• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Земельний фонд держави.

Склад та цільове призначення земель України

Землі України за основним цільовим призначенням поділя­ються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землі сільськогосподарського призначення

Землями с.-г. призначення визнаються землі, надані для виробництва с.-г. продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструкту­ри або призначені для цих цілей. До земель с.-г. призначення належать: а) с.-г. угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прого­ни, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськи­ми будівлями і дворами тощо).

Землі житлової та громадської забудови

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водно­го простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рек­реаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано ста­тус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення належать землі, що ма­ють природні лікувальні властивості, які використовуються для профілактики захворювань і лікуван­ня людей.

Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які ви­користовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі історико-культурного призначення

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані: історико-культурні заповідники, ме­моріальні парки та кладовища, мо­гили, історичні садиби, споруди і пам'ятні місця; кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, садово-паркові комплекси.

Землі лісового фонду

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Землі водного фонду

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими вода ми об'єктами, болотами, а також островами тощо.

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідро-, електростанції з використанням енергії вітру і сонця).

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил країни, інших військових формувань.

4. Земельний кодекс України.

Земельний фонд держави використовується згідно до Земельного кодексу України, в якому записано, що земля в нашій країні перебуває у власності громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Цю власність охороняє законодавство. Всі форми власності на землю є рівноправними.

Розпоряджаються землею місцеві органи державної влади, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають їх у користування чи вилучають їх.

Передача земель здійснюється на основі відповідних державних актів. Власники землі та землекористувачі не мають права самостійно змінювати цільове призначення земельних ділянок. Це можливо здійснити лише за рішенням органів влади про переведення земель з однієї категорії в іншу.

Користувачі та власники землі повинні проводити заходи її поліпшення і несуть відповідальність щодо нераціонального використання землі.

ТЕМА 1.3. ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ

ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА С.-Г. ПІДПРИЄМСТВ

1. Засоби виробництва с.-г. підприємств : поняття та класифікація .

Матеріальною основою с.-г. підприємств і важливим фактором виробництва є засоби виробництва : засоби і предмети праці .

Засоби праці (знаряддя праці ) – це матеріальні ресурси, за допомогою яких людина діє на предмети праці для одержання необхідних матеріальних благ (будівлі, споруди, машини, устаткування, дороги, земля …).

Предмети праці – це матеріальні ресурси , на які спрямована праця людини в процесі виробництва продукції (земля, рослини, тварини …).

Засоби і предмети праці розрізняють за їх участю у процесі виробництва, строком використання та вартістю.

Ті засоби, що беруть безпосередню участь у виробництві продукції рослинництва і тваринництва або допоміжних галузей, називають виробничими засобами ;

засоби, що задовольняють культурно-побутові потреби населення, називають невиробничими засобами.

За строком використання та вартістю засоби праці поділяють на основні і оборотні. До основних належать ті, що служать декілька років, зберігаючи початкову форму ; спрацювання їх відбувається поступово, у міру використання. До них належать: будівлі ; споруди (меліоративні …) ; машини та устаткування, в т.ч. трактори, комбайни, с.г. машини, обладнання ; транспортні засоби ; виробничий та господарський інвентар ; робоча та продуктивна худоба ; багаторічні насадження ; інструмент та інші основні засоби.

Основні засоби у грошовому виразі називають основними фондами.

До оборотнихзасобів виробництва належать виробничі запаси, незавершене будівництво, молодняк тварин та тварини на відгодівлі, фонди обігу та цінні папері. Виробничі запаси – це насіння й садивний матеріал, корми, добрива, пестициди, нафтопродукти і запчастини, продукція для реалізації тощо. До фондів обігу відносять гроші у касі господарства та на рахунках у банках, а також кошти в розрахунках за продану продукцію, облігації та ін.

Оборотні засоби у грошовому виразі називають оборотними фондами.

Наявність основних та оборотних фондів є обов’язковою умовою початку та здійснення виробництва на с.-г. підприємствах. В умовах формування ринкових відносин для утворення та поповнення основних фондів використовують відрахування від прибутку, кредити банків, внески спонсорів, амортизаційний фонд, а оборотних – продукцію власного виробництва, короткострокові позики, аванс за майбутню продукцію, доходи від обороту цінних паперів.

2.Оснащеність с.г. підприємств основними фондами та енергоресурсами.

