• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема «Відкриття власної справи на селі»

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА БІЗНЕСУ

Кафедра організації виробництва та агробізнесу

ОРГАНІЗАЦІЯ АГРОБІЗНЕСУ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

для студентів з напряму підготовки 6.030504 - “Економіка підприємства”,

окр « Бакалавр»

ЧАСТИНА - ІІ

Мелітополь, 2013

УДК 330. 021

ББК 65.01 п 50

Організація агробізнесу.Методичні вказівки для семінарських занять та практичних робіт для студентів з напрямів підготовки 6.030504 - “Економіка підприємства”. – Ч.ІІ – Мелітополь: Таврійський державний агротехнологічний університет, 2013. – 179 с.

Розробник:кандидат економічних наук, доцент кафедри організації виробництва та агробізнесу ТДАТУ Бочарова Наталія Олександрівна

Рецензенти:кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємства ТДАТУ Тебенко Віта Миколаївна

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри організації виробництва та агробізнесу « 30 » серпня 2013 р., протокол № 1. Затверджено методичною комісією факультету економіки та бізнесу «» 200 р., протокол № .

Методичні вказівки написані згідно з робочою програмою курсу “Організація агробізнесу”, розробленою для студентів економічних спеціальностей.

Методичні вказівки призначені для самостійної роботи студентів над курсом, роботи на практичних заняттях та підготовки до заходів поточного та підсумкового контролю.

Зміст:

Вступ…………………………………………………………….…… 4

Практична робота 11-18

Відкриття власної справи на селі …….……………………….…….………6

Питання для контролю і самоперевірки …………………………………..91

Тести до частини 2………………………………………………………….96

Глосарій……………………………………………………………………….99

Список літератури …………………………………………………………116

Вступ

У сучасному світі однією з найгостріших проблем залишаєть­ся продовольча проблема. Проведені розрахунки переконливо доводять, що продовольчий потенціал Землі цілком достатній для того, щоб забезпечити раціональне харчування населення всієї планети. Проблема полягає в тому, що виробництво і розподіл продо­вольства відбувається нерівномірно. У той час як в індустріально розвинутих країнах спостерігається надвиробництво продовольс­тва, в багатьох країнах що розвиваються, забезпечення населення продуктами харчування недостатнє. Вирішенню цієї проблеми сприяє розвиток агробізнесу. Україна має значні можливості щодо виробництва, реалізації та експорту певних видів продовольства. Для того, щоб успішно вести справи на агроринках необхідно оволодіти відповідними знаннями у галузі організації агробізнесу. А тому майбутні економісти вивчають курс «Організація агробізнесу».

Програма цієї навчальної дисципліни передбачає вивчення як теоретичних основ міжнародного агробізнесу, так і практичного досвіду його функціонування у глобальному масштабі.

А тому у даному лекційному послідовно розкривається сутність понять «агробізнес», «підприємництво» і «міжнародний агробізнес», зміст системи продовольчого маркетингу, основні принципи організа­ції маркетингової діяльності в агробізнесі. Показано, що органі­заційна структура агробізнесу складається з трьох ланок: первин­ні форми агробізнесу — національний агробізнес — міжнарод­ний агробізнес.

Отже, предметом дисципліни «Організація агробізнесу» є виробничі відносини між різними суб’єктами аграрної діяльності (зайнятими у сферах виробничої, комерційної, банківської діяльності), з одного боку, та підприємцями і найманими працівниками, з іншого, в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг аграрного сектору економіки.

Мета курсу полягає у формуванні у студентів системи теоретичних і практичних знань з питань регулювання відносин з приводу організації виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Завдання курсу:

ü засвоєння наукових основ і практичних проблем підприємництва в різних сферах господарювання,

ü вивчення особливостей підприємницької діяльності,

ü шляхів її вдосконалення,

ü оволодіння практичними знаннями для створення власного бізнесу.

Методичні вказівки містять матеріал, який всебічно і докладно розкриває зміст певних основних питань тем курсу. Вказівки складються з двох частин згідно тематиккурсу. Конспект спирається на наявну базову літературу (підручники, посібники) і має на меті показати специфіку підходів до аналізу конкретних питань курсу.

Практичне заняття № 11-16

Тема «Відкриття власної справи на селі»

Мета:здобути навички початку, ведення та закриття власної справи, в т.ч.. й на селі.

