• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Складання і верстання елементів видань

Верстання — це процес формування

(монтажу) книжкових, журнальних та газетних сторінок заданого формату з підготовленого складання різних видів текстів та ілюстративного матеріалу. Це один з основних процесів поліграфічного виробництва, в результаті якого друковане видання набуває завершеного вигляду.

Цей процес при дотриманні обов'язкових технічних пра-вил забезпечує стильову і технічну єдність оформлення та художню цілісність видання, відповідність кожної сторінки, кожного розвороту як їх змісту, так і загальному принципові оформлення видання. Складні завдання верстки виникають майже на кожному розвороті.

У книзі розглядається верстка видань при проходженні за безграночним методом видавання. Всі питання компонування сторінок складання, ілюстрацій, різних текстових виділень в

¹/₂ 3 ^0-8965

такому випадку вирішує сам верстальник. Для зручності користування складання і верстання видання буде описано за елементами оформлення від авантитула до вихідних даних.

4.5. Авантитул

Авантитул (від французького avant

— перед і латинського titulus — напис, заголовок) — це перша сторінка книжкового блока, один з композиційно-декоративних елементів книги. Авантитул розміщується у виданні при наявності в ньому контртитула чи фронтисписа. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовкові дані однієї чи декількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію.

Верстають елементи оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині.

Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12—14 пунктів. Авантитул може ще іменуватися фортитулом або вихідним листком. Колонцифру на авантитулі не ставлять.

4.6. Контртитул

Контртитул (від латинських contra

— проти і titulus— напис, заголовок) —додатковий титул, як
правило, в багатотомних чи перекладних виданнях. Розмі-
щується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотом-
них виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать
до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контртитул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титульний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.

4.7. Фронтиспис

Фронтиспис (від французького

frontispice, від латинських frons, frontis — лоб і spicio — дивлюся) — як правило, ілюстрація в книзі, розміщена на

Рис. 21. Макет розвороту з контртитулом

лівій стороні розвороту титульного аркуша. На фронтисписі розміщують відтворений в різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі поміщають ілюстрацію, яка відображає головну ідею твору або вузловий епізод. В наукових виданнях на фронтисписі можуть бути поміщені фотографії, карти, схеми.

Верстають фронтиспис згідно з вказівками художника чи художньо-технічного редактора. Коли таких вказівок не-має, тоді зображальні елементи розташовують на оптичній середині сторінки, узгоджуючи зображення з титульним аркушем. Колонцифру на фронтисписі не ставлять.

4.8. Титульний аркуш

Титульний аркуш (від латинського titulus— напис, заголовок) — заголовний лист видання, основний титульний елемент книги, на якому даються головні відомості про неї — прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому і т. п. Як правило, титул розміщують на першій сторінці видання і він займає всю сторінку.

За наявності авантитула, фронтисписа чи контртитула титул верстають на третій сторінці. Титульний аркуш повто-

Рис. 22. Макет фронтисписа з титульним аркушем

рює та доповнює відомості, поміщені на обкладинці, дає повніше уявлення про видання.

Сучасний титул за своєю структурою може бути одинар-ним, тобто перша сторінка книжкового блока зі зворотом; розворотним, коли частина відомостей чи зображення по-дається на другій сторінці блока, а частина — на третій без переходу з сторінки на сторінку; двійчастим, коли текст чи зображення починаються на лівій сторінці розвороту, а закінчуються на правій.

При верстці титульного аркуша особливу увагу слід звернути на:

1. Подзаголовкові дані, в які можуть входити назва організації чи декількох організацій, від імені яких видається видання, або заголовок серії, ініціали і прізвище редактора всієї серії, номер випуску серії, заголовок підсерії, порядковий номер випуску підсерії. Частина цих даних може бути перенесена на авантитул чи контртитул.

2. Відомості про авторів, тобто ім'я і прізвище подаються
в тій формі і повноті, які встановлені автором. При верстці
вказують спочатку ініціали чи ім'я, а потім прізвища. Імена
і прізвища авторів можуть бути поміщені на титульному
аркуші незалежно від їх кількості. Якщо авторів чотири

і більше, тоді можливе перенесення їх імен і прізвищ на зворот титульного аркуша. В роботах, виконаних колективом ав-торів, їх імена подають в прийнятій ними послідовності. Відомості про почесні звання, вчені ступені поміщають після імені автора.

3. Підзаголовкові дані— відомості, які пояснюють заголо-
вок, літературний жанр, вказують читацьке призначення
книги, на вікові особливості читача, про перевидання і пе-
реробку. Крім цього, у підзаголовкові дані можуть бути
включені відомості про затвердження видання як навчально-
го посібника, підручника чи офіційного видання, про упоряд-
ників, про мову, з якої перекладене видання, та прізвища
перекладачів, про титульного редактора, про художника-
ілюстратора, художника-оформлювача і фотографа в ілюст-
рованих виданнях.

Підзаголовкові дані можуть бути поділені між титульним аркушем та його зворотом. При верстці на зворот титульного аркуша можна переносити:

—вказівку, для якої категорії читачів призначене видання;

—відомості про перевидання, переробку;

—повідомлення про затвердження видання як підручника,
навчального посібника чи офіційного видання;

—дані про мову, з якої перекладено видання, і прізвища
перекладачів;

—прізвища художника-оформлювача і фотографа в ілю-
строваних та художніх виданнях.

4. Прізвище та ім'я упорядника, повнота і форма якого
встановлюється упорядником. Ініціали чи ім'я упорядника
повинні передувати його прізвищу. Можливе перенесення
прізвища упорядника на зворот титульного аркуша. Перед
прізвищем упорядника повинні бути слова чи словосполучен-
ня, які визначають характер виконаної роботи. Наприклад:
упорядник, впорядкував, записав, автор-упорядник
і т, п.; дані про почесні звання упорядників розміщують після
їх прізвищ.

5. Вихідні дані, які включають місце випуску видання,
назву видавництва чи видавничої організації і рік випуску
видання, потрібно розташовувати у вказаній послідовності.
Ці дані частково чи повністю можуть бути перенесені на
авантитул, контртитул чи останню сторінку, особливо у

₃^0-8969

художньо оформлених виданнях, титульні аркуші яких зай-няті малюнками.

В малообсягових чи малоформатних виданнях для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку всі дані, які необхідно подавати на титульному аркуші, крім прізвища автора і назви, можуть бути перенесені на третю чи четверту сторінки обкладинки.

У виданнях без титульного аркуша титульні дані розташо-вують на суміщеному титульному аркуші на першій сторінці оправи чи обкладинці. Вихідні дані можна переносити на останню сторінку видання, на задню сторінку оправи чи на будь-яку сторінку обкладинки.

Читайте також:

1. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
2. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
3. III Етап: Складання карти ризиків авіакомпанії й ранжирування виявлених ризиків
4. III. КРИТЕРІЇ ДОПУСКУ ДО СКЛАДАННЯ ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ (ЕКЗАМЕНУ).
5. А) Роздільне складання таблиць (За підручником Богдановича М.В.)
6. Абетка елементів поведінки тварини
7. Автоматизація зведеного обліку та складання звітності засобами універсального програмного продукту
8. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
9. Б) Комплексне складання таблиць (За підручником Рівкінд Ф.М.)
10. Бонітування ґрунтів: діагностичні ознаки та складання шкал бонітування ґрунтів.
11. Будова атомів хімічних елементів.
12. Будова нагрівальних елементів

Переглядів: 2942