Порівняти господарства з різними земельними площами, спеціалізацією, кількістю працюючих та ін. можна лише за питомими показниками.

До них належать :

Фондооснащеність – наявність основних фондів із розрахунку на один або 100 га земельних угідь:

Оф = Ф : Пу ,

деОф -фондооснащеність господарства, грн./га угідь;

Ф- основні фонди господарства, грн. ;

Пу– площа угідь, га.

Фондоозброєність праці– наявність основних фондів на одного середньорічного працівника :

Оз = Ф : Чр ,

деОз –озброєність праці основними фондами, грн/чол. ;

Чр –середньорічна кількість працівників , чол.

Фондовіддача –рівень використання основних фондів, виробленої на 1 грн основних фондів:

Фв = В : Ф,

Де Фв– фондовіддача ;

В -валова продукція господарства, грн .

Фондомісткість –показник, зворотний до фондовіддачі .

3. Амортизація основних засобів .

Амортизація основних засобів - це процес втрати ними своєї вартості й поступового перенесення її на вартість виробленої продукції з наступним нагромадженням грошових коштів для відтворення основних засобів.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягає вартість основних засобів, яка включає витрати на:

§ придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання робочих коней та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

§ самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб з урахуванням витрат на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

§ проведення реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

§ поліпшення якості землі, не пов'язане з будівництвом.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат звітного чи планового періоду витрати на:

§ придбання та відгодівлю продуктивної худоби;

§ вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

§ придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи використання їх у виробництві (будівництві, спорудженні) інших основних засобів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку;

§ утримання основних засобів, що перебувають на консервації. Амортизаційні відрахування визначають за нормами у відсотках до балансової вартості основних засобів, які розподіляють на три групи (див. нижче).

Норми амортизації у відсотках до балансової вартості за групами основних засобів

Підприємство може самостійно прийняти рішення щодо застосування прискореної амортизації основних фондів групи 1.

У практиці планування та обліку амортизаційних відрахувань передбачена методика віднесення амортизаційних відрахувань на собівартість продукції Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільсько-господарських підприємств.

Цей розподіл здійснюється так:

§ щодо основних засобів спеціального призначення (зерно-, буряко-, картоплезбиральні комбайни, сівалки та ін.) – амортизаційні відрахування відносяться безпосередньо на собівартість продукції відповідних культур;

§ щодо основних засобів універсального призначення (трактори, тракторні причепи тощо) амортизаційні відрахування на об'єкти планування та обліку витрат розподіляють пропорційно не до обсягів механізованих робіт в умовному обчисленні, а до витраченого палива;

§ таку саму методику (пропорційно до витраченого палива, а не до обсягів фізичних робіт) застосовують і щодо групи ґрунтообробних машин і машин для внесення добрив;

§ розподіл амортизаційних відрахувань щодо кормоцехів, сховищ кормів тощо здійснюють між окремими галузями тваринництва пропорційно до планових потреб у кормових одиницях для цих галузей.

3. Система сільськогосподарських машин

Система машин – набір силових і робочих машин для виконання всіх технологічних операцій.

Для кожної природно-кліматичної зони розробляють свою систему машин, яка враховує особливості конкретного виробництва.

На Україні розпочато випуск тракторів ЮМЗ-62 ( Південний машзавод )

Т-90С і Т-150КМ ( ХТЗ )

Т-16 (Ів.-Франківськ )

“Славутич”(Херсонський комбайновий завод )

“Лан “ ( Кіровоград )

МТЗ-100 ( Білорусь )

Т-30, ЛТЗ-145, ДТ-175С (Росія )

Комплексна механізація і автоматизація – система машин, механізмів та автоматизованих систем управління на всіх стадіях виробничого циклу, що дає можливість замінити ручну працю.

Кількісно заміну ручної праці механізованою визначають за показниками рівня механізації процесу і праці:

Читайте також:

1. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
2. Антимонопольна діяльність держави.
3. Антимонопольна політика держави.
4. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
5. Валютна політика держави.
6. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
7. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
8. Виникнення (походження) держави.
9. Виникнення (походження) держави. 1 страница
10. Виникнення (походження) держави. 2 страница
11. Виникнення (походження) держави. 3 страница
12. Виникнення (походження) держави. 4 страница

Переглядів: 949