• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття власності. Економічний зміст, право власності

Економічні системи відрізняються одна від одної двома основними параметрами:

1)відносинами власності та економічними ресурсами

2)механізмами регулювння економіки (ринковий механізм, центалізоване управління,роль культури і традицій тощо).

Власність -- це один головних складників економічної системи.

Як юридично-правова категорія власність відображає відношення “людина-річ”, тобто майнові відносини, стосунки юридичних і фізичних осіб із приводу благ, закріплені системою прав власності.

Як економічна категорія власність відображає соціально-економічні відносини, які виникають у зв’язку з привласненням об’єктів власності.

В історичному аспекті інститут власності розглядається під кутом зору з’ясування його особливостей у різних країнах світу у різні епохи.

Власність реалізується в різних функціональних формах (рис.1).

Приватна власніть функціонує і реалізує себе через такі організаційні форми: одноосібне володіння, партнерство, колективну, акціонерну (корпоративну), а державна — через загальнодержавну та комунальну форми.

Власність передбачає суб’єктів власності та її об’єкти.

Суб’єкти приватної власності: індивіди, домогосподарства, корпорації, корпоративи, релігійні, громадські об’єднання, трудові колективи тощо.

Рис. Функціональні форми власності

Суб’єкти державної власності: урядові інституції, центральний банк, міністерства, комунально-муніципальні служби, інші органи місцевого сомоврядування.

Об’єкти власності : земля, її надра, рослинний і тваринний світ, капітальні блага, праця та її результати, цінні папери, гроші тощо.

У розвинутій ринковій економіці одночасно співіснують різні типи власності і держава гарантує їм законодавчу рівність. Це означає, що суб’єкти власності діють в однаковій системі прав, обов’язків і відповідальності. Сьогодні для України важливим завданням є відновлення інституту приватної власності та побудова правової держави, яка гарантує реалізацію всіх основних прав власності.Відновлення інституту приватної власності у вітчизняній економіці започатковаано ухваленням ЗУ “Про власність” у лютому 1991р. Відповідно до нього розрізняють загальнодержавну власність та власність адміністративно-територіальних одиниць, комунальну власність.

Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі ВРУ. До об’єктів належать:майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти, єдина енергетична система, системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення, НБУ , майно вищих і середніх спеціальних державних навчальних закладів, майно державних підприємств тощо.

Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі Рад народних депутатів різних рівнів.

Об’єктами є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад та утворюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд і т.д

Закон окремо виділив правоінтелектуальної власності. В більшості країн її головним об’єктом є інформація — це одна з основних форм національного багатства. Суб’єктами права інтелектуальної власності в Україні визнаються громадяни, юридичні особи та держава, а до об’єктів цієї форми належать відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт тощо.

Під час роздержавлення і приватизації в Україні переважного розвитку набуває корпоративна форма власності. Її особливість в тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приватна власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспільного багатства). Корпорація примножує приватну власність, водночас вона долає обмеженість, притаманну класичній формі приватної власності. Це бездоганний механізм для мобілізації найбільших сум капіталу і найдемокративніша форма власності.

У сучасних умовах у країнах з розвинутою ринковою економікою зростає кількість підприємств, які перебувають в одноосібній власності. Це так звані малі підприємства. Їх перевага –це високий динамізм, здатність швидко пристосовуватись до змін ринкового попиту та акумулювати технічні нововведення.

Права власності в економіці — це права на контроль за використанням ресурсів і розподілом витрат і вигід, що супроводжують це використання. Згідно ст. 41 КУ:''…Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.''

Значеня власності для функціонування економічної системи полягає в тому, що саме вона встановлює найважливіші правила поведінки економічних агентів. В економіці права власності визначають, що кому належить.Отже, чинні права власності визначають правила гри в економіці.

В Україні трансформація форм власності відбувається в процесі приватизації, державні підприємства перетворюються уу різні правові форми ділових підприємств. Вітчизняне законгодавство дозволяє існування таких правових форм ділових підприємств: власне діло, товариство з обмеженою відповідальністю, командне товариство, амкціонерне товариство, повне товариство.

Найважливішою умовою функціонування ринку є плюралізм форм власності.

Плюралізм форм власностіозначає наявність різних типів і форм власності, їх конкуренцію між собою. За відсутності монополій в економіці підприємства формують нормальне конкурентне середовище, яке є невід’ємним атрибутом ринку. Виникає питання:

Яка форма власності забезпечує найефективніше функціонування економічної системи?

Більшість економістів зараз вважають, що економічна система функціонує ефективно тоді, коли в ній співіснують різні форми власності. Річ у тім, що для різних сфер і галузей виробництв найефективнішими є певні форми власності, які краще за інших пристосовуються до конкретних умов виробництва. Наприклад, одноосібна власність зарекомендувала себе в роздрібній торгівлі, у багатьох видах послуг. Виробництва, які не вимагають надмірно складного й громіздкого устаткування, ефективно працююють на базі приватно-колеткивних форм власності (ТзОВ, партнерства тощо).Гіганти машинобудування, авіаційної, хімічної промисловості можуть розвиватись на основі приватно-акціонерної форми власності. Залізниці, електростанції, оборонні підприємства успішно функціонують і в державному секторі.

Отже, нормальне функціонування ринку може відбуватись лише при наявності різних форм власності, але домінуючою, пріоритетною повинна бути приватна., окільки з нею пов’язана свобода підприємництва і вибору, особиста зацікавленість.

Яке значення має власність для функціонування економічної системи?

Власність встановлює найважливіші правила поведінки економічних агентів, так само як у звичайних іграх правила регламентують, хто, за яких обставин і який хід може зробити, в економіці права власності визначають, що кому належить.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. III. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
6. IV. Правова держава, як засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
7. Up тоне право
8. V. Класифікація і внесення поправок
9. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
10. VI. УГОЛОВНОЕ ПРАВО И УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС
11. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
12. XII. Право на першочергове зарахування

Переглядів: 1392