• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фіскальна політика як один з методів державного регулювання

Фіскальна або бюджетно-податкова політика держави - це політика використання державних податків та витрат (видатків) з метою впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Ця політика пов’язана з формуванням державного бюджету. Вона передбачає цілеспрямоване регулювання податків і державних видатків для досягнення певних макроекономічних завдань.

За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшувати циклічні коливання, досягти повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляційними спалахами тощо. Особливе значення набуває фіскальна політика в перехідній економіці. Це пов’язано передовсім із тим, що уряд не може використовувати такі традиційні інструменти командної економіки, як директивне планування та централізоване ціноутворення.

Фіскальна політика виконує такі функції:

По-перше, за допомогою податків держава впливає на ділову активність підприємств, здійснює анти циклічне регулювання економіки. В період криз та депресій держава розширює закупки, збільшує попит і стимулює зростання виробництва, а в періоди піднесення скорочує їх, щоб запобігти надвиробництву.

По-друге, через заходи фіскальної політики держава здійснює перерозподіл валового національного продукту.

По-третє, фіскальна політика виконує функцію нагромадження ресурсів для реалізації соціальних програм.

Розрізняють два види фіскальної політики:

- стимулювальну – спрямовану на підтримання високих темпів економічного зростання та досягнення високого рівня зайнятості. Для її проведення уряд збільшує видатки, зменшує податки або певним чином поєднує обидва заходи. Це збільшує інвестиції та зменшує безробіття;

- стримувальну - уряд прагне знизити рівень інфляції через підвищення податків, скорочення державних видатків чи поєднуючи обидва ці заходи.

Вплив стимулювальної фіскальної політикина національну економіку залежить від обраного способу фінансування дефіциту бюджету. Уряд може фінансувати цей дефіцит:

- створенням грошей;

- отриманням позик (випуск державних цінних паперів).

Якщо уряд фінансує дефіцит бюджету через випуск державних цінних паперів, то збільшення попиту на гроші може призвести до підвищення процентних ставок. Вищі процентні ставки витісняють, тобто зменшують інвестиційні видатки ділових підприємств та чутливі до процентної ставки споживчі видатки. Це знижує стимулювальний потенціал фіскальної політики.

Фінансування дефіциту бюджету за рахунок створення нових грошей є сильнішим стимулювальним знаряддям порівняно з отриманням позик. Проте створення нових грошей провокує більші інфляції в країні порівняно з отриманням позик.

Для проведення стримувальної фіскальної політики уряд може підвищувати податки, наприклад особистий прибутковий податок. Оскільки мультиплікатор податків менший за мультиплікатор видатків, уряд мусить збільшити податки на більшу величину порівняно зі зменшенням видатків. Крім того, проводячи стримувальну фіскальну політику, уряд може поєднувати зменшення державних видатків із підвищенням податків.

Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, що передбачають цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків і податків для впливу на обсяг національного виробництва і зайнятість, для контролю над інфляцією та сприяння економічному зростанню.

Термін “дискреційна” означає, що зміни в податках і державних видатках залежать від рішення парламенту чи уряду.

Дискреційна фіскальна політика здійснюється двома шляхами:

- державними закупівлями (збільшенням або зменшенням);

- стягненням чистих податків (через податкові ставки і трансферти).

Основним інструментом фіскальної політики є податки.

Податки виконують такі основні функції:

- Фіскальну, вона зводиться до наповнення бюджету фінансовими ресурсами;

- Соціальну,вона полягає у вирівнюванні доходів різних груп населення (збирає у багатих і дає бідним);

- Регулюючу,її суть полягає в тому, що через рівень податків держава впливає на економічну активність підприємств, здійснює розподіл економічних ресурсів між галузями і регіонами країни.

За формою стягування податки діляться на:

- прямі;

- непрямі.

Прямий податок – це податок на доход та майно. Його сплачує населення з доходів (зарплата, спадщина, дарування, майновий), підприємства сплачують прямий податок з прибутку.

Непрямий податок– включається в ціну товару і вноситься власником товару при його реалізації. Власник товару є по суті збирачем податку, оскільки фактично сплачує його покупець товару. Їх сплачують усі покупці незалежно від доходів. До непрямих податків належать акцизи і податок на додану вартість.

Державний бюджет – це основний фінансовий план країни. Він складається з 2 частин: перша частина – доходи, друга частина – витрати.

Державний бюджет має бути збалансованим. Це означає, що видатки мають дорівнювати доходам. Якщо доходи перевищують видатки, то має місце надлишок або профіцит бюджету; якщо навпаки, видатки перевищують доходи, то виникає дефіцит бюджету.

Є три основні способи збалансування дефіцитного державного бюджету:

- підвищення податків;

- податкова емісія грошей;

- державні позики – випуск державних цінних паперів.

Основним джерелом доходів державного бюджету є податки.

Державні видатки за напрямом використання поділяються:

1) Споживання в державному секторі

- зар. плата працівникам державного сектору;

- платежі за товари, що купуються для поточного споживання.

2) Державні інвестиції

- капітальні витрати (наприклад: будівництво доріг, портів).

3) Трансферти приватному сектору

- страхування по безробіттю;

- пільги ветеранам;

- допомога по безробіттю.

4) відсотки за державними боргами

- внутрішні позики;

- зовнішні позики.

Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, що передбачають цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків і податків для впливу на обсяг національного виробництва і зайнятість, для контролю над інфляцією та сприяння економічному зростанню.

Термін “дискреційна” означає, що зміни в податках і державних видатках залежать від рішення парламенту чи уряду.

Дискреційна фіскальна політика здійснюється двома шляхами:

- державними закупівлями (збільшенням або зменшенням);

- стягненням чистих податків (через податкові ставки і трансферти).

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
6. VIII. Маркетингова політика комунікацій.
7. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
8. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
9. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
12. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом

Переглядів: 390