• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Теоретичний матеріал

Заняття № 1

Тема 1.1. Загальні положення правоохоронної, правозахисної та судової діяльності

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Вивчити: Ведення оборонного бою в особливих умовах. Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, екіпаж танка ). Розділ 4. Оборонний бій. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2010 р. – стор. 78 – 88 ( ст.168 - 192 ).

Вступ до дисципліни

1. «Організаці судових та правоохоронних органів» як навчальна дисципліна та її місце серед інших юридичних дисциплін.

2. Предмет дисципліни.

3. Законодавство про правоохоронні органи. Джерела дисципліни.

1. «Організаці судових та правоохоронних органів» як навчальна дисципліна та її місце серед інших юридичних дисциплін.

Предмет даної дисципліни складається із знань про компетенцію та діяльність уповноважених державних органів, а також про діяльність недержавних структур, які співпрацюють у системі правового захисту та правової охорони.
Зазначена дисципліна відноситься до загальнотеоретичних спеціальних навчальних дисциплін, таких як теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес тощо.
Предмет навчальної дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів – це система знань про компетенцію та засади судової, правоохоронної та правозахисної діяльності, про напрями й завдання державних органів і служб у сфері охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також про взаємодію між ними й державними органами різних гілок влади.
Раніше правоохоронну діяльність вивчали в межах академічних курсів “Правосуддя”, “Організація суду і прокуратури”, “Правоохоронні органи” і в курсах цивільного та кримінального процесів, адміністративного права.
Місце дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів” серед інших юридичних дисциплін обумовлено тим, що вона межує з такими правовими дисциплінами, як конституційне право, теорія держави і права, кримінологія, адміністративне право, кримінальне право, кримінально – процесуальне право та з іншими.
У курсі конституційного права висвітлено питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності. Важливе значення мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини й громадянина (розділ 2 Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ 7), правосуддя (розділ 8), Конституційного Суду (розділ 12).

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи актуальним є вчення про функції держави й права, про реалізацію норм права, правову та протиправну поведінку, вчення про юридичний процес.
Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку злочинності, її причини й умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовхи правоохоронним органам для пошуку шляхів запобігання злочинності, розкриття і попередження злочинів. Саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження конфліктних ситуацій.
Адміністративне право вивчає функції та завдання органів виконавчої влади. Правоохоронна діяльність - це один з напрямків державного управління, оскільки уся державна діяльність потребує організації й впорядкування. За допомогою адміністративно – правового регулювання встановлюють правові засади функціонування правоохоронних органів, наприклад, органів юстиції та органів внутрішніх справ.
Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом. Для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є предметом спрямування правоохоронної діяльності, і як вчення про застосування кримінально - правових норм, які за змістом є переважно охоронними.
Кримінальний процес вивчає процесуальні аспекти діяльності судових, правоохоронних, правозахисних органів з провадження у справах про злочини. В процесі провадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа. Кримінальний процес регламентує послідовність проведення посадовими особами судових та правоохоронних органів процесуальних дій у конкретній справі в напрямку обвинувачення або виправдання та розв'язанням інших питань за суттю.
Цивільно – процесуальне право регламентує порядок судочинства в цивільних справах. Цій категорій справ притаманні майнові та деякі немайнові спори. Це дуже широке коло справ, наприклад, про розірвання шлюбу, про виселення, по відновленню на роботі та інші.

2.Предмет дисципліни.

Навчальний курс визначає завдання, принципи організації та діяльності правоохоронних органів, їх повноваження та побудову.