Практичне заняття №11

11.1. Потреба виникнення бізнесу

Створення власної справи є результатом роздумів та готовності до цього потенційного засновника, прийняття ним рішення та виконання певних практичних дій. Початкова фаза будь якого бізнесу, великого чи малого, обов’язково таїть в собі чимало невідомого, несподіваного. Водночас, поряд із творчою складовою, вона передбачає виконання низки рутинних, чітко визначених бюрократичних дій і організаційної діяльності. Все це разом у поєднанні дозволяє відкрити власну справу.

В цьому розділі під “власною справою” розуміють підприємницьку діяльність, або інший синонім – “бізнес”. Ми не розглядаємо випадки ведення господарської діяльності в інших, не підприємницьких формах, а також ведення підприємницької діяльності “в тіні”. Передбачається, що підприємницька діяльність може здійснюватись у формі приватного підприємництва без створення юридичної особи або із створенням певного підприємства (юридичної особи). В розділі не розглядаються більш складні випадки створення корпоративного бізнесу або утворення об’єднань суб’єктів підприємництва.

Відомо, що кожному бізнесу передує певна підприємницька ідея. Роздуми засновника полягають в його самооцінці власних можливостей та можливостей, що створює ринкове середовище, та осмисленні можливого способу перетворення цих можливостей в конкретну справу (Рис. 8.1).

Рис. 11.1. Складові підприємницької діяльності

Готовність засновника є дуже складним і комплексним поняттям, і чи найважливішим у ній відіграє наявність своєрідного “підприємницького духу”. Хоча, напевно, важливе значення має фахова підготовка і обізнаність з базовими економічними знаннями претендента–підприємця, його життєва позиція і зрештою – здоров’я та підтримка членів сім’ї. Надзвичайно важливе значення мають організаційні здібності, наявність певних ресурісів або здатність їх нагромадити.

Звичайно, при започаткуванні підприємницької діяльності не уникнути багатьох складних, інколи – досить заплутаних, бюрократичних процедур, викликаних потребою належного організаційно-правового оформлення. Підприємець повинен привчити себе до потреби завжди уважно і виважено працювати з документами, виконувати всі, навіть на перший погляд – й безглузді, вимоги законодавства. Досвід засвідчує, що нехтування правовими ппроцедурами створює надалі значні труднощі і проблеми, які в подальшому можуть суттєво вплинути на ефективність та перспективність підприємницької діяльності.

11.2. Мотиваційна модель підприємництва

Підприємницька діяльність має складну, інколи – суперечливу мотиваційну природу. Хоча суб’єктами підприємництва можуть бути юридичні та фізичні особи, однак конкретними генераторами, виконавцями та втілювачами підприємницької діяльності є люди. Тому поряд із дією економічних законів у підприємницькій діяльності відчувається значний вплив людського чинника.

Чимало дослідників розробили свої концепції та системи людських характеристик, необхідних для досягнення успіху в підприємництві. Однак будь які з цих умов не можна вважати “достатніми або необхідними”. Підприємець має шанси досягти успіху, якщо в ньому поєднуються сприятливі професійно-фахові, організаційні, психологічно-вольові характеристики та наявність своєрідного «підприємницького духу» (за В.Зомбартом і М.Вебером).

Основні вимоги до фахової підготовки підприємця:

· високий рівень освіти, добрі показники успішності з основних дисциплін;

· глибокі знання з основної спеціальності та різноманітні - з різних галузей, значний рівень інтелекту;

· високий рівень орієнтації в економіці, менеджменті і маркетингу, обліку і податковій системі;

· систематична самоосвіта;

· поєднання освіти з практичним досвідом роботи.

Основні організаційні характеристикипідприємців:

· комунікабельність;

· самоорганізація;

· чіткість і прогнозованість поведінки;

· рангжування потреб та очікувань за пріоритетами.

Основні психологічно-вольові характеристики підприємців:

· сила волі та авторитаризм, лідерство;

· ініціативність та рішучість;

· розвинуте почуття «передбачення» і передчуття;

· особливий погляд та критичний склад розуму;

· здатність впливати на людей і не піддаватись впливам інших.

Велике значення для майбутнього успіху має злагода і підтримка у сімї, міцне особисте здоров’я, здатність працювати в неврегульованих і невнормованих умовах, працелюбність та відданість. Підприємець за духом є немов би запереченням менеджеру, оскільки працює в невизначених умовах.

