Комунікації в управлінні персоналом

Ефективне управління персоналом безпосередньо пов’язане з удосконаленням комунікативних процесів на всіх рівнях.

Комунікація – це обмін інформацією, на основі якого керівник отримує необхідні відомості для прийняття ефективних рішень, які потім доводить до працівників. Обмін інформацією вбудований у всі види управлінської діяльності, тому комунікації називають з’єднуючим процесом. Менеджери, реалізуючи свої функції, від 50 до 90% робочого часу витрачають на комунікації [18].

На рисунку 4.1 подано модель спілкування як комунікативного процесу.

Рис. 4.1. Модель спілкування як комунікативного процесу

У цій моделі у ролі адресанта (комунікатора) виступає той, хто передає інформацію, адресата (реціпієнта) – кому посилається інформація; контактом є спосіб передачі інформації (безпосередній, опосередкований), повідомленням – зміст інформації. Код може бути вербальним (мовним) чи невербальним (міміка, жести, інтонація). Контекст представляє собою змістовне поле, в якому повідомлення стає інформативним.

Спілкування – це міжособовий або міжгруповий процес, в основі якого лежить обмін між людьми результатами їхньої психологічної діяльності: засвоєною інформацією, думками, оцінками, почуттями, настановами тощо.

Управлінське спілкування – це ділове спілкування між суб’єктом і об’єктом управління на підприємствах, яке здійснюється знаковими засобами і зумовлене потребами спільної діяльності.

Певна категорія керівників стверджує, що однією з причин невиконання їх розпоряджень є відсутність взаєморозуміння. Фахівці у сфері управління (як зарубіжні, так і вітчизняні) також вважають, що ефективно спілкуватися вміють далеко не всі (керівники в тому числі). Так, 60% англійських, 73% американських і 86% японських управлінців вважають невміння спілкуватися з підлеглими головною перешкодою на шляху досягнення мети їх організації [8, с. 73].

За функціональним призначенням виділяються такі види, або жанри, управлінського спілкування:

? наказ – за допомогою наказів управлінські рішення доводяться до виконавців;

? бесіда – використовується для психологічного впливу на працівника, отримання додаткової інформації про ситуації в організації;

? наради – проводяться для обговорення різних варіантів вирішення проблем і прийняття рішень;

? звіти – використовуються для здійснення контролю за виконанням управлінських рішень;

? переговори між різними суб’єктами, які дають змогу прийняти спільне рішення.

Управління персоналом може бути ефективним тоді, коли в комунікативному процесі особлива увага приділяється зворотному зв’язку.

На інтегральному рівні спілкування забезпечує функціонування підприємства, виконуючи такі функції:

? регулювання – у процесі спілкування здійснюється прямий і опосередкований вплив на персонал, організовуються спільні дії, погоджуються цілі й методи їх досягнення;

? соціального контролю – підтримання відповідності методів, форм, принципів роботи нормативним вимогам, зафіксованим у розпорядженнях, наказах, групових і соціальних нормах;

? соціалізації – засвоєння персоналом, особливо молодими працівниками, соціальних норм, комунікативних навичок і вмінь, прогресивних стандартів поведінки, зорієнтованості на інтереси організації тощо;

? соціально-педагогічну – вплив на виховання та розвиток особистості працівників.

На локальному рівні (спілкування між керівником і підлеглим) управлінське спілкування виконує такі функції:

? контактну, метою якої є встановлення контакту й підтримання взаємозв’язку у формі постійного взаємного орієнтування;

? інформаційного обміну повідомленнями, думками, замислами, рішеннями;

? спонукальну – стимуляція активності працівника, щоб схилити його виконати певні дії;

? координаційну – взаємне орієнтування та погодження дій для організації діяльності;

? розуміння – адекватне сприйняття змісту повідомлення і розуміння намірів, переживань станів співрозмовника;

? амотивну – пробудження у співрозмовника потрібних емоційних переживань, або зміна останніх;

? налагодження стосунків – усвідомлення свого місця в сис-темі статусних ролей, ділових, міжособових зв’язків у групі;

? впливу – зміна станів, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери (намірів, установок, думок, рішень, уявлень, потреб, стандартів поведінки).

Комунікації на підприємстві мають складну структуру. Розрізняють формальні та неформальні, вертикальні та горизонтальні комунікації. Вертикальні комунікації поділяються на низхідні (інформація переміщується з вищих рівнів на нижчі); висхідні (інформація надходить від працівників на вищі рівні управління); комунікації на рівнях керівник-робоча група, керівник-підлеглий. Горизонтальні комунікації здійснюються між відділами та між особистостями.

Спілкування вимагає від комунікантів врахування деяких бар’єрів, труднощів комунікації, через які можливе ускладнення взаємостосунків. Ці перепони можуть бути інтелектуального, мотиваційного та емоційного характеру. Їх чітке окреслення допоможе швидше віднайти прийнятні шляхи для вирішення різного роду суперечностей. Так, емоційні бар’єри може створити неприваблива і неохайна зовнішність, незадоволений вираз обличчя, зневажливий погляд, розв’язні манери, брутальний тон, негативні скиглення, неуважність. Етика спілкування вимагає також врахування ряду таких специфічних бар’єрів, що стосуються національності, мови, конфесійної належності, політичної орієнтації тощо. Врахування цих бар’єрів допоможе запобігти зайвих ускладнень у спілкуванні і дозволить створити позитивний емоційний клімат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Трудової поведінки персоналу	\|	Типи та причини конфліктів, методи їх розв’язання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.