних даних);

§ мета та завдання діяльності;

§ функції та види діяльності;

§ утворення і використання коштів і майна підприємства;

§ управління;

§ засновники, їхні права та обов'язки;

§ звітність та контроль;

§ створення та використання фондів;

§ виробнича, комерційна та зовнішньоекономічна діяльність;

§ повноваження трудового колективу;

§ реорганізація і ліквідація.

В установчому договорі передбачають такі розділи:

1. Предмет угоди засновників:

§ термін дії та мета створення підприємства;

§ дочірні підприємства, філіали, представництва, участь в об'єднаннях;

§ права засновників із зазначенням їх участі в управлінні, кон­тролі, розподілі прибутків, отриманні інформації;

§ обов'язки та взаємні зобов'язання засновників.

2. Внески засновників у статутний фонд і порядок його форму­вання:

§ розмір та порядок зміни розміру статутного фонду;

§ фонди підприємства та розмір відрахувань у них. Обов'язково

§ створюється резервний фонд у розмірі не менше ніж 25 % розміру статутного фонду;

§ порядок розподілу прибутків та інших ресурсів;

§ порядок реорганізації, ліквідації та розподіл майна і коштів при цьому;

§ органи управління та їх компетенція, представництво інтере­сів засновників.

Розроблення установчих документів передбачає:

§ консультації з юристом, іншими підприємцями, які працюють у подібній сфері;

§ з'ясування порядку реєстрації відповідного підприємства, ко­шторису витрат на це та переліку необхідних документів;

§ розроблення установчих документів, їх погодження з юристом, майбутнім керівництвом, засновниками;

§ державну реєстрацію;

§ наступне післяреєстраційне оформлення в інших органах державної влади згідно з вимогами закону.

ТЕМА 1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРАРНОГО РИНКУ

1. Інфраструктура ринку та її складові.

2. Організація роботи товарних бірж:

— суть і завдання товарних бірж;

— види біржових угод;

— підготовка та проведення біржових торгів.

Інфраструктура ринку- це сукупність допоміжних ланок і установ виробничої і невиробничої сфери, які прискорюють та полегшують укладання й здійснення ринкових угод.

Елементи ринкової інфраструктури:товарні біржі (як постійно діючий ринок оптової торгівлі), брокерські контори, біржі праці, комерційні банки, торгові дома, аукціони, інформаційно-консультативні фірми, рекламні агентства, аудиторські та податкові установи, оптово-продовольчий ринок, ярмарок сільськогосподарської продукції, споживча кооперація.

Організація роботи товарних бірж

Товарна біржа- організація, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні цін, попиту й пропозиції на товари, прискорення товарообігу.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку від такої діяльності. Кошти товарної біржі формуються за рахунок: пайових, вступних і періодичних внесків та відрахувань організацій і осіб, які її створюють; доходу від надання платних послуг клієнтам біржі; штрафів за порушення статуту товарної біржі та правил біржової торгівлі; інших надходжень (видавнича, інформаційна діяльність тощо).

Завдання товарної біржі:

• організація постійно діючого товарного оптового ринку;

• надання членам та відвідувачам організаційно-посередницьких, інформаційних та інших комерційних послуг при здійсненні угод;

• здійснення котирування цін на продукцію, яка реалізується через дану товарну біржу;

• організація товарообмінних операцій, зустрічної торгівлі, експортно-імпортних операцій, проведення аукціонів і ярмарок з товарного профілю;

• страхування біржових угод;

• збір, обробка, аналіз, розповсюдження інформації про кон'юнктуру біржової торгівлі.

Основні учасники біржової торгівлі:

Брокери, які торгують за дорученням клієнтів за комісійну винагороду; дилери, які самостійно торгують, використовуючи власні кошти; маклери, які грають на ринку (ними можуть бути і дилери, і брокери); спеціалісти, які аналізують ситуацію на торгах і консультують учасників; організатори торгів, що забезпечують функціонування біржового процесу; керівники біржі, які відповідають за дотримання діючого законодавства та за правила роботи біржі; працівники апарату біржі, що технічно супроводжують біржову діяльність.

Види біржових угод

На сучасних біржах угоди з реальним товаром мають кілька різновидів.

Угоди з коротким строком поставки ("спот") – поставка товару здійснюється протягом 30 днів.

Угоди з відстроченою поставкою ("форвард") - це взаємопередача прав і обов'язків на реальний товар з відстроченою поставкою (3, 6, 9 місяців). Об'єктом торгівлі є товар, який буде вироблено (вирощено) на момент його поставки. Такі угоди дають змогу товаровиробнику самому авансувати майбутнє виробництво.

Ф'ючерсні угоди - укладаються не на обсяги товару, а тільки на певну кількість контрактів. Мета укладання ф'ючерсної угоди - одержання різниці між ціною контракту на момент його укладання та ціною на день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна зросте, то продавець програє.

Опціонна угода - це контракт між двома контрагентами, один з яких одержує премію і бере на себе зобов'язання продати чи купити, а другий сплачує премію та одержує право купити чи продати певний товар за конкретною ціною протягом визначеного терміну.

ТЕМА 1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ С.-Г. ПІДПРИЄМСТВ

1. Земля – основний засіб виробництва в сільському господарстві.

Земля – дуже специфічний засіб виробництва. Основні особливості:

· є не тільки просторовим базисом, як у промисловості;

· є одночасно предметом і засобом праці;

· не є продуктом людської праці, а тому не має і вартості;

· не може бути заново створена чи замінена іншим засобом виробництва;

· не може бути змінена в розмірах або переміщена в просторі;

· органічно пов’язана з грунтово-кліматичними умовами;

· має неоднакові якісні характеристики: при однакових затратах - різна кількість продукції;

· при правильному використання не зношується, а постійно поліпшує свою родючість.

2. Родючість як специфічна особливість землі. Види родючості грунту.

Родючість грунту – це його здатність забезпечувати рослини водою, повітрям, теплом і поживними речовинами.

Розрізняють такі види родючості грунту як:

- природну - зумовлену природними факторами ґрунтоутворення;

- штучну, що утворилася при використанні його людиною (обробіток, внесення добрив тощо);

- економічну як сукупний вираз природної і штучної родючості;

- абсолютну, що вимірюється урожайністю с.-г. культур;

- відносну, яка вимірюється виходом продукції на одиницю затрат праці і коштів.

Читайте також:

1. Вагонне господарство
2. Вплив на світове господарство
3. Господарство античної Греції.
4. Господарство Німеччини у міжвоєнний період
5. Господарство первісних племен на території України
6. Господарство первісних племен на території України
7. Господарство первісних племен на території Українських земель. Трипільська культура
8. Господарство провідних країн світу в міжвоєнний період
9. Господарство провідних країн світу в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст.
10. Господарство регулювання
11. Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор’я
12. Господарство Стародавньої Греції

Переглядів: 1504