Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Правове регулювання провадження в адміністративних судах

Адміністративні процесуальні норми, які регулюють право­відносини за участю, по-перше, адміністративного суду та, по-друге, фізичних і юридичних осіб, містяться у низці норма­тивно-правових актів, які, з огляду на положення теорії держа­ви і права, прийнято іменувати джерелами права.

Хоча поняття «джерело права» в юридичній літературі і не отримало свого загальновизнаного тлумачення, але традиційно його розуміють як зовнішню форму вираження правових норм.

Отже правове регулювання правовідносин, що виникають під час провадження в адміністративних судах, здійснюється нормами наступних правових актів:

1) Конституція Украї­ни від 28 червня 1996 року – визначає принципи, засади організації та здійснення адміністративного судочинства в дер­жаві (ст.ст. 124-129), гарантує фізичним і юридичним особам право на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів (ст. 55). У конституційних нормах закріплено правовий статус дея­ких учасників адміністративного процесу – людини та громадя­нина, органів державної влади (Верховної Ради України, Кабі­нету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, прокуратури, судових органів, Верховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим) та органів місцевого самоврядування. Тобто Конституція України хоча й не містить адміністра­тивних процесуальних норм, однак закріплює основоположні засади здійснення адміністративного судочинства,

є визначальною для законодавства, яке безпосередньо регламентує процедуру розгляду та вирішення публічно-правового спору в адміністративному суді.

2) Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року – кодифікований нормативно-правовий акт, який вичерпно регулює адміністративні процесуальні відносини, що виникають під час судового розгляду та вирішення публічно-правових спорів. Цей кодекс містить норми права, які визначають повнова­ження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністра­тивної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів, порядок здійснення провадження в адміністративних судах.

3) законодавчі акти (закони), які визначають систему, струк­туру та повноваження адміністративних судів, регулюють ок­ремі процесуальні питання, що виникають під час порушення та вирішення адміністративної справи, постановлення в ній судового рішення. До таких законодавчих актів належать:

а) Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року;

б) Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року;

в) Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року;

г) Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року;

д) Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року.

е) Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року та інші.

4) підзаконні нормативно-правові акти утворюють ще одну групу джерел провадження в адміністративних судах:

а) акти Президента України, зокрема:

– Указ «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Виший адміністративний суд України» від 1 жовтня 2002 року;

– «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, за­твердження їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року;

– «Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністратив­ного суду України від 7 листопада 2002 року;

– «Про Поло­ження про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звіль­нення з цих посад» від 10 грудня 2003 року;

б) акти Кабінету Міністрів України – наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного дер­жавного реєстру судових рішень» від 25 травня 2006 року, яка передбачає формування та ведення Єдиного державно­го реєстру судових рішень, що постановляються також за ре­зультатами вирішення адміністративної справи (публічно-пра­вового спору)

в) акти Дер­жавної судової адміністрації як суб’єкту, уповноваженого здійснювати організаційне забезпечення діяль­ності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та ус­танов судової системи, приймати обов’язкові до виконання рі­шення щодо вдосконалення організаційного забезпечення ді­яльності судів:

- визначати порядок підготовки та розгляду на засіданнях кваліфікаційної комісії суддів питань кваліфікаційної атестації професійного судді;

- визначати правила формування кадрового резер­ву на посади суддів місцевих та апеляційних судів.

Норми права, встановлені Державною судовою адмі­ністрацією України, за своїм змістом переважно можуть бути охарактеризовані як організаційні, оскільки вони забезпечують належні умови проведення судового розгляду та вирішення адміністративної справи. Норми, встановлені Державною судовою адміністрацією України, регулюють також й інші питання організаційного ха­рактеру, які так чи інакше пов’язані із забезпеченням належної якості здійснення адміністративного судочинства, зокрема, це:

– вивчення практики організації діяльності судів;

– розроб­лення і внесення у встановленому порядку пропозицій щодо її вдосконалення;

– вивчення кадрових питань апарату судів;

– прогнозування необхідної потреби у спеціалістах;

– здійс­нення через Міністерство юстиції України та інші органи за­мовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

– ведення статистичного і персонального обліку даних про кадри судів;

– підготовка матеріалів щодо призначення, обрання та звіль­нення суддів;

– забезпечення необхідних умов для підвищен­ня кваліфікації суддів і працівників апарату судів;

– створен­ня системи підвищення кваліфікації, організація проходження навчальної практики в судових установах і розроблення відпо­відних програм;

– здійснення матеріального і соціального за­безпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;

– забезпечення у взаємодії з орга­нами суддівського самоврядування, судами та іншими право­охоронними органами незалежності, недоторканності і безпеки суддів;

– організація впровадження в судах комп'ютеризації для судочинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності;

– забезпечення судів необ­хідними технічними засобами фіксування судового процесу;

– організація діяльності служби судових розпорядників.

 

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

 

1. Наведіть поняття терміну «адміністративний процес» та охарактеризуйте його розуміння у широкому та вузькому сенсі.

2. Розкрийте поняття «адміністративна юстиція» і «адміністративне судочинство» та визначите їх співвідношення.

3. Що таке адміністративне провадження?

4. Наведіть характеристику провадження в адміністративних судах як складової адміністративного процесу.

5. Які особливості (специфічні риси) має провадження в адміністративних судах?

6. Визначите поняття, систему та зміст стадій провадження в адміністративних судах.

7. Як Ви розумієте систему провадження в адміністративних судах та її поділ на загальну й особливу частину?

8. Надайте характеристику правовідносинам, що виникають в межах провадження в адміністративних судах.

9. Наведіть види правовідносин, що мають місце в процесі провадження в адміністративних судах.

10. Розкрийте систему джерел права, які забезпечують правове регулювання провадження в адміністративних судах і визначають адміністративно-процесуальний статус його учасників.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


Читайте також:

  1. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
  2. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
  3. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  4. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  5. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  6. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  8. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  9. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
  10. Автоматичне регулювання.
  11. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень.
  12. Адміністративні (прямі) методи регулювання.




Переглядів: 914

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Правовідносини, що виникають у провадженні в адміністративних судах | Нормативно-правові акти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.