• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спільність та розмежованість суміжних злочинів

Питання для самостійного контролю:

1. Що є родовим і безпосереднім об’єктом злочинів проти власності?

2. Назвіть види злочинів проти власності.

3. В яких складах злочину цього розділу присутній додатковий обов’язковий об’єкт і який саме?

4. Що є предметом злочинів проти власності?

5. В чому полягає об’єктивна сторона цих злочинів?

6. Хто є суб’єктом злочинів проти власності?

7. Особливості суб’єктивної сторони злочинів цього розділу.

8. Заповніть пропуск: «У ст. 185-191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в ______ і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину».

9. Заповніть пропуск: «У ст. 185-187 та 189-191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в ______ і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину».

10. Який злочин визначений в КК України як «відкрите викрадення чужого майна»?

11. Способами (формами) розкрадання чужого майна є крадіжка, вимагання, шахрайство та ще _______ способів (напишіть цифрою).

12. Предметом якого злочину проти власності є право на майно?

13. Суб’єктом злочину «Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою» є.

14. Вкажіть кількість форм вини, з якими можуть вчинятися злочини проти власності.

15. Проведіть розмежування злочинів (заповніть табличку):

Тема 8. Злочини у сфері господарської діяльності

Навчальні питання:

1. Загальна характеристика і види злочинів у сфері господарської діяльності.

2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України та юридичний аналіз деяких складів злочину.

3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб’єктів та юридичний аналіз деяких складів злочину.

4. Злочини у сфері банкрутства та юридичний аналіз деяких складів злочину.

5. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів та юридичний аналіз деяких складів злочину.

6. Злочини у сфері обслуговування споживачів та юридичний аналіз деяких складів злочину.

7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального та юридичний аналіз деяких складів злочину.

1. Загальна характеристика і види злочинів у сфері господарської діяльності.

Об'єднуючи в самостійний розділ Особливої частини КК (VII Розділ) злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, законодавець виходить із спільності їх родового об'єкта, яким є суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 202 (порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю), є суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюється крім основного ще і додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції, а додатковим можуть виступати життя та здоров'я споживача.

З об'єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо).

Велику частину злочинів у сфері господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно вважати закінченими незалежно від настання наслідків, тобто з моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків внаслідок цих дій.

Серед злочинів у сфері господарської діяльності є злочини з так званим матеріальним складом, тобто такі, для об'єктивної сторони яких необхідно встановити не тільки суспільне небезпечне діяння, а й настання шкідливих наслідків, це, наприклад, приховування стійкої фінансової неспроможності, доведення до банкрутства, та причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Для окремих складів злочинів цього розділу є обов’язковою ознакою місце та спосіб вчинення злочину. Так, ст. 201 «Контрабанда» – це буде митний кордон (місце), а спосіб – а) поза митного контролю або б) приховування від митного контролю.

Ст. 208. «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків», місце – за межами України, ст. 213 «Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом», спосіб – без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), та ін.

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді, коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.

Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому встановлення ознак об'єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів інших галузей права — наприклад, підприємницького, банківського, митного, податкового, валютного тощо.

Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утворять злочин за наявності спеціальної мети — розголошення чи іншого використання таких відомостей.

Суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб'єкт деяких злочинів — спеціальний (службова особа, платник податків, засновник, власник суб'єкта господарської діяльності та інші).

З'ясування зазначених об'єктивних та суб'єктивних ознак дозволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарської діяльності. Це умисне діяння (дія або бездіяльність) у сфері господарської діяльності, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, робіт і послуг.

Залежно від безпосереднього об'єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, можуть бути таких видів:

1. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України (ст. 199 «Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї», 200 «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення», 201 «Контрабанда», 204 «Незаконе виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів», 207 «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті», 208 «Незаконе відкриття або використання за межами України валютних рахунків», 210 «Порушення законодавства про бюджетну систему України», 211 «Видання нормативно–правових актів або розпорядчих актів, які змінюють доходи або видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку», 212 «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів», 212-1 «Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», 215 «Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків» і 216 «Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок»).

2. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 202 «Порушення порядку зайняття господарськоюта банківською діяльністю», 203 «Зайняття забороненими видами господарської діяльності», 203-1 «Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва», 205 «Фіктивне підприємництво», 206 «Протидія законній господарській діяльності», 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», 209-1 «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одеожаних злочинним щляхом, або фінансування тероризму», 213 «Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом», 214 «Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння», 228 «Примушування до антиконкурентних узгоджених дій», 229 «Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару», 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю», 232 «Розголошення комерційної або банківської таємниці»);

3. Злочини у сфері банкрутства (ст. 218 «Фіктивне банкрутство», 219 «Доведення до банкрутства», 220 «Приховування стійкої фінансової неспроможності» і 221 «Незаконні дії у разі банкрутства»);

4. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (ст. 222 «Шахрайство з фінансовими ресурсами», 223 «Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів», 224 «Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів»);

5. Злочини у сфері обслуговування споживачів (ст. 217 «Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма», 225 «Обман покупців та замовників» ,226 «Фальсифікація засобів вимірювання” і 227 «Випуск або реалізація недоброякісної продукції»);

6. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (ст.233 «Незаконна приватизація державного, комунального майна», 234 «Незаконні дії щодо приватизаційних паперів» і 235 «Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, коммунального майна або підприємств та їх подальшого використання»).

2. Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України та юридичний аналіз деяких складів злочину.

2.1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у разі підробки їх валюти. Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо боротьби з підробкою грошових знаків, ратифікованою Урядом СРСР 3 травня 1931 p., держави-учасниці встановили відповідальність за підроблення не тільки власних грошей, а й тих, що знаходяться в обороті цих держав. Тут Україна виступає як правонаступниця. Випуск (емісія) грошових знаків проводиться державою суворо централізовано, з урахуванням відповідності між грошовою і товарною масами, щоб не допустити, стримати чи подолати знецінення грошей (інфляцію).

Предмет цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у вигляді банкнот або металевої монети; іноземна валюта; державні цінні папери; білети державної лотереї.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених предметів.

Виготовлення полягає у виготовленні повністю фальшивих підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї або в їх частковій підробці (фальсифікації). Наприклад, підроблення номера, серії облігації, білета державної лотереї, зміна основних реквізитів доларової банкноти тощо. Способи підроблення та кількість виготовлених фальшивок на кваліфікацію діяння не впливають.

Для кваліфікації дій особи за ст. 199 необхідно встановити, що підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї мають значну зовнішню схожість зі справжніми за формою, розміром, кольором і основними реквізитами. У разі грубого підроблення, що легко виявляється, і обманного способу збуту діяння кваліфікується як шахрайство. Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту незалежно від того, чи вдалося вчинити збут підроблених предметів.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут грошових знаків і державних цінних паперів, вилучених з обороту (монети старого карбування, радянські гроші, відмінені грошовими реформами тощо), та тих, що мають лише колекційну цінність, не утворить складу злочину, передбаченого ст. 199. За наявності підстав ці дії мають кваліфікуватися як шахрайство.

Зберіганням охоплюються дії, пов'язані зі знаходженням предмета цього злочину у володінні винного: при собі, в приміщенні, в тайниках чи інших місцях незалежно від строку зберігання. Перенесення вищезазначених предметів слід розглядати як різновид зберігання.

Придбання — це отримання підробленої національної валюти та інших предметів злочину будь-яким способом, наприклад, купівля, отримання в обмін на інші товари, в рахунок сплати боргу, в дар тощо.

Під перевезенням слід розуміти будь-які дії з переміщення підробленої національної валюти України та інших предметів злочину незалежно від способу транспортування і місця зберігання.

Пересилання — це переміщення тих самих предметів за умови, що транспортування здійснюється без участі відправника, наприклад, у вигляді поштових або багажних відправлень.

Ввезення в Україну передбачає переміщення через митний кордон України предметів злочину.

Зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну визнаються закінченим злочином з моменту вчинення цих дій.

