• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Визначення концентрації гемоглобіну

(колориметричний метод Салі)

Принцип методу заснований на здатності гемоглобіну при змішуванні крові з соляною кислотою перетворюватись на солянокислий гематин – з'єднання коричневого кольору, інтенсивність забарвлення якого знаходиться залежно від кількості гемоглобіну.

Методика визначення:першу краплю крові, що з'явилася після проколу пальця, знімають ватою або фільтрованим папером.

З подальших крапель набирають кров в капілярну піпетку до мітки 0,02. Витирають кінчик піпетки ватою, видувають із неї кров в градуйовану пробірку гемометра, в яку заздалегідь наливають 0,1% розчин соляної кислоти до розподілу, поміченого цифрою 2г % (нижня кругова мітка). Повторним всмоктуванням і видуванням рідини в піпетку звільняють її від залишків крові. Після декількох струшувань пробірку ставлять в штатив (компаратор) із стандартними розчинами, через 5 хвилин порівнюють кольор суміші з кольором стандартних розчинів (звичайно кольор суміші темніше). Водою (за допомогою піпетки) розводять суміш до тих пір, поки її кольор не порівнюється повністю з кольором стандартного розчину, який відповідний певній концентрації гемоглобіну. По рівню розведення крові в градуйованій піпетці визначають в ній вміст гемоглобіну, який виражений в грамах на літр крові.

При цьому слід пям'ятати, що по прийнятій в даний час міжнародній системі одиниць (СІ) 100 умовних одиниць відповідають вмісту 166,7 гр. гемоглобіну в 1 л крові.

Клінічне значення. Вміст гемоглобіну в крові здорових чоловіків у фізіологічних умовах коливається від 130 до 150 г/л., у жінок – 120 - 150 г/л.

Зниження концентрації гемоглобіну в крові (гіпохромія) визначається при анеміях різної етіології (в результаті крововтрат, дефіциту заліза, вітаміну В-12, фолієвої кислоти, підвищеного гемолізу еритроцитів, при нефриті, деяких захворюваннях печінки, гепатолієнальному синдромі, тривалих виснажуючих захворюваннях, хронічних гнійних і дистрофічних процесах, деяких інфекційних захворюваннях (черевний тиф), гастритах із зниженою секреторною функцією шлунку, злоякісних новоутвореннях, лейкозі, радіаційних ураженнях. Підвищений вміст гемоглобіну в крові (гіперхромія) зустрічається у новонароджених, а також при еритремії, легенево-серцевій недостатності емфіземі легенів, пневмосклерозі, бронхіальній астмі, туберкульозі, при кисневому голодуванні організму (унаслідок пониження концентрації кисню у повітрі). Відносне збільшення концентрації гемоглобіну може наступити при згущуванні крові або обезводненні організму в результаті значної втрати рідини (неприборкна блювота вагітних, проноси при холері, дизентерія, різке скорочення прийому рідини, при посиленому потовиділенні).

При різних патологічних станах можуть наступати не тільки кількісні, але і якісні зміни гемоглобіну. При отруєнні чадним газом гемоглобін перетворюється у карбокси-гемоглобін (з'єднання із СО), позбавлений здатності виконувати основну функцію кров'яного пігменту – транспорт кисню. Під час вступу до крові великої кількості деяких лікарських речовин (сульфаніламіди, фенацетин) утворюється метгемоглобін у великих кількостях. Утворення останнього веде до порушення процесу дисоціації (віддача) кисню і розвитку кисневого голодування (гіпоксії) тканин.

Читайте також:

1. A) Оцінка захисних споруд за ємністю – визначення коефіцієнта Квм.
2. CMM. Визначення моделі зрілості.
3. I визначення впливу окремих факторів
4. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
5. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
6. O стратегія концентрації.
7. Ocнoвнi визначення здоров'я
8. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
9. А) Визначення захисних властивостей, якими володіє сховище, за захисту від іонізуючого випромінювання.
10. А) Оцінка захисних споруд за місткістю – визначення коефіцієнта Квм
11. А. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
12. А. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження.

Переглядів: 1073