Правоохоронні органи виконують особливі функції для всебічного зміц¬нення законності та правопорядку, запобігання злочинів та інших право¬порушень і тим самим сприяють охороні суспільного ладу, його політичної та економічної системи, власності, прав і свобод громадян.
Предмет будь-якої навчальної дисципліни перш за все визначається колом тих питань і проблем, які вивчаються в її рамках. До цих питань і проблем відносяться: характеристика правоохоронної діяльності, відомості про органи, що здійснюють правоохоронну діяльність, їх структуру і пов¬новаження, а також статус посадових осіб, що працюють в цих органах.
Таким чином, предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є положення про основи організації, систему, завдання, повнова¬ження і принципи діяльності судових та правоохоронних органів, а також статус посадових осіб, що працюють у цих органах.
Систему навчальної дисципліни складає перелік тем, що вивчаються в ній. До системи дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” включаються теми, в яких розглядаються загальні питання, пов’язані з поняттям правоохоронної діяльності, характеристикою органів, що здійснюють цю діяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх побудови і діяльності.
Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” — є одним з по¬чаткових курсів, що дає вихідні знання про правоохоронну діяльність і органи що її здійснюють. Ці знання перебувають у тісному зв’язку і взаємозалежності з відомостями, що надаються студентам юридичних вузів при вивченні деяких суміжних навчальних дисциплін.
В нормах конституційного права закріплено суспільний та громадський устрій, будова механізму всієї нашої держави, а також і таких важливих правоохоронних органів як суд і прокуратура, які в державному апараті займають специфічне положення. В силу своєрідності їх призначення вони об’єдналися в підгалузі — судоустрій та прокурорський нагляд.
Норми судоустрою регулюють тільки будову судів, а їх діяльність із здійснення правосуддя детально регламентована самостійними галузями пра¬ва, які вивчаються у відповідних курсах дисциплін, в даному ж курсі даю¬ться лише загальні положення правосуддя.
Норми прокурорського нагляду регулюють не тільки організацію, але і діяльність прокуратурі, у зв’язку з чим в даному курсі висвітлюється лише її будова, а порядок діяльності прокуратури вивчається детально в окремій дисципліні.
Курс неподільно пов’язаний з загальною теорією держави та права, яка є теоретичною базою для всіх інших правових наук, оскільки вивчає походження та сутність держави та права, поняття та зміст законності та правопорядку, методи їх забезпечення, в тому числі й через систему право¬охоронних органів. В даному курсі на основі знань загальної теорії держави та права вивчаються вже конкретні правоохоронні органи та їх місце в ме¬ханізмі всієї держави.
Курс “Судові та правоохоронні органи України” пов’язаний також з дисципліною “Адміністративне право”, особливо з питань організаційного забезпечення діяльності судів та їх устрою, а також діяльності Міністерства внутрішніх справ України. В курсі “Адміністративне право” організаційне керівництво судами вивчається серед інших галузей державного управління, а в даному курсі воно висвітлюється як специфіка керівництва Міністерства юстиції такими своєрідними органами як суди. Міністерство внутрішніх справ України в даному курсі вивчається в плані організаційного устрою, тобто його внутрішньої організації, а в дисципліні “Адміністративне пра¬во” вивчається його діяльність серед інших галузей державного управління.
Деякі питання організації правоохоронних органів вирішуються в нор¬мах таких галузей права як кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, фінансове і інших галузей права. Якщо в даному курсі вивчається організаційний устрій правоохоронних органів, то в названих дисциплінах зас¬воюється, з урахуванням отриманих знань, вже сам порядок діяльності суду з розгляду цивільних та кримінальних справ та прокуратури по здійсненню нагляду за законністю.
Місце курсу “Судові та правоохоронні органи України” в системі ін¬ших юридичних дисциплін визначається його предметом. Неможливо глибоко і всебічно засвоїти діяльність правоохоронних органів з реалізації відповідних галузей права не усвідомивши їх побудову, організаційну структуру. Будова їх, принципи організації, питання співвідношення з іншими юридич¬ними дисциплінами на інших курсах не вивчається.
Значення курсу для вивчення інших юридичних дисциплін визначається по-перше тим, що він є дисципліною правового характеру, оскільки в ній вивчаються юридичні установи держави, організовані на основі права. Галу¬зі і норми, що визначають будову правоохоронних органів, знаходяться у взаємозв’язку з іншими галузями права і цим створюють основу для взаємо¬зв’язку правових наук, а отже і юридичних дисциплін. Місце курсу та його значення для вивчення інших юридичних дисциплін визначається також тим, що він є одночасно суспільною наукою та юридичною наукою, яка вивчає право. Значення дисципліни для вивчення інших юридичних дисциплін визначається ще й тим, що ця дисципліна має характер вступного курсу, який передує вивченню інших юридичних дисциплін. Перш ніж вивчати ті чи інші галузі права та їх реалізацію в діяльності різних, в тому числі й правоохоронних органів, треба вивчити й зрозуміти устрій самих цих органів. Зрозумівши устрій судових та правоохоронних органів, можна глибоко та правильно засвоїти їх роботу з застосування права, забезпечення законності та правопорядку.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО ПИТАННЯ:

Отже, предметом дисципліни є положення про основи організації, систему, завдання, повнова¬ження і принципи діяльності судових та правоохоронних органів, а також статус посадових осіб, що працюють у цих органах.

Систему навчальної дисципліни складає перелік тем, що вивчаються в ній. До системи дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” включаються теми, в яких розглядаються загальні питання, пов’язані з поняттям правоохоронної діяльності, характеристикою органів, що здійснюють цю діяльність, аналізом принципів, що лежать в основі їх побудови і діяльності.

3.Законодавство про правоохоронні органи. Джерела дисципліни.

В рамках дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” вивчається сукупність законодавчих актів, в яких регламентуються основи організації та діяльності суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, арбітражного суду, Конституційного Суду, а та¬кож адвокатури та інших громадських організацій, завданням яких є перш за все сприяння правоохоронній діяльності.
Всі нормативні акти діляться на закони та підзаконні акти, останні видаються на основі та у відповідності з законами держав¬ними органами. Закони приймаються вищим представницьким органом влади Верховною Радою України і мають вищу юридичну силу — верхо¬венство, займаючи, таким чином, ведуче положення в системі норма¬тивних актів держави. Закони діляться на конституційні (основні) та звичайні, останні видаються в порядку чинного законодавства.
Конституція України (Основний закон) країни займає ведуче місце в системі всіх законів та підзаконних актів держави. Вона є юридичною базою розвитку всього законодавства з усіх галузей пра¬ва. На її основі приймається та оновлюється законодавство. Конституція України — це акт, в якому вирішені найбільш принципові питання державного та громадського життя:
— зафіксовані основи гро¬мадського устрою та політичної системи,
— вихідні основи взаємовідносин держави та особи,
— її основні права, свободи, обов’язки,
— державний устрій,
— структура та порядок утворення органів державної влади та управління, їх основні завдання та ряд інших питань.
Для дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” особливе значення мають конституційні положення, які містяться, в розділах: VII — стосується прокуратури, VIII — стосується право¬суддя, XII — стосується Конституційного Суду України.
Для загальної характеристики законодавчих джерел дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” важливо знати, що з питань правоохоронних органів є наступні основні акти:
— Закон “Про прокуратуру”, прийнятий 5 листопада 1991 року;
— Закон “Про міліцію”, прийнятий 20 грудня 1990 року;
— Закон “Про Конституційний Суд”, прийнятий 16 жовтня 1996
року;
— Закон “Про оперативно-розшукову діяльність”, прийнятий 18
лютого 1992 року;
— Закон “Про адвокатуру”, прийнятий 19 грудня 1992 року;
— Закон “Про державну податкову службу”, прийнятий 5 лютого 1998;
— Закон “Про арбітражний суд”, прийнятий 4 червня 1991 року;
— Закон “Про службу безпеки”, прийнятий 25 березня 1992 року.
При характеристиці джерел, які мають безпосереднє відношен¬ня до дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” слід мати на увазі, що багато положень, які закріплені в законодавчих актах, нерідко уточнюються та розвиваються в приписах наказів, інструкцій, вказівок. Вони можуть видаватися керівниками правоо¬хоронних міністерств та відомств, але тільки на основі закону та в суворій відповідності з ним.
Велику роль відіграють також керівні роз’яснення, які дає Пле¬нум Верховного Суду України. Ці роз’яснення оформляються у виг¬ляді постанов Пленумів та звичайно містять приписи з питань відповідного застосування законодавства, а також, які регламен¬тують організацію та діяльність правоохоронних органів. Поста¬нови Пленуму Верховного Суду України, які містять керівні роз’яс¬нення, обов’язкові не тільки для нижчестоящих судів, але і для інших органів та посадових осіб, які застосовують закон, з якого дано роз’яснення.
Отже, всю систему нормативних актів, які регулюють будову правоохоронних органів, можна підрозділяти на закони та підзаконні акти, а за їх значущістю та силою, в залежності від характе¬ру органа держави, який видає той чи інший акт, можна розбити на п’ять груп:
Перша група нормативних актів — Конституція України. В ній в багатьох статтях вирішуються питання організації та діяльності різних правоохоронних органів, закріплюються важливі положення конституційні принципи організації та діяльності суду, прокурату¬ри, Конституційного суду. Як вже відмічалося вище, вона є юридич¬ною базою для розвитку всього законодавства, всіх його галузей; в тому числі і тих, на основі яких організуються та працюють правоохоронні органи.