Збут підробленої національної валюти України та інших предметів злочину означає випуск їх в оборот шляхом оплати куплених товарів, розміну, дарування, надання позики, пред'явлення чека або облігації до оплати тощо. Збут може вчинятися не тільки підроблювачем, а і його співучасниками та особами, які знали про наявність фальшивки, у тому числі й ті, які випадково отримали її і після виявлення вирішили позбутися. Збут визнається закінченим злочином з моменту прийняття будь-ким хоча б одиничної фальшивки як справжнього грошового знака, державного цінного паперу чи білета державної лотереї. Отримання фальшивих грошей від іншої особи для збуту (без участі в їх виготовленні) утворить готування до збуту.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєднаний з метою збуту вказаних вище предметів.

Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність., тобто мета є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього складу.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Відповідно до зазначеної Міжнародної конвенції 1929 р. іноземні громадяни підлягають кримінальній відповідальності за ст. 199 КК незалежно від місця вчинення злочину, навіть якщо вони вчинили його за кордоном, проти грошової системи будь-якої з держав – учасниць конвенції.

Ч. 2 ст. 199 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі. Великий розмір, відповідно до примітки до ст. 199, має місце, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ч. 3 ст. 199 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі. Особливо великий розмір, відповідно до примітки до ст. 199, має місце, якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб`єктів та юридичний аналіз деяких складів злочину.

3.1. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202). Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням порядку зайняття господарською діяльністю і пов'язаного з нею отримання доходу у великих розмірах. Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»), Підприємницька діяльність визначається в Законі України «Про підприємництво» як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством (ст. 1). Злочин може виражатися у здійсненні господарської діяльності без реєстрації або без спеціального дозволу — ліцензії, а так само з порушенням умов ліцензування.

Здійснення господарської діяльності без державної реєстрації. Статус підприємця набувається після реєстрації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р., тому незаконною є підприємницька діяльність, що здійснюється без реєстрації або до моменту реєстрації.

Здійснення господарської діяльності без спеціального дозволу — ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, і порядок отримання ліцензії визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Відповідно до ст. 9 цього Закону до підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню на території України, відноситься, наприклад, виробництво і реалізація лікарських засобів, особливо небезпечних хімічних речовин, медична, ветеринарна, юридична практика, аудиторська, страхова діяльність, виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів і багато іншої. Господарська діяльність є незаконною, якщо її здійснюють взагалі без ліцензії або під час оформлення ліцензії до моменту її одержання.

Здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Ця форма злочину має місце, якщо особа, маючи ліцензію на певний вид діяльності, займається іншою. Наприклад, лікар-ветеринар, маючи ліцензію на зайняття ветеринарною практикою, почне лікувати людей, або особа, яка має ліцензію на зайняття юридичною практикою, займається аудиторською або судово-експертною діяльністю. Порушення умов ліцензування може виражатися у зайнятті підприємництвом не в тій місцевості, де ця діяльність дозволена ліцензією, або закінчився строк дії ліцензії до її продовження. Якщо підприємець за допущені порушення закону позбавлений ліцензії, то продовження ним господарської діяльності слід оцінювати як підприємництво без спеціального дозволу.

Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлено, що внаслідок порушення порядку зайняття господарською діяльністю отриманий дохід у великих розмірах. Ним визнається у примітці до ст. 202 дохід, сума якого у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка зобов'язана зареєструватися як підприємець або отримати відповідну ліцензію на зайняття певною діяльністю. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування може бути тільки особа, яка має відповідну ліцензію.

Ч. 2 ст. 202 передбачає відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Банківська діяльність — це один з видів комерційної підприємницької діяльності, яка регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України. Для організації комерційного банку і зайняття банківською діяльністю необхідно пройти державну реєстрацію у встановленій Національним банком України формі й отримати банківську ліцензію. Банківська ліцензія надається Національним банком України. Банківські операції, професійну діяльність на ринку цінних паперів можуть здійснювати й інші кредитно-фінансові організації, громадяни, які також зобов'язані пройти державну реєстрацію і отримати відповідний спеціальний дозвіл — ліцензію.

Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини, які регулюють діяльність комерційних банків та інших кредитних організацій, осіб, які здійснюють банківські операції, професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням діяння і пов'язаного з ним отриманням доходу у великих розмірах. Злочин може виражатися у здійсненні банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене законодавством, або з порушенням умов ліцензування.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без реєстрації. Така діяльність, від кого б вона не виходила (комерційний банк, небанківські фінансові установи, громадянин), підлягає державній реєстрації. Зайняття цією діяльністю без державної реєстрації є незаконним.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під банківською діяльністю слід розуміти залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Поняття «банківські операції», «професійна діяльність на ринку цінних паперів» за своїм обсягом ширші, ніж поняття «банківська діяльність» і включають у себе, крім трьох названих вище операцій, ще й такі, як операції з валютними цінностями, емісію власних цінних паперів, організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг), надання гарантії і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання в грошовій формі тощо.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії), отримання якого передбачене законодавством. Наприклад, зайняття такою діяльністю буде незаконним, якщо конкретна особа, яка оголосила себе засновником комерційного банку або кредитної організації, або особа, яка керує банком чи іншою комерційною організацією, громадянин починає банківську діяльність без ліцензії Національного банку України.

Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів з порушенням умов ліцензування. Умови ліцензування будуть порушені, наприклад, якщо засновник комерційного банку чи керівник, який не має необхідного статутного капіталу, отримав незаконним шляхом відповідну ліцензію, починає банківську діяльність або здійснює її у регіоні, не вказаному в ліцензії, або здійснює банківські операції після того, як Національний банк України відкликав ліцензію. Здійснення банківської діяльності з порушенням умов ліцензування може виражатися у перевищенні банком повноважень, наданих ліцензією, з порушенням строків ліцензії тощо. Порушення умов ліцензування матиме місце, наприклад, і тоді, коли особа, маючи ліцензію тільки на операції з обміну валюти, починає здійснювати інші банківські операції.

Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлений факт отримання внаслідок незаконної банківської діяльності доходу у великих розмірах (див. примітку до ст. 202).

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єктом злочину може бути особа, яка фактично є засновником комерційного банку або іншої кредитної організації або управляє діяльністю таких організацій, а також особа, яка зобов'язана зареєструватися як підприємець і отримати відповідну ліцензію на здійснення банківських операцій або професійної діяльності на ринку цінних паперів.

4. Злочини у сфері банкрутства та юридичний аналіз деяких складів злочину.

4.1. Фіктивне банкрутство (ст. 218). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини в сфері виконання суб'єктами господарської діяльності своїх фінансових зобов'язань.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: діяння у вигляді неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом; наслідок — велика матеріальна шкода кредиторам або державі; причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Офіційна заява стосовно фіктивного банкрутства робиться відповідно до законодавства про банкрутство. Наприклад, це подання боржником у письмовій формі заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду (відповідно до ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30 червня 1999 р.)- У заяві стверджується неправдивий факт про ніби існуючу фінансову неспроможність.

Згідно з приміткою до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел, при якому особа усвідомлює неправдивість інформації про фінансову неспроможність суб'єкта господарювання, яка передається нею. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину — громадянин-засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, службова особа суб'єкта господарської діяльності або громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності.

5. Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів та юридичний аналіз деяких складів злочину.

5.1. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері надання фінансових ресурсів і податкових пільг.

Предмет злочину — неправдива інформація, що має значення для отримання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків (наприклад, спотворені дані про розмір доходів або кількість працюючих на підприємстві інвалідів).

Об'єктивна сторона злочину полягає у наданні завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності. Надання такої інформації спрямоване на введення їх в оману для одержання відповідних фінансових ресурсів або пільг щодо податків. Завідомість означає усвідомлення особою того, що нею надається неправдива інформація.

Субсидія — це фінансова допомога, що надається за умови безповоротності і цільового призначення для стимулювання певної діяльності. Субвенція — це фінансова допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, проектів і підлягає поверненню у разі нецільового використання. Дотація — це надання суб'єктам господарської діяльності бюджетних коштів за умови їх безповоротності, для покриття виробничих витрат, збільшення обсягів виробництва, реалізації та підвищення якості продукції тощо. Кредит — це грошова чи товарна позика, що надається кредитором позичальнику за умови повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків. Пільги щодо податків — це повне або часткове звільнення від сплати всіх або окремих податків.

