• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 11. Гроші та кредит у системі міжнародних розрахунків

План

1. Сутність та види валютних систем.

2. Конвертованість валюти.

3. Валютний курс та курсова політика.

4. Порядок визначення та регулювання валютного курсу.

1. Валютні відносини – це сукупність відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Основої валютних відносин є:

1. Товарне виробництво;

2. Міжнародна торгівля;

3. Рух капіталів та послуг.

Валютна політика – це сукупність заходів, які проводяться державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до її тактичних та стратегічних цілей.

Валютна система – це державно-правова форма організації валютних відносин даної держави з іншими державами та міжнародними фінансовими інститутами.

Розрізняють:

національна валютна система – це державно-правова форма організації валютних відносин даної держави з іншими державами, визначена законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

Основні елементи національної валютної системи:

1. Національна валюта – грошова одиниця держави.

2. Валютний паритет та режим курсу національної валюти.

3. Умови обміну національної валюти на інші валюти – конвертованість валюти.

4. Форми та організація міждержавних розрахунків.

5. Статус національної установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини.

міжнародна валютна система – це договірна форма організації валютних відносин між групою країн.

світова валютна система -спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин.

Розрізняють наступні типи валютних систем:

1. Система золотовалютного стандарту. Основу золотого курсу становив золотий паритет. Обмін національної валюти на золото не обмежувався.

2. Генуезька валютна система. Була створена у 1922 році рішенням Генуезької конференції. У 1929 – 1933 роках розпалась на блоки та зони.

3. Бреттон-Вудська валютна система сформована у 1944 році.

Основні її риси:

1) Використовувалась для розрахунків двох світових валют.

2) Встановлювався твердий валютний курс.

3) Розмін долара на золото здійснювався тільки для державних банків.

4) Створений міжнародний валютний фонд ( МВФ ).

4. Ямайська валютна система. Створена у 1978 році на конференції в Ямайці.

Основні риси:

1. Використання для розрахунків штучної валюти СДР. СДР – введена в обіг у 1979 році. Це штучна валюта, яка формується на основі середньозваженої величини через ринкові курси 5 валют (США, Франції, Німеччини, Англії та Японії).

2. Використання плаваючого валютного курсу.

3. Скасування золотого валютного паритету.

5. Європейська валютна система. Заснована у 1979 році.

Основні риси:

1. Приймають участь країни – члени Європейської співдружності.

2. Введена європейська валютна одиниця – ЕКЮ для розрахунків країн – членів ЄС.

3. Введений режим сумісного коливання валютних курсів.

4. Створений Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС).

2. Конвертованість валюти – це здатність національної валюти виконувати роль світових грошей. Це можливість вільного обміну національної валюти на інші валюти за офіційним курсом.

Розрізняють наступні види конвертованості:

1) Повна конвертованість – означає вільний обмін національної валюти на іноземну для всіх категорій власників, і за всіма операціями без жодних обмежень.

2) Часткова конвертованість – означає, що на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, тобто запроваджуються певні обмеження.

3) Зовнішня конвертованість – означає свободу при обміні грошей тільки іноземним особам.

4) Внутрішня конвертованість – правом обміну національонї валюти на іноземну користуються лише представники цієї країни.

Заходи для забезпечення конвертованості валюти:

1) Контроль за рухом капіталів в державі.

2) Не обмежувати можливість використання національної валюти для поточних платежів.

3) Обов’язкове викуповування залишків коштів у своїй валюті, якщо вони утворені в результаті платежів за поточними операціями.

3. Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Це ціна грошової одиниці однієї держави, виражена у грошовій одиниці іншої держави.

Він використовується для купівлі чи продажу валюти, у зв’язку з експортом чи імпортом товарів.

Функції валютного курсу:

1) Засіб інтернаціоналізації грошових відносин – знімає економічні обмеження національної валюти.

2) Засіб порівняння цінових структур та результатів виробничого відтворення в окремих державах (заробітної плати, продуктивності праці, темпів економічного зростання, платіжного балансу).

3) Засіб порівняння національної та інтернаціональної вартості, цін національного та світового ринків.

4) Засіб перерозподілу національної продукту між державами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Валютний курс поділяють на:

- фіксований – це обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавними угодами на відповідному рівні.

- плаваючий – обмінний курс валют, що змінюється в той чи інший бік залежно від зміни попиту та пропозиції на валютному ринку.

Валютний коридор – це встановлений державою діапазон коливань між верхньою і нижньою точками валютної інтервенції.

4. Визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

В сучасних умовах основою визначення валютного курсу є співвідношення купівельної спроможності двох валют.

Купівельна спроможність валюти – виражається як сума товарів і послуг, що можна придбати за певну грошову одиницю у звітному періоді порівняно з базисним.

До основних методів регулювання валютного курсу відносять:

1) Валютну інтервенцію – пряме втручання НБУ у валютний ринок (банк купує валюту при низькому курсі і продає при високому ).

2) Валютний демпінг – знецінення національної валюти, з метою масового експорту товарів за цінами нижчими за світові.

3) Дисконтна політика – підвищення або зниження дисконтної ставки центрального емісійного банку, з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів.

4) Девальвація і ревальвація.

5) Девальвація – зниження валютного курсу, що стимулює експорт товарів.

6) Ревальвація – підвищення валютного курсу, стимулює імпорт товарів.

Список використаної літератури

1. Вовчак О.Д. Гроші та кредит. Навчальний посібник. / О.Д. Вовчак, І.Є. Бучко, З.Р. Костак. – К.: ЦУЛ, 2012. – 424 с.

2. Левченко Л. Гроші та кредит: Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2011. – 224 с.

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР із змінами.

2. Закон України від 07.12.2000 р., № 2121-III (із змінами). Про банки і банківську діяльність.

3. Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV (із змінами). Про Національний банк України.

4. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2010. – 320 с.

5. Гойко А.Ф., Скрипник А.Л., Четверіков Ю.В., Сердюченко Н.Б. Гроші та кредит. – К.: КНУБА, 2010. – 244 с.

6. Зайцев О.В. Гроші та кредит. Лекційне викладення: навч. посіб. / О.В. Зайцев. ─ Суми: СумДУ, 2010. ─ 179 с. – Режим доступу: http://fin.fem.sumdu.edu.ua/uk/moneycredit/.

7. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник – К.: ЦУЛ, 2010. – 344 с.

8. Колодізєв О.М., Колесніченко В.Ф. Гроші і кредит: Підручник – К.: Знання, 2010. – 615 с.

9. Пахомов В.І., Стрільчук Л.В. Гроші та кредит: Навчально-методичний посібник. – К.: МАУП, 2004. – 56 с.

10. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: видання 3-те, пер. та доп. – К.: ЦУЛ, 2008. – 432 с.

Читайте також:

1. D – моделювання в графічній системі КОМПАС
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
4. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
5. VIІІ ЕКОНОМІКС МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
6. Аграрні відносини, їх специфіка та місце в економічній системі
7. Адаптаційні зміни в кістковій системі спортсменів
8. Адресація в системі ЕП НБУ.
9. Акредитація органу з сертифікації
10. АКРЕДИТИВ
11. Акредитив
12. Акредитив та його форми

Переглядів: 383