Друга група нормативних актів — це Закони, що приймаються Верховною Радою України, які стосуються організації та діяльності правоохоронних органів.

Третя група нормативних актів — це Постанови Верховної Ради України та Укази Президента України, які стосуються правоохоронних органів.
Четверта група нормативних актів — це Постанови Кабінету Міністрів України, які стосуються правоохоронних органів.

П’ята група нормативних актів — це нормативні акти галузевих органів державної влади і управління, якими є постанови, накази, інструкції Міністерств, відомств. Наприклад, Міністра юстиції, Міністра внутрішніх справ, Генерального прокурора України, Вер¬ховного Суду України.

Така система викладення нормативних актів, які вивчаються з дисципліни, в залежності від їх значимості, від характеру органа держави, який видав той чи інший нормативний акт, дозволяє пра¬вильно зрозуміли характер діяльності і будову правоохоронних ор¬ганів і підготуватися до вивчення інших юридичних дисциплін.

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Отже, всю систему нормативних актів, які регулюють будову правоохоронних органів, можна підрозділяти на закони та підзаконні акти, а за їх значущістю та силою, в залежності від характе¬ру органа держави, який видає той чи інший акт, можна розбити на п’ять груп: Перша група нормативних актів — Конституція України. Друга група нормативних актів — це Закони, що приймаються Верховною Радою України, які стосуються організації та діяльності правоохоронних органів. Третя група нормативних актів — це Постанови Верховної Ради України та Укази Президента України, які стосуються правоохоронних органів. Четверта група нормативних актів — це Постанови Кабінету Міністрів України, які стосуються правоохоронних органів. П’ята група нормативних актів — це нормативні акти галузевих органів державної влади і управління, якими є постанови, накази, інструкції Міністерств, відомств.

ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ:

Таким чином, дисципліна дає мінімум знань про основні установи, які покликані забезпечувати реалізацію правових приписів, а також знання про механізм правозастосування.
Діяльність держави і її органів охоплює багато сфер держав¬ного та суспільного життя. Вирішення проблем, пов’язаних з забез¬печенням нормального функціонування економіки в цілому, ї галу¬зей і конкретних господарських організацій, проведення зовнішньої політики, створення умов для розвитку культури, науки і освіти, підтримання обороноздатності, правопорядку, охорона безпеки дер¬жави, а також інші функції — такий зміст цієї різноманітної діяльності.

Викладач ___________________________Гречанюк-Самойлова С.В.

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Подання нового матеріалу
9. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
10. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
11. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
12. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.

Переглядів: 1118