Злочин вважається закінченим з моменту надання завідомо неправдивої інформації.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднаний з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Якщо у момент надання неправдивої інформації особа мала за мету безвідплатне звернення майна на свою або інших осіб користь (наприклад, отримати кредит і не повертати його), вчинене кваліфікується за ст.. 15 і 190 як замах на шахрайство, тобто як злочин проти власності.

Суб'єкт злочину — громадянин-підприємець або засновник чи власник суб'єкта господарської діяльності, а також службова особа суб'єкта господарської діяльності.

У ч. 2 ст. 222 передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, тобто такої, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

6. Злочини у сфері обслуговування споживачів та юридичний аналіз деяких складів злочину.

6.1. Обман покупців та замовників (ст. 225). Об'єктивна сторона цього злочину включає три ознаки: 1) діяння — обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що, згідно з приміткою до ст. 225, перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Способи обману покупців та замовників можуть бути різними: обмірювання, обваження, обраховування, продаж фальсифікованих товарів або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, завищення об'єму виконаних робіт або кількості витраченої сировини, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно тощо. Для кваліфікації цього злочину не має значення місце його вчинення.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 виступають тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення матеріальної шкоди покупцеві або замовникові.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що реалізовує товари або робить послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності.

Обман громадян при здійсненні незареєстрованої підприємницької діяльності, а також в інших випадках, коли він вчиняється при реалізації товару або наданні послуг не від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання, кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

У ч. 2 ст. 225 встановлена відповідальність особи, раніше судимої за обман покупців чи замовників.

7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна та юридичний аналіз деяких складів злочину.

7.1. Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233). Предмет цього злочину — державне або комунальне майно.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у приватизації шляхом заниження вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або у приватизації шляхом використання підроблених приватизаційних документів, або у приватизації майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або у приватизації неправомочною особою.

Приватизація — це відчуження-майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб. Приватизація регулюється Законами України: «Про приватизацію державного майна» (в редакції від 19 лютого 1997 р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції від 15 травня 1996 р.) й іншими нормативно-правовими актами. Основні цілі, пріоритети та способи приватизації визначаються в Державній програмі приватизації, яка затверджується Верховною Радою України законом України один раз в три роки.

Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не передбачений законами про приватизацію або, хоч і передбачений, але не має застосовуватися в конкретному випадку. Методика оцінки вартості майна в основному залежить від того, яке майно приватизується і яким способом.

Затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п. 36 ст. 85 Конституції України). Він передбачений в ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р..

Приватизація неправомочною особою означає приватизацію особою, яка за законодавством не може бути суб'єктом приватизації.

Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину можуть бути працівники органів приватизації та інші особи.

У ч. 2 ст. 233 встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою. Великим розміром визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Питання для самостійного контролю:

1. Назвіть родовий об’єкт та види злочинів у сфері господарської діяльності.

2. Чим характерна суб’єктивна сторона цих злочинів?

3. Хто є суб’єктом злочинів цього розділу?

4. Хто є суб’єктом злочину «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті»?

5. Хто не може бути суб’єктом злочину «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків»?

6. Під незаконним переміщенням предметів поза митним контролем під час вчинення «Контрабанди» потрібно розуміти?

7. Як кваліфікувати подання неправдивої інформації органам державної влади щодо права на пільги щодо податків, якщо внаслідок таких дій не сплачено платежів на суму 60 неоподаткованих мінімальних доходів громадян?

8. Як кваліфікувати вчинені службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, без згоди податкового органу, незаконні операції з активами, які перебувають в податковій заставі?

9. Яка ознака об’єктивної сторони складу злочину (крім діяння та наслідків) названа у диспозиції статті КК «Обман покупців та замовників»?

10. За які дії щодо недоброякісної продукції встановлена кримінальна відповідальність в одній із статей розділу КК «Злочини у сфері господарської діяльності»?

11. Шахрайство з фінансовими ресурсами – це:

12. Предметами «Контрабанди» є:

Тема 9. Злочини проти довкілля

Навчальні питання:

1. Загальна характеристика злочинів проти довкілля.