Рушійною силою підприємницької діяльності особи є мотивація. Мотивація до підприємництва має складний і комплексний характер. В основі мотиваційної поведінки найчастіше виступають гроші у вигляді прибутків. Однак природа мотивації є завжди набагато ширшою та багатоплановою.

Таблиця 11.1

Основні чинники мотивації до підприємництва (за матеріалами опитування підприємців):

Останнім часом почастішали випадки, коли люди змушені займатись підприємницькою діяльністю за необхідності продовжити справу, розпочату батьками або іншими родичами. Водночас з’явилась тенденція до залучення менеджерів для ведення “сімейного” бізнесу ( рис. 11.2).

Підприємницька мотивація є дуже сильною та комплексною, тому більшість економічно орієнтованих підприємств стимулює входження менеджерів у склад засновників цих підприємств. Подібну норму частково запроваджено у вітчизняній практиці — керівництво реформованих підприємств має пріоритетне та фіксоване право на частку акцій або інших цінних паперів новостворюваних господарських товариств.

		ОБМЕЖЕННЯ
МОТИВАЦІЯ СПОЖИВАЧІВ		БІЗНЕС		ПІДПРИЄМНИЦЬКА МОТИВАЦІЯ
		ЗАДОВОЛЕННЯ СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ

Рис. 11.2. Мотиваційна модель підприємництва

В основі підприємницької мотивації є прагнення отримати прибуток. Однак в умовах ринкової економіки та правової держави це прагнення може реалізуватись лише через задоволення потреб споживачів. Держава своєю регуляторною політикою встановлює певні правила і норми ведення підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність базується крім підприємницької мотивації ще й на споживчій мотивації. Споживацька мотивація грунтується на потребах людей. Ці потреби перебувають у певній ієрархії ( рис. 11.3).

Питання природи споживчої та підприємницької мотивації детально досліджені в спеціальній економічній літературі, однак саме явище мотивації перебуває в постійному розвитку, оскільки суспільний розвиток щоразу висуває нові критерії та орієнтири поведінки.

Мотиваційна модель дає змогу зрозуміти пріоритети і переваги певних видів підприємництва на певних етапах суспільного розвитку. В умовах низького рівня життя населення переважатимуть бізнеси, орієнтовані на задоволення потреби в продуктах харчування, ліках тощо.

Рис.11.3. Класифікація потреб (за А. Маслоу )

З підвищенням рівня життя розвиватимуться напрямки підприємництва пов’язані із будівництвом, легкою промисловістю, транспортом. Надалі асортимент видів підприємницької діяльності наростатиме.

Орієнтовно процес реалізації мотивації в реальну підприємницьку діяльність можна зобразити у вигляді крокової схеми ( рис.11.4).

Потреби та запити

Мотиви

Цілі та мета

ДІЇ

РЕЗУЛЬТАТИ

Рис.11.4. Крокова схема трансформації потреб та запитів підприємців у мотивацію та реальну діяльність

Слід відзначити, що чимало підприємців зазнають невдач у своїх починнаннях. Окремі з них полишають бізнес назавжди, інші ж продовжують пошук і спроби побудови власної справи. Тому слід чітко усвідомити, що невдача, такий же супутник підприємництва як і успіх. Невдачі часто мають об’єктивний характер, однак вони можуть мати причини суб’єктивного характеру. Досвідчені підприємці з невдач отримують уроки, більш вразливі – тривалу психологічну травму. Поширеними суб’єктивними причинами підприємницького краху є:

· невміння управляти собою і людьми;

· невірно сформована підприємницька ідея;

· відсутність цілей та не усвідомлення способів їх досягнення;

· відсутність навичок організаційної діяльності;

· нереалістичне сприйняття ринкового середовища, завищені очікування;

· нездатність до системної діяльності.

Читайте також:

1. А. Створення власної папки.
2. Абсолютна деформація ділянки бруса тільки від власної ваги визначається за формулою
3. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
4. Аналіз фактичних обставин справи.
5. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
6. Апеляційний розгляд справи у судовому засіданні
7. АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА
8. Вивчення стороною захисту матеріалів кримінальної справи після закінчення досудового слідства.
9. Викладені письмово і підписані експертом роз'яснення і доповнення висновку приєднуються до справи.
10. Використання матеріалів ОРД як приводів і підстав для порушення кримінальної справи, проведення невідкладних слідчих дій та як доказів у кримінальних справах
11. Витрати, пов’язані з розглядом справи в суді.
12. Глава 11 Условия отбывания наказания в исправительных учреждениях

Переглядів: 1881