2. Юридичний аналіз деяких злочинів проти екологічної безпеки

3. Кримінально-правова характеристика деяких злочинів у сфері землекористування, охорони надр, атмосферного повітря.

4. Злочини у сфері охорони водних ресурсів: юридичний аналіз деяких складів злочину.

5. Кримінально-правова характеристика деяких злочинів у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу.

6. Відмежування злочинів проти довкілля від злочинів проти власності.

1. Загальна характеристика злочинів проти довкілля

Родовий об'єкт – суспіль­ні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обґрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.

Види злочинів проти довкілля за своїм безпосереднім об'єктом:

1) злочини проти екологічної безпеки (ст. 236 «Порушення правил екологічної безпеки», 237 «Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення», 238 «Приховування або перекручування відомостей про екологічний стан або захворюваність населення» і 253 «Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля»);

2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (ст. 239 «Забруднення або псування земель», 239-1 «Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель», 239-2 «Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах», 240 «Порушення правил охорони або використання надр», 241 «Забруднення атмосферного повітря» і 254 «Безгосподарське використання земель»);

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (ст. 242 «Порушення правил охорони вод», 243 «Забруднення моря» і 244 «Порушення законодавства про континентальний шельф України»);

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (ст. 245 «Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу», 246 «Незаконна порубка лісу», 247 «Порушення законодавства про захист рослин», 248 «Незаконне полювання», 249 «Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом», 250 «Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів», 251 «Порушення ветеринарних правил» і252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природнозаповідного фонду»).

Об’єктивна сторонахарактеризується як дією (незаконна порубка лісу, незаконне зайняття рибним, звіринним або іншим водним добувним промислам, умисне знищення або пошкодження територій взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду, проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля, безгосподарське використання земель), так і бездіяльністю (порушення законодавства про захист рослин, порушення ветеринарних правил, проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів). Там де присутні порушення правил злочини можуть вчинюватися як дією, так і бездіяльністю.

За своєю конструкцією це є в основному матеріальні склади злочинів, тобто обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є наслідки і причинний зв’язок між діянням та наслідками. Злочин, передбачений ст. 238 – приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення, є з формальним складом

Деякі склади злочину характеризуються додатковими обов’язковими ознаками об’єктивної сторони, напр. ст. 245 – Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, це засібвчинення злочину – вогонь, спосіб - іншим загально небезпечним способом, місце– навколо населених пунктів, вздовж залізниць; ст. 252 – Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об’єктів природно - заповідного фонду, спосіб -підпал або іншим загально небезпечним способом; місце- територія взята під охорону держави чи природно - заповідний фонд.; ст.249 - спосіб - способом масового знищення риби, тварин і таке інше.

Суб’єктивна сторона характеризується як умислом, так і необережністю. У тих злочинах, де порушуються певні правила суб’єктивна сторона характеризується подвійною формою вини (змішаною): щодо діяння – умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність

Суб’єкт:спеціальний – в основному службова чи спеціально уповноважена особа; а також – громадянин України – ч.1 ст.244, іноземець – ч.2 ст.244, та загальний.

2. Юридичний аналіз деяких злочинів проти екологічної безпеки

2.1. Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236): Об'єк­тивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів. Правила проведення такої експертизи встановлені в постанові Кабінету Мі­ністрів України від 27 липня 1995 р.

Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків — загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або ін­ших тяжких наслідків.

Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини.

Екологічне забруднення значних територій може бути пов'язане із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними, хімічними та іншими речовинами, що створюють реальну загрозу життю і здо­ров'ю людей.

Інші тяжкі наслідки — це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодження заповід­них територій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується склад­ною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність.

Суб'єктзлочину — службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи, а так само за порушення вказаних правил проектування, будівництва, експлуатації підприємств, споруд та цих об'єктів.

Читайте також:

1. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
2. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів
3. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів
4. Види злочинів
5. Види злочинів за безпосереднім об'єктом
6. Види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина та їх загальна характеристика.
7. Види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення
8. Види злочинів. Відповідальність за окремі злочини
9. Види рецидиву злочинів.
10. Види та загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки
11. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли
12. Виникнення і здійснення суміжних прав

Переглядів: 1937